Рішення № 56718776, 22.02.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/394/15-ц

Провадження № 2/210/799/15

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" лютого 2016 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

за участі секретаря Куксенко О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України в залі суду в м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі - ПАТ «УкрСиббанк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитором спадкодавця.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначив, що 25 січня 2007 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11107416000 (надалі кредитний договір), на підставі якого банк шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника надав, а ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 35000,00дол.США з кінцевим терміном повернення 24 січня 2018 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором передав в іпотеку банку нерухоме майно, - садибу, що складається з житлового будинку, літньої кухні, сараю, погребу, гаражу, вбиральні, замощення, водокалонки та земельної ділянки, що розташовані за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Травнева, будинок 49. ОСОБА_5 помер 25 серпня 2013 року. Дізнавшись про смерть позичальника, банк звернувся з претензією до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців. Згідно повідомлення державного свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось. Проте залишається не погашеною заборгованість за кредитним договором.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд солідарно стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договір про надання споживчого кредиту № 11107416000 від 25.01.2007 року, у загальному розмірі 14436,07дол.США, що в еквіваленті станом на 09 січня 2015 року за курсом 15,7495 становить 366127,44грн. та судові витрати по справі.

Позивач до суду не з»явився, разом з тим клопотав про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 подано заперечення проти позови, згідно яких останній просить відмовити у задоволенні позови, посилаючись на положення ст. 1216, 1218-1220, 1231, 1268, 1269, 1270 ЦК України. Зазначає, що на момент смерті спадкодавця (ОСОБА_5), він разом з ним не проживав, спадщину не прийняв, та подав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини. Також представник подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшли заперечення, в яких остання просить відмовити у задоволенні позову, оскільки є неналежним відповідачем. В обґрунтування заперечень посилається на те, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 з останнім не проживала, та після його смерті у строк, визначений ст. 1270 ЦК України не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких остання просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вона не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, свідоцтво про право на спадщину не отримувала.

Суд, враховуючи заяву позивача про розгляд справи у його відсутність, надані відповідачами заперечення, дослідивши у сукупності представлені докази, подані заперечення, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 25 січня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком (з 21 грудня 2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк) і ОСОБА_5 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11107416000, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти розмірі 35000,00дол.США шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, на споживчі потреби. У свою чергу, позичальник зобовязувався повернути кошти та сплатити плату за кредит га умовах, передбачених договором, але у будь-якому випадку повернути кредит та плату за кредит у повному обсязі не пізніше 24 січня 2018 року (а.с. 11-22, 52).

На виконання умов вказаного договору, між банком та позичальником ОСОБА_5 укладено 25 січня 2007 року договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, - садиба, що складається з житлового будинку літ. «А-1», житловою площею 38,6 кв.м., аг.площ. 48,4кв.м., літньої кухні літ «Г», сараю літ. «Д», погребу літ «Е», гаражу літ «В», вбиральні літ «Ж», замощення І, водокалонки ІІ, паркани 1,2 та земельної ділянки аг.площе. 0,0964га, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташовані за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Травнева, будинок 49 (а.с. 23-26, 28-33).

Погашення заборгованості здійснювалось згідно з графіку погашення кредиту, та з серпня 2013 року сплата чергових платежів припинена (а.с. 20-22, 45-51).

Згідно з свідоцтва про смерть серії І-КИ № 525866 від 26 серпня 2013 року ОСОБА_5 помер (а.с.27).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що на день смерті боржника ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором, укладеним між ним та банком складала 14315,37 дол.США (залишок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту) та 120,70дол.США (прострочені проценти за користування кредитором) (а.с. 51).

Встановлено, що 21 січня 2014 року позивач звернувся до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, із претензією кредитора до спадкоємців, в порядку ст. 1281 ЦК України з метою встановлення кола спадкоємців померлого (а.с.39, 41).

За інформацією Третьої Криворізької державної нотаріальної контори від 29.01.2014 року вих№ 96/02-14, на підставі претензії кредитора до спадкоємців боржника ОСОБА_5 було заведено спадкову справу за № 26/2014 від 29.01.2014 року та повідомлено, що з заявами про прийняття спадщини чи відмови у її прийнятті до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори ніхто не звертався (а.с. 40, 42).

Згідно з положеннями статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обовязків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України "Оформлення права на спадщину).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина пята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим обєктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи -іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, за змістом статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені у статтях 12, 33 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до цих норм такими підставами є порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобовязання.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обовязком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Однак, оскільки зі смертю боржника зобовязання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обовязку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, посилався саме на положення норм статей 1281, 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобовязаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобовязані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Суд наголошує, що вищевказані положення ЦК України (ст.. 1282) застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків предявлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

За положеннями ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Так, відповідно до ч.ч.2,3 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину. Незалежно від настання строку вимоги, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги.

Таким чином, вимоги кредитора до спадкоємців є правомірними у випадку, якщо вони предявлені до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від дня настання строку вимоги, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, або ж протягом шести місяців від дня коли кредитор дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини.

Згідно до ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор спадкодавця , який не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє субєктивне право, а не є строком позовної давності.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, а також має враховуватися іншими судами іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Виходячи зі змісту вказаних норми закону, які регулюють відносини спадкоємця з кредитором спадкодавця, належним способом захисту порушеного права є звернення кредитора спадкодавця до суду з позовом до спадкоємця, який прийняв спадщину, про стягнення на майно, що було передано спадкоємцю в натурі й лише за умови, що спадкоємець відмовився від задоволення вимог банку шляхом сплати одноразового платежу.

З матеріалів спадкової справи за № 26/2014 вбачається, що Відповідач ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини, що відкрилась після смерті боржника ОСОБА_5, на користь дружини померлого ОСОБА_2 (а.с. 71).

Враховуючи викладене, позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 не можуть бути задоволені, оскільки він відмовився від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, а отже й не є спадкоємцем померлого.

Також як вбачається з матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 (а.с. 69-81), відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини у строк, визначений ст. 1268 ЦК України не звертались.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 на день смерті не проживала і не була зареєстрованою разом з померлим, що підтверджується відомостями з адресно-довідкової служби (а.с. 67), тому не є спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину.

Тому підстав для задоволення позову до ОСОБА_4 не вбачається.

Крім того, на думку суду не підлягають вимоги банку й до відповідача ОСОБА_2 дружини померлого, яка згідно з матеріалів справи була зареєстрована разом з спадкодавцем на день його смерті, враховуючи наступне.

Як вбачається матеріалів справи, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 була заведена з підстав звернення кредитора із претензією кредитора, натомість спадкоємці померлого не звертались із заявами про прийняття спадщини.

Суд вважає, що в даному випадку банк, виходячи зі змісту ст. 1281 ЦК України, мав право предявити свої вимоги до спадкоємців, які проживали разом зі спадкодавцем на день його смерті протягом шести місяців від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, банк був повідомлений про те, що 29 січня 2014 року заведено спадкову справу, до суду із позовом банк звернувся лише 30 січня 2015 року (а.с. 53). Крім того, останній черговий платіж за договором споживчого кредиту внесено 25 липня 2013 року, та в подальшому погашень за даним кредитним договором не відбувалось. Таким чином, саме несплата чергового щомісячного платежу вважається порушенням зобовязання позичальника. При цьому, положення ст. 1281 ЦК України є спеціальною нормою для даних правовідносин.

Відповідач ОСОБА_2 не зверталась до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, однак була зареєстрована разом із спадкодавцем на момент його смерті (а.с. 65).

Суд вважає, що звернення до суду кредитора спадкодавця з позовом до спадкоємця про стягнення заборгованості за договором кредиту, не може вважатися належним способом захисту порушеного права кредитора, оскільки у звязку з тим, що відносини між кредитором (банком) і боржником кредитного договору припинилися у звязку зі смертю останнього, а його дружина ОСОБА_7 сторонами кредитного договору не були, дані відносини не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобовязань, зокрема такі, як стягнення заборгованості за договором кредиту.

Разом із тим, оскільки право власності на предмет іпотеки (садиба, що складається з житлового будинку літ. «А-1», житловою площею 38,6 кв.м., аг.площ. 48,4кв.м., літньої кухні літ «Г», сараю літ. «Д», погребу літ «Е», гаражу літ «В», вбиральні літ «Ж», замощення І, водокалонки ІІ, паркани 1,2 та земельної ділянки аг.площе. 0,0964га, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташовані за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Травнева, будинок 49) до теперішнього часу юридично не перейшло до ОСОБА_2, оскільки остання не зверталась із заявою про прийняття спадщини, але була зареєстрована із спадкодавцем боржником на момент смерті, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені у статтях 12, 33 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до цих норм такими підставами є порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобовязання. Крім того відповідно до ст. 1282 ЦК України, у разі відмови спадкоємця від повернення боргу кредитору спадкодавця шляхом одноразового платежу, суд, за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

З матеріалів справи не вбачається, що в порядку ст. 1282 ЦК України ОСОБА_2 отримувала вимогу банку щодо задоволення претензії кредитора шляхом одноразового платежу, та відмовилась від її виконання.

З урахуванням того, що позивачем обрано спосіб захисту, що не відповідає вимогам закону (ст.1282 ЦКУкраїни) суд приходить до висновку, що у позові ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_2 слід відмовити за безпідставністю.

У зв"язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, кероуючись ст. 1216-1220, 1268, 1281, 1282, 1296 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 27, 31, 179, 207-221 ЦПК України, суд -,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2016 року.

Суддя: О. В. Чайкіна