Постанова № 56713390, 22.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2016 року № 826/275/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Обставини справи:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 року № 0005271701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 154 015, 12 грн. (основний платіж - 123 076, 10 грн., штрафні (фінансові) санкції - 30 939, 02 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. п. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України шляхом заниження суми податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, а також п. 175.5 ст. 175 Податкового кодексу України шляхом неподання декларації про отримані доходи за 2013 рік є безпідставними. Також позивач вказував, що неоподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага є необґрунтованими, оскільки анулювання банком заборгованості за пенею не є тотожним отриманому додатковому благу, яке, відповідно до вимог ПК України, має бути оподатковано. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі; при цьому, позивачу анульовано суму пені, яка була нарахована згідно кредитних договорів, а не суму основного грошового зобов'язання.

Крім того, позивач вказував про протиправність дій відповідача щодо складання Акту перевірки, оскільки інспектором не правильно визначено належність прощення боргу відносно об'єкта оподаткування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи.

В судовому засіданні з урахуванням положень частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи на підставі ст. 20 п. п. 78.1.1 п. п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України та наказу на перевірку від 31.01.2015 року № 215 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб, управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Залевським В. С. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки № 116/26-57-17-01/НОМЕР_1 від 12.02.2015 року (далі - Акт перевірки).

У висновках акту вказується про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме:

- п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України шляхом неподання декларації про отримані доходи за 2013 рік до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- п. п. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України шляхом заниження суми податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік.

З Акту перевірки вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено відповідачем на підставі поданого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку в якому відображено нарахований та виплачений дохід (у вигляді анулювання (прощення) боргу ОСОБА_1 у розмірі 725 326,46 грн. та листа ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 15.10.2014р. № 01.2-0/2401 щодо анулювання позивачу заборгованості.

А тому відповідач вважає, що неоподаткування доходу, отриманого позивачем від Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у вигляді суми анульованого боргу згідно кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором є тим самим додатковим благом в розумінні п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яке включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 4 березня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005271701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 154 015, 12 грн. (основний платіж - 123 076, 10 грн., штрафні (фінансові) санкції - 30 939, 02 грн.).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) укладено кредитний договір № 014/6758/73/77705 від 07.10.2008 року відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит на споживчі цілі у сумі 29 040,78 доларів США.

В подальшому, відповідно рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.05.2011 року по справі № 2-3479/11 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/6758/73/77705 від 07.10.2008 в розмірі 337 692,14 грн.

19.06.2012 року між позивачем та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" досягнуто домовленості щодо умов виконання судового рішення шляхом здійснення щомісячних платежів по 2000 доларів США.

17.05.2013 року листом б/н ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" повідомив позивача про анулювання заборгованості за пенею в розмірі 725 326,46 грн.

При цьому, позивач вважає, що анульована сума боргу являє собою не суму основного грошового зобов'язання за кредитними договорами, а розмір пені нарахованої за умовами вказаного договору.

Судом враховано, що з метою вирішення даної справи суду належить з'ясувати правовий статус усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, оскільки анульована сума боргу може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.

Вказана позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України викладені в Ухвалі від 21.04.2015 у справі № К/800/60395/14.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно пп. 164.1.1. п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За правилами абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За приписами п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

Тобто визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. При цьому анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

З метою встановлення правового статусу прощеної суми заборгованості судом скеровано запит на адресу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про надання витребування інформації щодо анулювання заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/6758/73/77705 від 07.10.2008.

11.03.2016 року судом від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" супровідним листом отримано копію листа від 17.05.2013 щодо анулювання по кредитному рахунку № НОМЕР_2 заборгованості за пенею в розмірі 725 326,46 грн.

Згідно підп. 1.1.6 п. 1 кредитного договору № 014/6758/73/77705 від 07.10.2008 ОСОБА_1 відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_2.

За наслідками дослідження зазначених матеріалів судом встановлено, що позивачу анульовано кредитну заборгованість за пенею по кредитному рахунку відкритому при укладанні кредитного договору № 014/6758/73/77705 від 07.10.2008.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що анульована сума заборгованості у розмірі 725 326,46 грн. не підпадає під ознаки додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням в розумінні пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а тому не підлягає оподаткуванню.

При цьому судом врахована наявність неузгодженість номерів кредитних договорів зазначених в листі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 17.05.2013, проте враховуючи, ідентичність кредитних рахунків, вказаних підп.. 1.1.6 п. 1 кредитного договору № 014/6758/73/77705 та вищевказаному листі, суд вважає, що зазначена неузгодженість не впливає на суть невірного застосування податковим органом положень Податкового кодексу в частині оподаткування заборгованості за пенею прощеної банком.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що анулювання кредитної заборгованості за пенею пов'язане з реалізацією договірних стосунків, умови виконання яких визначаються виключно сторонами договору. А тому, зміна обсягу коштів при виконанні укладених договорів пов'язана з тією ж правовою природою договірних відносин і зменшення чи анулювання заборгованості за пенею за кредитними договорами однією зі сторін таких відносин не сприяє встановленню додаткових благ для іншої сторони. Відповідачем безпідставно зроблено висновок про отримання позивачем додаткового блага у зв'язку з анулюванням заборгованості за пенею.

Тому, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем п. п. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України в частині заниження оподатковуваного доходу отриманого у вигляді додаткового блага та як наслідок правомірне неподання декларації позивачем за 2013 рік до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення рішення суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 165, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.03.2015 року № 0005271701

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В. І. Келеберда