Рішення № 56718061, 21.03.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3576/15-ц

пр.№ 2/464/489/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2016 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Чорної С.З.

при секретарі Довгун Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 «Банк Форум» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору, стягнення збитків та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 «Банк Форум» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 50 181,80 доларів США, штрафні санкції за порушення умов цього договору, несвоєчасну сплату нарахованих відсотків в сумі 54 392,76 гривні. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно кредитного договору № 0001/08/6.10-N від 24.01.2008р. відповідачу було надано кредит у розмірі 60 000,00 доларів США строком по 21.01.2033р. із платою за користування кредитом 12,5% річних. Відповідно ст.526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Надавши відповідачеві кредитні кошти банк виконав взяті на себе зобовязання, натомість, відповідач, порушуючи умови кредитного договору, не платить поточні платежі по кредиту та нараховані відсотки, на вимогу про дострокове виконання зобовязання не реагує. Такі дії відповідача порушують умови кредитного договору та вимоги ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 536, 610, 611, 612, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, у звязку із чим просить стягнути з відповідача достроково заборгованість за кредитним договором та нараховані за порушення виконання умов кредитного договору штрафні санкції в судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 «Банк Форум» про визнання недійсним Кредитного договору № 000/08/6.10-N від 24.01.2008р., який згідно вимог ст.123 ЦПК прийнятий судом до спільно розгляду з первісним позовом. В своєму зустрічному позові просить визнати недійсним Кредитного договору № 000/08/6.10-N від 24.01.2008р., іпотечний договір від 24.01.23008р. (реєстр. № 144) укладені між ОСОБА_3 та АКБ «Форум»; застосувати правові наслідки недійсності правочину шляхом зарахування всіх сплачених ОСОБА_3 на користь банку за кредитним договором платежів в розмірі 57795,57 дол.США до сум повернення грошових коштів, отриманих за кредитним договором; стягнути з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_3 збитки в розмірі 5864,76 дол.США; з метою проведення повного розрахунку ОСОБА_3 з банком щодо подвійної реституції за кредитним договором зарахувати частину стягнутих з ПАТ «Банк Форум» в користь ОСОБА_3 збитків в розмірі 2404,33 дол.США до сум повернення грошових коштів, отриманих за кредитним договором № 0001/08/6.10-N від 24.01.2008р.; стягнути з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн. Обґрунтовує свій зустрічний позов тим, що згаданий кредитний договір є споживчим, а відтак на нього поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Економічно-правовий аналіз оспорюваного договору виявив невідповідність умов цього договору вимогам чинного законодавства України та грубе порушення банком норм Закону та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ 10.05.2007р. № 168 щодо процедури укладення споживчих кредитних договорів. З огляду на те, що банк не міг не знати про ці вимоги законодавства в силу своїх професійних обовязків, неповідомлення ним передбаченої нормативними актами інформації є умисним прихованням з його боку від позичальника повної обєктивної інформації щодо істотних умов кредитного договору з метою введення його в оману щодо реальної вартості кредитних коштів. Вважає, що спірний договір укладено з грубим порушенням відповідачем вимог чинного цивільного законодавства, які були спрямовані на приховання інформації щодо істотних умов кредитного договру з метою створення в нього помилкової оцінки дійсної вартості кредитних коштів, що в свою чергу, призвело до його хибного волевиявлення при укладенні спірного правочину. Також, вважає, що недійсність оспорюваних правочинів зумовлює його право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000,00 гривень.

Представник позивача в судове засідання не зявилась, при цьому подала суду клопотання за змістом якого первісний позов підтримала, а зустрічний позов відповідача повністю заперечила, оскільки вважають його безпідставним та необгрунтованим. Просить позов банку задовольнити, а у зустрічному відмовити, розгляд справи просить здійснювати у відсутності представника установи.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання не зявився, подав до суду заяву в якій заперечує вимоги за первісним позовом з підстав вказаних у зустрічній позовній заяві, а зустрічний позов в свою чергу просить задоволити, розгляд справи просить проводити у його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус ЛМНО ОСОБА_4 також надіслала суд заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутності, при цьому додатково вказала, що при посвідченні іпотечного договору від 24.01.2008р. за реєстровим № 144, нею належним чином було встановлено особи його учасників, зясовано обсяг їх цивільної правоздатності та дієздатності, відповідність укладеного договору дійсним намірам сторін, перевірено повноваження представника, належним чином перевірено відсутність заборон відчуження майна, що передається в іпотеку та відсутність реєстрації іпотеки та податкової застави, наявність згоди другого з подружжя на передачу в іпотеку нерухомого майна, а також можливість передачі майна в іпотеку відповідно до чинного законодавства, у звязку з чим нотаріальна дія була вчинена відповідно до вимог чинного законодавства, ЦК України, закону України «Про нотаріат» та інших нормативно-правових актів.

У звязку з неявкою сторін та з врахуванням поданих сторонами заяв фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку не підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 слід задоволити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24.01.2008р. між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 0001/08/6.10-N терміном дії до 21.01.2033р., за яким ОСОБА_3 отримав від банку кредит в сумі 60 000,00 доларів США під 12,5 % річних на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_1.

24.01.2008р. для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 144.

Зобовязання за кредитним договором ОСОБА_3 виконував до 16.07.2014р., що визнається банком у первісному позові, підтверджено представником банку у судовому засіданні та долученими ним до матеріалів справи розрахунком заборгованості і копіями платіжних документів. Як стверджує ОСОБА_3, причиною виникнення заборгованості по кредиту стала відмова банку з травня 2014р. приймати платежі за валютним кредитом у гривневому еквіваленті, з огляду на неможливість самостійно офіційно придбати валюту кредитування внаслідок стабілізаційних дій НБУ та запровадження процедури тимчасової адміністрації і ліквідації ОСОБА_1 «Банк Форум».

З огляду на норми ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» в редакції від 13.01.2006р. (надалі Закон), оспорюваний кредитний договір є договором споживчого кредиту, оскільки з його умов вбачається, що кошти були наданні фізичній особі на придбання житла для особистих потреб.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту банк зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Такі ж вимоги до переддоговірної роботи при наданні споживчого кредиту передбачено п.2.1 Постанови НБУ № 168 від 10.07.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (надалі Постанова).

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 стверджує, що банком не було дотримано ці вимоги закону, його не повідомляли про умови споживчого кредитування, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги (графік погашення кредиту); податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Із урахуванням п.2.5. Постанови, який покладає на банки обовязок розробки форми (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачеві достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту та п.2.4 Постанови, який зобовязує банки отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією, банком не подано суду належного доказу ознайомлення ОСОБА_3, як позичальника, із умовами кредитування, також такі докази відсутні у матеріалах кредитної справи, яка витребовувалась судом для огляду в судовому засіданні.

У кредитному договорі або додатках до нього відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, що суперечить п.4 ст.11 Закону та п.п.3.1 п.3 Постанови, також відсутня інформація про платежі ОСОБА_3 по кредиту з обовязковим зазначенням бази їх розрахунку, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо, що суперечить п.п. 2.2 п. 2 Постанови.

Кредитний договір не мітить графіку платежів, який є обовязковою складовою споживчого кредитування на підставі п.п.3.2 п.3 Постанови, тобто банком не надано споживачеві інформації щодо сплати коштів по погашенню кредиту, як це передбачено Постановою, згідно зі строковістю у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобовязань споживача за кожним платіжним періодом, не розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. У кредитному договорі взагалі невизначено розмір щомісячного платежу по сплаті відсотків.

Надані представником банку пояснення з цього факту, підтвердили свідчення ОСОБА_3 про самостійний щомісяця розрахунок ним приблизного розміру чергового платежу по кредиту, про повідомлення остаточної суми такого платежу касиром банку кожного разу при здійсненні ним оплати, при цьому, як вбачається з наданих платіжних документів призначення такого платежу «сплата платежів з погашення заборгованості за кредитним договором». Тобто, сплачуючи щомісяця такі платежі ОСОБА_3 був позбавлений інформації, як банк розподіляє ці кошти між погашенням тіла кредиту та відсотками по ньому, не знав точну суму кредиту, що залишається до сплати в наступний період.

Така процедура погашення кредитної заборгованості свідчить про недоступність для споживача інформації про розподіл банком оплачених по кредиту сум, що безперечно порушує права споживача на отримання достовірної інформації при виконанні умов договору споживчого кредиту.

Всупереч п.п.3.6 п.3 Постанови, який забороняє банкам встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, банк, керуючись п. 2.10 кредитного договору стягнув з ОСОБА_3Б перед видачею кредитних коштів додаткову комісію в розмірі 2 % від суми кредиту.

Пунктом 3.2.6 та п. 5.2 кредитного договору передбачено односторонню безумовну зміну банком відсоткової ставки за власною ініціативою та зобовязано ОСОБА_3Б при незгоді з цим повернути кредит в повному обсязі до початку дії нової відсоткової ставки. Така вимога договору порушує п.п.3.5 п.3 Постанови, що забороняє змінювати відсоткову ставку за кредитом за волевиявленням однієї із сторін, та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обовязків сторін на шкоду інтересам споживача.

Відповідно до ч.5 ст.11, ст.18 Закону, до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п.3.8 Постанови у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобовязані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, повязаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобовязання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

В матеріалах справи відсутні докази виконання банком цієї вимоги. ОСОБА_3 не попереджено про те, що він нестиме валютні ризики під час виконання кредитного договору. Однак ці ризики йому все одно довелось нести, оскільки після укладення договору курс долара США по відношенню до гривні України зріс майже у 6 разів, що зумовило збільшення боргових зобовязань споживача у гривневому еквіваленті.

Отже, у кредитному договорі та додатках до нього відсутні відомості щодо реальної відсоткової ставки по кредиту, детального розпису загальної вартості кредиту, графіку погашення кредиту, не має умов, які п. 3.4 ст. 3 Постанови, визнані обовязковими, також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача.

Банк, надаючи споживчий кредит, включив до кредитного договору положення які відповідно до ст. 11, 18 Закону є несправедливими.

З наданого представником банку розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що сплачені в період дії договору відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 41 795,57 доларів США майже у 3 рази перевищують суму погашення тіла кредиту, яка становить 14 800,00 доларів США. Такий дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту ставить в скрутне та несправедливе становище споживача фінансових послуг банку.

Судом встановлено, що графік погашення кредиту взагалі не видавався і які суми на які рахунки зараховувалися невідомо, що також є несправедливим по відношенню до споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на власний розсуд.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Із досліджених судом обставин та наданих сторонами доказів встановлено, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та вимогам закону, внаслідок чого існує істотний дисбаланс договірних прав і обовязків, який зумовлює погіршення становища споживача, вводить його в оману щодо реальних умов кредитування. При укладенні кредитного договору банком замовчено інформацію, яка відповідно закону, є обовязковою до повідомлення споживачеві при наданні споживчого кредиту.

З долученого ОСОБА_3 Висновку № 34 експертного економічного дослідження від 06.11.2015р., проведеного судовим експертом ОСОБА_5, вбачається, що реальна процентна ставка за кредитним договором становить 14,04 %, а не як визначено п. 1.3 кредитного договору 12,5 %, або 12 % відповідно до Заявки ОСОБА_3 на отримання споживчого кредиту поданої банку 31.05.2007р., а абсолютне здороження кредиту становить 105 996,57 доларів США.

Як справедливо вказує ОСОБА_3, відсутність у нього такої інформації до підписання кредитного договору порушило його права на отримання достовірної інформації щодо реальних умов споживчого кредитування та позбавило його можливості оцінити собівартість та доцільність таких правовідносин, внаслідок чого ним було укладено небажаний для нього договір.

Отже, в порушення п.2 ч.1 Закону, банк не надав ОСОБА_3, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної достовірної інформації про умови кредитування, сукупну вартість кредиту та реальну процентну ставку, що надається перед укладенням кредитного договору, чим порушено вимоги чинного законодавства, при цьому банк не надав доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_3 в цій частині.

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних правових наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. передбачено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним, суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (ст.ст. 215, 1048-1052, 1054-1055), ст.ст. 18-19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Описані вище порушення банком вимог чинного цивільного законодавства при наданні ОСОБА_3 споживчого кредиту, сприяли введенню останнього в оману щодо реальних умов кредитного договору, що зумовило помилкову оцінку споживачем собівартості таких правовідносин та сприяло укладення ним шкідливого для його інтересів правочину.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо ж одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. При цьому, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб.

Судом встановлено, що при наданні ОСОБА_3 споживчого кредиту банком не надано повної обєктивної інформації щодо умов кредитування, яка, згідно норм чинного законодавства, є обовязковою складовою договору споживчого кредиту. Банк приховав від ОСОБА_3 реальні умови кредитування, що негативно вплинуло на волевиявлення споживача та зумовило вчинення ним небажаного небезпечного для його інтересів правочину.

Відповідно до ст.216 ЦК України, правовими наслідками недійсності правочину є зобовязання кожної із його сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків при порушенні її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

З наявних в матеріалах справи платіжних документі по погашенню ОСОБА_3 боргу по кредиту, наданих як банком, так й ОСОБА_3, вбачається, що ОСОБА_3 сплатив на користь банку 57 795,57 доларів США з них 56 595,57 доларів США платежі по погашенню заборгованості по кредиту, 1 200,00 доларів США плата за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування.

Отже, на момент розгляду справи судом ОСОБА_3 повернуто банку 57 795,57 доларів США з 60 000,00 доларів США отриманих по кредитному договору, тобто поверненню за недійсним договором підлягає 2 204,43 долари США.

При цьому, ОСОБА_3 заявлена вимога про часткове зарахування суми його збитків до сум повернення залишку по кредитному договору.

Згідно наданого ОСОБА_3 розрахунку боргу та збитків, з метою виконання умов кредитного договору, захисту прав та інтересів при оспорюванні кредитного договору ним оплачено послуги третіх осіб (нотаріус, страховик, експерт, юрист) та державне мито, що в загальному становить 2 932,38 доларів США

З огляду на вимоги ст.216 ЦК України, правомірним буде зарахування сплачених ОСОБА_3 на користь банку сум погашення заборгованості по кредитному договору в розмірі 57 795,57 доларів США до повернення одержаного за недійсним кредитним договором, а суми сплачені ОСОБА_3Б в користь третіх осіб в розмірі 2 932,38 доларів США, відповідно до ч.2 ст.230 ЦК України, підлягають до стягнення з банку в подвійному розмірі.

Оскільки вимоги сторін спору є однорідним грошовими, з метою остаточного погашення боргу ОСОБА_3 по кредитному договору, суд вважає правомірним часткове зарахування суми збитків ОСОБА_3 до сум погашення отриманого за кредитним договором в розмірі 2 204,43 долари США та стягнення з банку на користь ОСОБА_3 залишкової суми збитків в розмірі 3 660,33 долара США.

Згідно з ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст.236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України, недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення.

З огляду на це, Іпотечний договір, укладений між ОСОБА_3 та банком, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 144, є недійсним.

В порядку ст.ст. 10, 60 ЦПК України, щодо обовязку сторони спору доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вимога ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000,00 гривень, завданої незаконними діями банку при укладенні кредитного договору, не підлягає задоволенню з огляду на відсутність належних доказів такого.

На підставі ст.ст. 203, 215, 216, 230, 509, 548, 612 ЦК України, ст. ст. 1, 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 13.01.2006р., Постановою НБУ № 168 від 10.07.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та керуючись ст.ст.1, 3, 10, 15, 58-60, 88, 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні первісного позову Публічному акціонерному товариству «Банк Форум» у задоволені позову до ОСОБА_3 щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 0001/08/6.10-N від 24.012008р. в сумі 50 181,80 доларів США, штрафні санкції за порушення умов цього договору, несвоєчасну сплату нарахованих відсотків в сумі 54 392,76 гривні відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору, стягнення збитків та моральної шкоди задоволити частково.

Визнати недійсним Кредитний договір № 0001/08/6.10-N від 24.012008 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум».

Визнати недійсним Іпотечний договір від 24.012008 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 144.

Зобовязати приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону відчуження та зареєструвати припинення обтяження у Державному реєстрі речових прав на квартиру АДРЕСА_2 В. у м.Львові.

Застосувати правові наслідки недійсності правочину шляхом зарахування всіх сплачених ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» за Кредитним договором № 0001/08/6.10-N від 24.012008р. платежів в розмірі 57 795,57 доларів США до сум повернення грошових коштів, отриманих за недійсним договором.

З метою проведення повного розрахунку ОСОБА_3 з Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» щодо повернення залишкової суми боргу по недійсному кредитному договору в розмірі 2 204,43 долари США зарахувати в цій сумі зустрічну вимогу ОСОБА_3 по стягненню з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» відшкодування завданих ним збитків.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на користь ОСОБА_3 залишкову суму збитків в розмірі 3 660,33 доларів США.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуючий: