Постанова № 56713394, 02.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"02" березня 2016 р. справа № 804/7659/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача Хоруженко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р. у справі №804/7659/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька будівельна компанія"

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник - Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області),

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Гефест",

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2015р. №0000922206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 45 441,13 грн. за основним платежем та на 22 720,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.06.2015 р. №0000922206.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач, зокрема, зазначив, що в ході проведення перевірки не надані товарно-транспортні накладні на перевезення товару. На думку відповідача, товарно-транспортні накладні являються необхідними первинними документами для підтвердження витрат з перевезення і, крім того, фактичного переміщення придбаних товарно-

матеріальних цінностей.

ТОВ "ТД "Гефест" не є виробником поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю "Криворізька будівельна компанія" (далі - ТОВ "КБК") товару. Товар був придбаний TОВ "Гефест" у ТОВ "Прайм Девелопмент Груп".

Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарської операції згідно договорів, у зв'язку з тим, що: види діяльності ТОВ "Прайм Девелопмент Груп" не відповідають видам послуг, на які оформлені документи для ТОВ "ТД "Гефест"; у ТОВ "Прайм Девелопмент Груп" відсутня фактична можливість для надання зазначених послуг (підприємство не має власних основних фондів та транспортних засобів); податкові накладні, надані до перевірки, не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; ТОВ "Прайм Девелопмент Груп" не задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ "ТД "Гефест".

На думку відповідача, ТОВ "КБК" не дотримано необхідну умову для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість - факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності не підтверджується наданими для перевірки документами. Тому, ТОВ "КБК" не має права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним TОВ "Гефест".

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

До апеляційного суду надійшли письмові заперечення, в яких позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Третя особа надіслала до апеляційного суду заяву, в котрій просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника. Також в заяві третя особа, зокрема, зазначила, що рішення суду першої інстанції винесено у відповідності з фактичними обставинами, що мали місце та у відповідності до вимог закону.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем на підставі наказу від №381 від 14.05.2015 року та повідомлення №451/22.06 від 15.05.2015 року, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.71, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "КБК".

За результатами перевірки складний акт №307/22.06/37861655 від 21.05.2015 року "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "КБК" (код ЄДРПОУ 37861655) з питань достовірності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Креін Юкрейн" (код ЄДРПОУ 37389561), ТОВ "ТД "Гефест" (код ЄДРПОУ 38360391), ТОВ "Крост" (код ЄДРПОУ 32410394) за листопад 2014 року, з ТОВ "ЛТД Белпі" (код ЄДРПОУ 19277299), ТОВ "НВФ Еверест" (код ЄДРПОУ 20273591) за грудень 2014 року".

Відповідно до акту №307/22.06/37861655 від 21.05.2015 року відповідачем, зокрема, було встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме в наслідок не підтвердження реальності здійснення операцій придбання товарів та послуг у постачальника - ТОВ "ТД "Гефест", завищено суму податкового кредиту на суму 45 441,13 грн.

Зазначений висновок відповідач мотивує тим, що договір постачання №55/011114 від 01.11.2014 року між ТОВ "КБК" та ТОВ "Гефест" не мав реального характеру, оскільки позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортних накладних та не підтверджено перевіркою реальності здійснення постачання товару по ланцюгу постачання, а саме придбання товару ТОВ "ТД "Гефест" у ТОВ "Прайм Девелопмент Груп".

На підставі акту №307/22.06/37861655 від 21.05.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000922206 від 04.06.2015 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68 161,73 грн., в тому числі за основним платежем - 45 441,13 грн., за фінансовими санкціями - 22 720,60 грн.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення рішення на підставі того, що:

- до суду, на підтвердження укладення реальної угоди, надано матеріальні звіти за 01.11.2014-09.06.2015 рр., вимоги щодо необхідності використання труб та докази використання продукції у власній господарській діяльності, а саме договір підряду №2/2014 від 03.01.2014 року, специфікації, акт приймання-передачі та переробки давальницької сировини, договір №89/08-2014 від 08.08.2014 року, специфікацію вартості робіт, акти приймання-передачі давальницької сировини, рахунок, довідки про вартість та приймання виконаних будівельних робіт, договір №1655 від 17.04.2014 року, звіт про витрати основних матеріалів при ремонті, акт про використанні матеріали, рахунки, довідки про вартість виконаних робіт, реєстри, специфікації, що містяться в матеріалах справи;

- при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а не придбання товару ТОВ "ТД "Гефест" у ТОВ "Прайм Девелопмент Груп";

- товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), при цьому товарно-транспортні накладні надані до перевірки та до суду;

- на час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців;

- податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Колегія судів погоджується з думкою суду першої інстанції, що зазначені доводи можуть бути підставою для висновку про неправомірність оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення.

Проте, судом першої інстанції не враховано обставини щодо фактичного переміщення замовленого позивачем товару у постачальника - ТОВ "Гефест", що, на думку колегії суддів, призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до акту №307/22.06/37861655 від 21.05.2015 року між ТОВ "КБК" та ТОВ "Гефест" було укладено договір постачання №55/011114 від 01.11.2014 року. Предметом договору є постачання товару (труба в асортименті). Умови оплати: в безготівковій формі з поточного рахунка.

На виконання умов договору до перевірки надані: рахунок №1391 від 13.11.2014 року, податкові, видаткові накладні від 17.11.2014 року.

Товарно-транспортні накладні на перевезення товару відсутні.

Місцезнаходження ТОВ "ТД "Гефест": 02140, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, проспект Героїв, буд, 34. ТОВ "ТД "Гефест" перебуває на обліку у ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Директор та головний бухгалтер ТОВ "ТД "Гефест" - Марченко О.В. Фінансовий звіт ТОВ "ТД "Гефест" не подавався, тому інформація про наявність основних ресурсів відсутня. Кількість працюючих у ТОВ "ТД "Гефест" складає 1 особа. Основний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Відповідачем встановлено, що відповідно до АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість за період, що перевіряється між ТОВ "КБК" та ТОВ "ТК" Гефест" розбіжності за листопад 2014 року відсутні.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даними декларацій з податку на додану вартість за листопад 2014 року у сумі 45 441,13 грн.

Надані до перевірки податкові накладні, виписані ТОВ "ТД "Гефест" завірені печаткою підприємства та підписані особою, яка склала податкові накладні - Марченко О.В.

ТОВ "ТД "Гефест" виписано рахунок-фактуру №1391 від 13.11.2014 року на продаж (труба в асортименті) за листопад 2014 року на суму 272 646,77 грн., в т.ч. податку на додану вартість 45 441,13 грн.

Кредиторська заборгованість між контрагентами за договором №55/011114 від 01.11.2014 року - відсутня, що підтверджується платіжним дорученням №2219 від 17 листопада 2014 року та банківськими виписками.

ТОВ "ТД "Гефест" не є виробником товару, придбаний позивачем товар було придбано ТОВ "ТД "Гефест" у ТОВ "Прайм Девелопмент Груп", що зареєстровано у ДПІ Печерського району м.Києва, основні фонди - 0 грн., статутний фонд - 0 грн., кількість працюючих - 1, вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.

На думку відповідача, виписані ТОВ "ТД "Гефест" документи за формою податкової та видаткової накладної не можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту ТОВ "КБК", оскільки постачання товару (труби в асортименті) на суму 27 2646,77 грн., в т.ч. податку на додану вартість 45441,13 грн., не мало реального характеру, про що свідчить відсутність товарно-транспортних накладних та не підтвердження перевіркою реальності здійснення постачання товару по ланцюгу постачання, а саме придбання товару ТОВ "ТД "Гефест" у постачальника у ТОВ "Прайм Девелопмент Груп".

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За змістом п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм ст.61 та ст.44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити наступні обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем по справі були надані докази замовлення та сплати постачання товару (труба в асортименті) відповідно до договору постачання №55/011114 від 01.11.2014 року, а саме: рахунок фактуру №ГФ-00191 від 13.11.2014 року, видаткову накладну №ГФ-0000231 від 17.11.2014 р., податкову накладну від 17.11.2014 р. №252, прибутковий ордер від 17.11.2014р., платіжне доручення №2219 від 17.11.2014 року, виписку по рахунку (а.с.72-77).

На думку колегії суддів, зазначені докази свідчать про замовлення позивачем у ТОВ "ТД "Гефест" товару (труби в асортименті) та оплату цього замовлення в повному обсязі.

Проте, на підставі інших матеріалів справи можна дійти висновку, що фактичної поставки товару позивачу не було здійснено.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ТД "Гефест" мало поставити позивачу у листопаді 2014 року наступний товар: 5,150 тон труби ф 219Ч7 ст.20 ГОСТ 8732; 2,190 тонн труби ф 325Ч9 ст.20 ГОСТ 8732; 2,310 тон труби ф 377Ч9 ГОСТ 8732; 6,840 тон труби ф 429Ч10 ст.20 ГОСТ 8732.

Відповідно до п.4.1. розділу 4 "Умови та строки поставки" договору постачання металопрокату №55/011114 від 01.11.2014 року продавець зобов'язується повідомити покупця про проведене відвантаження товару упродовж двох днів, а також упродовж п'яти днів з моменту відвантаження надати покупцю відповідні документи на товар.

Будь-які інші умови, що визначають строки поставки та яким транспортом має бути здійснено постачання, в договорі №55/011114 від 01.11.2014 року відсутні.

Під час розгляду справи у судовому засіданні представник позивача пояснень щодо того, яка із сторін здійснювала постачання товару та якими засобами, апеляційному суду не надав.

Також, позивачем та ТОВ "ТД "Гефест" не надано суду будь-яких документів, що свідчать про перевезення зазначеного товару власним транспортом або третіми особами.

Відповідно до наведених відповідачем в акті №307/22.06/37861655 від 21.05.2015 року відомостей ТОВ "ТД "Гефест" не є виробником зазначеного товару, на підприємстві лише 1 працівник та відсутні основні фонди. В матеріалах справи також відсутні будь-які відомості щодо місця зберігання та відвантаження замовленого позивачем у ТОВ "ТД "Гефест" товару.

Отже, зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що фактичного постачання товару ТОВ "ТД "Гефест" у листопаді 2014 року на суму 272 646,77 грн., в т.ч. 45 441,13 грн. податку на додану вартість, позивачу здійснено не було, тому податкова накладна від 17.11.2014 р. №252 не може вважатися первинним документом для цілей ведення податкового обліку.

Таким чином, позивачем було безпідставно включено до податкового кредиту 45 441,13 грн. податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, відповідно до податкової накладної від 17.11.2014 р. №252.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 04.06.2015р. №0000922206 було прийнято відповідачем на підставі, в порядку та у спосіб, встановлений чинним законодавством, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р. у справі № 804/7659/15 скасувати.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун