Ухвала суду № 56713392, 14.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"14" березня 2016 р. справа № П/811/27/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представників позивача Завгородньої В.В., Петрової С.В.,

представника відповідача Скрипник О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 р. у справі № П/811/27/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопостач плюс"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000760154 від 27.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 570 708,00 грн. за травень, серпень, вересень, жовтень 2012 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що право позивача вимагати бюджетного відшкодування або зарахувати від'ємне значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного звітного періоду є дискреційним і залежить від волі позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідач, зокрема, зазначив, що позивач при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012р., за серпень 2012р., за вересень 2012р., за жовтень 2012р. в рядку 2 додатків 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" та,

відповідно, в рядку 23 податкової декларації за травень 2012р., за серпень 2012р., за вересень 2012р., за жовтня 2012р., не задекларувало суму податку на додану вартість до відшкодування, на яке підприємство має право в зазначених податкових періодах відповідно до п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України. Таким чином, перевіркою встановлено, що на порушення п.200.1, п.200.4, п.200.6, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, з урахуванням п.п.4.6.2, п.п.4.6.3, п.п.4.6.4, п.п.4.6.5 п.4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", позивачем занижено суму заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 570 708,00 грн.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Позивач надіслав апеляційному суду письмові заперечення, в яких просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що за травень, серпень - жовтень 2012 року позивач подавав податкову звітність з податку на додану вартість (а.с.137-156).

У розділі 23 усіх декларації позивач не визначав суму бюджетного відшкодування, незважаючи на те, що за результатом діяльності щоразу виникало від'ємне значення суми податку.

19 грудня 2012 року відповідач провів камеральну перевірку даних, які задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

За результатом перевірки відповідачем складено акт №317/15-4/37426751 від 19 грудня 2012 року (а.с. 121-125).

Відповідно до акту №317/15-4/37426751 від 19 грудня 2012 року відповідачем, зокрема, встановлено, що:

- на порушення п.200.1, п.200.4, п.200.6, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням п.46.1, п.46.5 ст.46 Податкового кодексу України, п.п.4.6.3 п.4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», позивачем занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 570 708,00 грн., в тому числі по наступним податковим періодам:

- за травень 2012р на суму 24 651,00 грн.;

- за серпень 2012р. на суму 15 5637,00 грн.;

- за вересень 2012р. на суму 37 914,00 грн.;

- за жовтень 2012р. на суму 352 506,00 грн.

На підставі акту №317/15-4/37426751 від 19 грудня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000760154 від 27.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 570 708 грн. (а.с.9).

За висновком суду першої інстанції податкове повідомлення-рішення №0000760154 від 27.12.2012 року є не правомірним та підлягає скасуванню оскільки, оскільки ст.200 Податкового кодексу України передбачено право позивача на бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість, яким позивач правомірно не скористався.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суд першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України).

З наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що платник податку має право, а не обов'язок отримати бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивач не мав намірів отримати бюджетне відшкодування на суму 570 708,00 грн., тому не подавав заяв про повернення сум бюджетного відшкодування та не вносив відповідних відомостей до декларацій з податку на додану вартість.

Таким чином, в даному випадку, позивач скористався передбаченим ст.200 Податкового кодексу України правом на використання зазначеної суми від'ємного значення податку на додану вартість в у наступних звітних періодах.

Отже, прийняття податковим органом повідомлення-рішення №0000760154 від 27.12.2012 року із зазначенням того, що позивач добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 570 708,00 грн. як бюджетного відшкодування є безпідставним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000760154 від 27.12.2012 року прийнято відповідачем з порушенням норм податкового законодавства, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015 року задоволено частково клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду від 16.09.2015 року до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір в сумі 5 359 грн. 20 коп. (1218 грн.*4*1,1).

Отже, судовий збір в сумі 5 359 грн. 20 коп. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 р. у справі №П/811/27/15 залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 5 359 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун