Постанова № 56713500, 22.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2016 року № 826/487/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КНВП Комета" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.15 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КНВП Комета» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2015 №0008862207, № 008872207.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 30.09.2015 № 472/22-07/35031624 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «КНВП Комета» за період 2012-2014 роки з питань правильності формування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток за рахунок ТОВ»Буд ресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Інтербуд-Центр» та ТОВ «Санжарак» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно д ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «КНВП Комета» за період 2012-2014 роки з питань правильності формування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток за рахунок ТОВ «Буд ресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Інтербуд-Центр» та ТОВ «Санжарак», за результатом якої складно акт від 30.09.2015 № 472/22-07/35031624 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 1 130 603 грн; п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті у бюджет всього на суму 1 142 218 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2015:

- № 0008872207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 413 254 грн (за основним платежем 1 306 603 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями 282 651 грн),

- № 0008862207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 427 773 грн (за основним платежем 1 142 218 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 285 555 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме: вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та встановлено, що останній діючи за попередньою змовою групою осіб, не маючи наміру здійснювати діяльність пов'язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності та з метою прикриття незаконної діяльності упродовж листопада 2011 року - жовтня 2013 року зареєстрував ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Інтербуд-Центр» та ТОВ «Санжарак».

Однак порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Інтербуд-Центр» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 за статтями 205 та 28 Кримінального кодексу України. А відтак саме по собі здійснення ним реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані податковим органом як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Що ж стосується посилання податкового на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів особою, яка заперечує участь у господарській операції, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Салкон-2012» укладено договір від 21.09.2012 № 21-09/12 предметом якого є виконання монтажних робіт системи теплопостачання.

Також, між позивачем та ТОВ «Салкон-2012» укладено договір від 02.02.2013 №4-02/13, предметом якого є виконання монтажних, сантехнічних та електротехнічних робіт.

Судом встановлено, що в ході виконання вказаних договорів сторонами складено: акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати виконаних відповідно до умов спірних договорів робіт підтверджується копія платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Будресурс-К» укладено договори: від 05.06.2013 № 506/13-К, предметом якого є виконання монтажних, електротехнічних, пусконалагоджувальних робіт та договір від 30.07.2013 №3007/13-к, предметом якого є виготовлення з комплектуючих Замовника електрообладнання, від 02.09.2013 №209/13-к, предметом якого є виконання монтажних, сантехнічних робіт на об'єктах замовника.

Судом встановлено, що в ході виконання вказаних договорів сторонами складено: акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати виконаних відповідно до умов спірних договорів робіт підтверджується копія платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтербуд-Центр» укладено договір від 02.01.2014 № 201/13 предметом якого є пусконалагоджувальні роботи на об'єктах замовника.

Судом встановлено, що в ході виконання вказаних договорів сторонами складено: акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати виконаних відповідно до умов спірних договорів робіт підтверджується копія платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, підрядні роботи виконані ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Інтербуд-Центр» на підставі спірних договорів для забезпечення виконання позивачем договорів підряду укладених з: ТОВ «Управління капітального будівництва» (договори від 27.08.2013 №2708/13/107, від 05.09.2013 №509/94, від 02.08.2012 №208/12/63, від 16.10.2012 №1610/12), ТОВ «Виробниче налагоджувальне підприємство «Електронпівденмонтаж» (договори від 25.04.2013 №15/04-13, від 04.11.2013 №54/11-13, від 16.09.2013 №44/09-13, від 24.07.2013 №36/07-13, від 28.05.2013 №26/05-13, від 26.11.2012 №81/11-12), ТОВ «БФ Склад» (договір від 23.12.2013 № П1613), ТОВ «Енергія Плюс ЛТД» (договір від 17.12.2013 №П2413), ПАТ «Київенерго» (договори від 11.08.2013 №712/12-13, від 15.07.2013 №520/12-13, від 15.06.2012 №1505/КМ-47-12), ТОВ «СП І.С.К. Інжиніринг» (договори від 13.11.2013 №П2013), КП «Житлосервіс «Куренівка» (договір від 28.11.2013 №22), ПАТ «Домобудівний комбінат №4» (договір від 11.12.2013 №1112, від 05.12.2012 №512/12, від 10.12.2012 №1012/12, від 26.11.2012 №2611/12), ПАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» (договір від 03.09.2013 №409/13, від 18.12.2013 №1812/13), ПАТ «Київхліб» (договір від 27.11.2013 №2711/13), ДП «НДВА «Пуща-Водиця» (договір від 02.12.2013 №212, від 10.06.2013 /№1006/13), ТОВ «Майстер Профгруп» (договір від 20.12.2013 №2012/13, ТОВ «Корса» (договір від 12.12.2013 №1212/13), ТОВ «Георгій» (договір від 04.12.2013 №912/13), Київським комунальним підприємством «АТП-2737» (договір від 16.10.2013 №1510/13), ПАТ «Київський склотарний завод» (договір від 03.10.2013 №310/13), ТОВ «Торговий дім «Ласуня» (договір від 24.10.2013 №2410, від 20.01.2014 №2001/14), ПАТ «Фармак» (договір від 10.09.2013 №45-42, від 04.03.2013 №45-31/13, від 30.10.2012 №45-24/12), ЧП «Клейнод» (договір від 21.08.2013 П1513), ТВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» (договір від 21.08.2013 №216/13), ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн» (договір від 01.03.2013 №П0313, від 02.04.2012 №П0512), ВАТ «Деревообробний комбінат №7» (договір від 06.08.2013 №608/13), ПАТ «Київміськбуд-1» (договір від 07.06.2013 №706/13), ПАТ «Промзв'язок» (договір від 01.07.2013 №107/13, ПП «Лукойл Україна» (договір від 02.07.2013 №207/13/13/1098, від 13.07.2013 №1207/13/1196), ТОВ «Енергя Плюс ЛТД» (договори від14.06.2013 №П1313, від 05.11.2012 №П2112), ВАТ «Концерн «Фреш АП» (договір від 01.07.2013 №2506/13), ВАТ «ХФК «Біосан» (договір від 02.02.2011 №П0111), ТОВ «Гарант житло» (договір від 14.02.2013 П0613), ПрАТ «Бориспільський автозавод» (договір від 11.02.2013 №П0513), ТОВ «апекс Буд» (договір від 19.12.2012 №19/12), ТОВ «МП Стройгарант» (договір від 04.12.2012 №412/12), ТОВ «Перший трубний завод» (договір від 25.09.2012 №25/09), ТОВ «Наса» (договір від 22.10.2012 №2210/12), ПрАТ «Декс» (договір від 26.11.2012 №49-П), ТОВ «Запорожский коксохимремонт» (договір від 12.07.2012 №1207), Національною телерадіокомпанією (договір від 29.10.2012 №1209/12)/ На підтвердження виконання договорів з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії актів виконаних робіт, податкових накладних, які долучено до матеріалів справи.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Інтербуд-Центр» виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Інтербуд-Центр» зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання вказаного договору, акту прийому-передачі та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Інтербуд-Центр» припинені не були.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Інтербуд-Центр» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що вирішується, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З огляду на встановлені судом обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 19.10.2015 № 0008862207 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2015 № 0008872207.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0008862207, № 008872207 прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда