Ухвала суду № 56719592, 21.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1394/16 Справа № 205/10677/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 24 грудня 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 була укладена угода № 310064 та підписані Додатки 1,2, які є невідємними частинами Угоди з метою придбання автомобіля марки Chevrolet EPICA базової комплектності через систему надання послуг з придбання автомобілів АвтоТак. Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів АвтоТак. Дана система полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості (автомобіль) та через механізми, встановлені Угодою, забезпечують кожним учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості наданих послуг щомісячними внесками протягом декількох років. ОСОБА_2 належним чином, виконуючи умови Угоди на асигнаційному акті від 28 квітня 2011 року отримав право на отримання автомобіля, тобто в травні 2011 року він отримав автомобіль марки Chevrolet EPICA, 2010 року випуску та зареєстрував його на своє імя в Дніпропетровському відділ ВРЕВ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області (свідоцтво про реєстрацію серії САЕ 749231 ДН АЕ 5099ЕМ). ОСОБА_2 в свою чергу зобовязався оплатити вартість автомобіля та вартість наданих послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків. 17 травня 2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» як кредитором , ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителями було укладено договір поруки, згідно умов якого поручителі зобовязалися відповідати за виконання позичальником усіх його зобовязань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Разом з тим, відповідачі свої зобовязання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів не виконали, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на липень 2014 року склав 114099 грн.20 коп.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд тягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 114099 грн.20 коп. та судові витрати в розмірі 1140,99 грн. за сплату судового збору.

В свою чергу, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали і подали зустрічний позов до ТОВ «АВТО ПРОСТО»про визнання договору поруки припиненим.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року позовні вимоги ТОВ «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» заборгованість за Угодою № 3100064 від 24 грудня 2009 року у розмірі 114099.20 грн, стягнуто судові витрати у розмірі 1140.99 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Також, даним рішенням, було задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання договору поруки припиненим та визнано договір поруки, укладений 17 травня 2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 припиненим.

Не погодившись з даним рішенням ТОВ «АВТО ПРОСТО» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ «АВТО ПРОСТО», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Крім того, ТОВ «АВТО ПРОСТО» також подало апеляційну скаргу на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року, яким було доповнено оскаржуване рішення суду від 27 жовтня 2015 року та стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» в дохід держави судовий збір в розмірі 243, 60 грн. за задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання договору поруки припиненим.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 грудня 2009 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_2 була укладена угода № 310064 та підписані Додатки 1,2, які є невідємними частинами Угоди з метою придбання автомобіля марки Chevrolet EPICA базової комплектності через систему надання послуг з придбання автомобілів АвтоТак. ОСОБА_2 в травні 2011 року отримав автомобіль Chevrolet EPICA, 2010 року випуску, та зареєстрував його на своє імя в Дніпропетровському відділі ВРЕВ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

17 травня 2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» як кредитором , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як поручителями було укладено договір поруки, згідно умов якого поручителі зобовязалися відповідати за виконання позичальником усіх його зобовязань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до розрахунку позивача станом на липень 2014 року існує заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором у розмірі 114099 грн. , яка складається зі сплати ОСОБА_2 82 внесків в оплату послуг в період з грудня 2009 року по травень 2013 року: 69.2214% вартості автомобіля (чисті внески). Розмір боргу за Угодою складає 38 внесків в оплату послуг (120 82 = 38). 30,7786% вартості автомобіля (чисті внески) (100 % - 69,2214% = 30,7786%). Таким чином заборгованість в грошовому еквіваленті складає внесків в оплату послуг (237180.00 грн. х 0,38% + 20% ПДВ ) х 38 внесків = 41098.52 грн. По сплаті чистих внесків 237180.00 грн. х 30,7786%) =73000.68 грн. А всього 41098.52 грн. + 73000.68 грн. = 114099.20 грн.

Щодо задоволення зустрічних позовних вимог, то судом першої інстанції було встановлено, що 17 травня 2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» як кредитором, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як поручителями було укладено договір поруки, згідно умов якого поручителі зобовязалися відповідати за виконання позичальником усіх його зобовязань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4В та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4В до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 252-255, 257, 259, 261, 267 ЦК України та застосував строки позовної давності, оскільки матеріалами справи підтверджується, що вимоги позивача до поручителя відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 про погашення заборгованості було предявлено 22 грудня 2014 року, тобто поза межами передбаченого законом шестимісячного строку, початок перебігу якого обчислювався у відповідності до договору поруки від 17 травня 2011 року де зазначено, зокрема, про зобовязання повернення кредиту до 31 грудня 2022 року.

Інших доказів своєчасного направлення письмової вимоги поручителю про погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, суд правильно дійшов до висновку щодо визнання договору поруки від 17 травня 2011 року укладеного між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4 припиненим і відмови стягнення заборгованості з відповідачів в солідарному порядку заборгованості. У звязку з чим, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто на користь позивача заборгованість за Угодою № 310064 від 24 грудня 2009 року в розмірі 114099.20 грн. тільки з ОСОБА_2

Безпідставними є посилання ТОВ «АВТО ПРОСТО» в своїй апеляційній скарзі на порушення процесуальних і матеріальних норм законодавства, зокрема зазначаючи, що застосування строків позовної давності є безпідставними, оскільки в договорі поруки, укладено між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визначено строк дії до 31 грудня 2022 року.

Однак з даним твердженням погодитися не можна, оскільки регулюючи правові відносини з припинення поруки у звязку із закінченням строку її чинності, ч. 4 ст. 559 ЦК України, передбачає випадки визначення строку дії поруки, а саме протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя.

Це означає, що зі збігом цього строку, жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 статті 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви ТОВ «АВТО ПРОСТО», починаючи з червня 2013 року ОСОБА_2, припинив сплачувати щомісячні повні внески та з цього терміну настав строк виконання зобов'язання поручителями. Платіжну вимогу ТОВ «Авто Просто» направило 30 липня 2014 року. До суду ТОВ «АВТО ПРОСТО» звернулося лише 16 грудня 2014 року без зазначення причин пропуску строку шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, строк пред'явлення вимоги до поручителів або звернення до суду сплинув у грудні 2013 року, а сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, відповідно до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Щодо додаткового рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015, слід зазначити, що оскільки зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» були задоволені, то відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 88 ЦПК України, судом вірно визначено розмір та вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з ТОВ «АВТО ПРОСТО» судового збору у розмірі 243,60 грн. на користь держави.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_5