Рішення № 56719611, 23.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/223/16 Справа № 199/5993/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Дніпропетровськ 23 березня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Деркач Н.М., Осіяна О.М.

за участю секретаря - Сахарова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, усунення від права на спадкування та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та усунення від права на спадкування, який нею неодноразово уточнювався. Зокрема, 15.11.2013 року позивачка уточнила свій позов, звернувшись з позовом до ОСОБА_4, де третя особа - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, усунення від права на спадкування та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом / а. с.3-6, 20-22, 60-64 /.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1, у віці 78 років, померла її двоюрідна бабуся - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що батьки ОСОБА_5 (батько ОСОБА_6 1900 року народження та мати ОСОБА_7 1905 року народження) та її син ОСОБА_8 - померли, як і давно померли її дід та бабка, а рідних братів та сестер вона не мала, як і не має рідних дядька чи тітки, що пережили б спадкодавця, не має і тих осіб з якими ОСОБА_5 проживала б однією сім'єю більше 5 років до дня її смерті, - позивачка вважає, що вона є єдиною спадкоємицею п'ятої черги спадкування і вона звернулася з заявою про прийняття спадку у встановлений законом строк до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори.

ОСОБА_3 вважає, що вона, за рівнем спорідненості, є троюрідною онукою покійної ОСОБА_5 і тому має право на спадкування, як спадкоємиця п'ятою черги, для чого їй необхідно встановити факт, що ОСОБА_5 є двоюрідною сестрою ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 про що вона і просила суд в своєму позові.

Крім того, у позові ОСОБА_3 просить суд усунути відповідачку ОСОБА_4, яка є рідною онукою ОСОБА_5 (донькою сина ОСОБА_5 - ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3), та на ім'я якої ОСОБА_5 заповіла все належне їй майно за заповітом від 07.12.2007 року, - від права на спадкування за законом і за заповітом на спадщину, яка відкрилася після померлої ОСОБА_5

Позивачка вважає, що відповідачка ОСОБА_4 повинна бути усунена від права на спадкування на підставі ч. ч. 3, 6 ст. 1224 ЦК України, оскільки за життя ОСОБА_5 вона ухилялася від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, негідно поводилася по відношенню до спадкодавця (протиправно позбавила житла, застосовувала фізичну силу) та забрала гроші і зникла у невідомому напрямку. Крім того, в порушення ст. 1270 ЦК України, ОСОБА_4 не звернулася з заявою про прийняття спадщини / а. с. 60-64 /.

Справа розглянута судом першої інстанції у відсутності відповідачки.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 11.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволені.

Суд встановив факт, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є двоюрідною сестрою ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім того, суд усунув ОСОБА_4 від права на спадкування за заповітом та за законом після ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також, суд визнав за ОСОБА_3 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 / а. с. 80-82 /.

З таким рішенням не погодилася ОСОБА_2 (яка є власницею спірною квартири) і звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати це заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2013 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Апелянт вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені без належної оцінки доказів. Зокрема, ОСОБА_2 вважає, що суд постановив незаконне рішення по справі, оскільки визнав право власності за іншою особою на належне їй нерухоме майно, чим порушив її права, оскільки вона не брала участь у справі / а. с. 113-118 /.

Справа була розглянута апеляційним судом і 08.12.2014 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області ухвалено рішення, яким апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2013 року - скасоване і ОСОБА_3 відмовлено в її позовних вимогах / а. с. 150-152 /.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 року касаційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, а рішення апеляційного суду від 08.12.2014 року - скасоване з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції / а. с.185-186 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції від 11.12.2013 року, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати, з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 19.07.2013 року (посвідченого в нотаріальному порядку) ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_11 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, власником якої ОСОБА_11 був на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 06.04.2013 року / а. с. 225 /. Це право власності ОСОБА_2 зареєструвала 19.07.2013 року у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності / а. с. 226 /.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до п. 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.12.2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1,2 розділу V ЦПК України, де врегульовані порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Згідно ч. 1 ст. 292 ЦПК України - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом цієї статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участь у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них умовах.

Вище зазначена правова позиція, щодо можливості оскарження судового рішення, як в апеляційній, так і в касаційній інстанції, особами, які не брали участь у справі, викладена Верховним Судом України в його постановах № 6-685цс15 від 03.02.2016 року і № 6-76 цс16 від 17.02.2016 року, які в силу ст. 3607 ЦПК України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, виходячи з принципу верховенства права, положень статтей 21,22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи та положень ст. ст. 3,15 ЦК України, ст. ст. 1,3,4 ЦПК України, щодо права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, - колегія суддів приходить до висновку про пріоритетність права особи на судовий захист прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, заочним рішенням суду першої інстанції від 11.12.2013 року за позивачкою ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за законом на спірну квартиру АДРЕСА_1, яка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції перебувала у власності ОСОБА_2, але яка не приймала участь у справі, тобто ухвалене судове рішення завдає їй шкоди, що виражається у несприятливих для неї наслідках, зокрема вибуття із її власності належного їй нерухомого майна.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що у ОСОБА_2 є всі права на апеляційне оскарження рішення суду від 11.12.2013 року.

Відповідно до ст. 316 ЦК України - право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).

Згідно ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Між тим, розглядаючи справу по суті та ухвалюючи 11.12.2013 року заочне рішення по справі, щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, - суд першої інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права, не встановив хто є власником спірної квартири на момент розгляду справи в суді і не вирішив питання щодо можливості залучення його до участі у справі у встановленому законом порядку, тобто у відповідності зі ст. ст. 33,34,35 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 19.07.2013 року (посвідченого в нотаріальному порядку), який в силу ст. 204 ЦК України є правомірним, - ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_11 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, власником якої ОСОБА_11 був на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 06.04.2013 року / а. с. 225 /. Це право власності ОСОБА_2 зареєструвала 19.07.2013 року у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності / а. с. 226 /.

Позивачкою було пред'явлено позов лише до ОСОБА_4, якій спадкодавець ОСОБА_5 заповідала все належне їй майно за заповітами від 04.11.2000 року і від 07.12.2007 року, тоді як на момент звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом 28.05.2013 року і уточнення нею позовних вимог 15.07.2013 року власником спірної квартири був ОСОБА_11, а на момент повторного уточнення позивачкою позовних вимог 15.11.2013 року і на момент винесення судом першої інстанції 11.12.2013 року рішення по справі - власницею квартири була ОСОБА_2

Позивачці ОСОБА_3 було достеменно відомо про те, що спірна квартира неодноразово відчужувалась і знаходиться у власності інших осіб, що підтверджується рішеннями Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська суду від 12.10.2010 року (справа № 2-940/10) і від 10.06.2013 року (справа № 401/6195/12) по відповідним цивільним справам, в розгляді яких позивачка приймала участь / а. с. 10-11, 248-254 /. Однак, позивачкою не було заявлено відповідні клопотання до суду про з'ясування тієї обставини хто є власником спірної квартири та залучення цієї особи до участі у справі.

Отже, суд першої інстанції постановив рішення по справі про визнання права власності на спірну квартиру без залучення до участі у справі власника цієї квартири, тобто суд вирішив питання про право власності на спірну квартиру, що належала на праві власності ОСОБА_2, але яка не брала участь у справі, а ухвалене судове рішення завдає їй шкоди, що виражається у несприятливих для неї наслідках, зокрема вибуття із її власності належного їй нерухомого майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення суду від 11.12.2013 року не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_3 в її позовних вимогах в повному обсязі.

Крім того, розглядаючи справу по суті та ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції усунув ОСОБА_4 від права на спадкування на підставі ст. 1224 ЦК України, але не прийняв до уваги, що за ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від спадкування за законом, а відповідачка ОСОБА_4 є спадкоємицею за заповітом, згідно заповітів від 04.11.2000 року та від 07.12.2007 року / а. с. 50,55 /. До того ж, ОСОБА_4 з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після померлої її бабусі - ОСОБА_5 не зверталася.

Також, суд першої інстанції розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин між померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_9 та встановивши такий факт, не звернув увагу на те чи є належні та допустимі докази у справі з приводу таких родинних відносин, як і не звернув увагу на те, що факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не встановлено, а встановлення такого факту є однією з умов прийняття спадку для останньої та визначення черги спадкоємця за законом.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з відмовою позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2014 року - скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 в її позовних вимогах до ОСОБА_4, де третя особа - Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, усунення від права на спадкування та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: