Постанова № 56714916, 25.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1988/16-п Провадження №33/773/110/16 Суддя в 1 інстанції: Борнос А. В. Категорія:ст.172-3 ч. 1 КУпАП Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2016 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1, вивчивши апеляційну скаргу першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року, якою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_2, працює, ІПН НОМЕР_1

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді громадських робіт на строк 30 (тридцять) годин.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 275,60 грн. судового збору.

ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 14 лютого 2016 року о 16.00 год. перебуваючи за місцем свого проживання за адресою м. Луцьк пр-т. Відродження, 49/16, ображав нецензурною лайкою свою дружину ОСОБА_4 та намагався вчинити бійку, тобто умисно вчинив психологічне насильство в сімї.

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року та ухвалити нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП без накладення адміністративного стягнення. Посилається на те, що жодне з адміністративних стягнень за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП на ОСОБА_3 накладене не може бути, оскільки на момент розгляду справи в суді останньому виповнилось 60 років.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

ОСОБА_5 України "Про прокуратуру" ст.ст. 2, 26 не передбачає прокурорського нагляду за виконанням законів при провадженні в справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 3 ст. 23 цього ж Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави лише у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Разом з тим частиною 1 ст. 287 КУпАП (в редакції із змінами від 14 жовтня 2014 року № 1697-УП), передбачено право прокурора на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, але тільки у випадках, передбачених частиною 5 ст. 7 цього Кодексу, тобто при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, повязаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Системний аналіз законодавства України, а саме положень КУпАП, правових позицій Конституційного Суду України, розяснень від 23.04.2015 року Національної академії прокуратури України з цих питань вказує на те, що до заходів примусового характеру, повязаних з обмеженням особистої свободи громадян, у провадженнях по справах про адміністративні правопорушення можна віднести такі заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, як доставлення, адміністративне затримання та привід особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що реалізуються за допомогою примусового обмеження свободи пересування і дій відповідної особи, а серед адміністративних стягнень адміністративний арешт.

Статтею 284 КУпАП передбачений вичерпний перелік видів постанов, які можуть бути винесені у справі про адміністративне правопорушення, а тому вважаю, що чинна правова регламентація дає прокурору право оскаржити лише постанову суду про накладення такого адміністративного стягнення, як адміністративний арешт.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП (в редакції зі змінами від 14 жовтня 2014 року № 1697-УП ) постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена лише особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Враховуючи те, що апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтування про реалізацію прокурором своїх повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, повязаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також, з огляду на те, що прокурор за чинним на даний час законодавством вправі лише оскаржувати рішення судді у справі про адміністративне правопорушення у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, а тому апелянту необхідно відмовити у прийнятті апеляційної скарги до розгляду з поверненням її особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. ч. 5 ст. 7, 287, 294 КУпАП ,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року щодо ОСОБА_3 повернути особі, яка її подала.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області ОСОБА_1