Постанова № 56713200, 16.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" березня 2016 р. справа № 804/14426/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача Зоріної О.М.,

представника відповідача Горобець К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-Строй"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 р. у справі № 804/14426/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-Строй"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015р. №0000661501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 510 грн. за порушення ст.121 п.121.1 абз. 1 ПК України на підставі акта перевірки 276/2205/35607571 від 06.03.2015 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 року №0000661501 винесене на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому не підлягає скасуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач, зокрема, зазначив, що порядок звернення до платників податків про надання податкової інформації передбачений у спеціальних нормах чинного законодавства України, а саме ст.73 ПК України та п.п. 9-12 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання

інформації зазначеними органами за письмовим запитом" від 27.12.2010р. №1245.

Відповідно до п. 16. постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1245 у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Всі зазначені у акті листи були оформлені з порушенням зазначених вимог законодавства, а саме: надруковані не на бланку, не містять ні підпису ні печатки, що є порушенням з боку перевіряючих. Лист №1 від 20.02.2015р. і лист №2 від 20.02.2015р. були отримані на електронну пошту і не містили в собі переліку документів, які потрібно надати.

В рамках проведення планової виїзної документальної перевірки з боку позивача було надано для роботи перевіряючим оригінали всіх документів, які було витребувано перевіряючими і всі первинні документи, які підтверджують проведення господарських операцій і інші.

24.02.2015р. перевіряючим було надано лист, де зазначено, що у зв'язку з великим об'ємом документів підприємство не має технічної можливості надати всі їх копії, було надано оригінали для ознайомлення і роботи, що передбачено нормами ст.20 ПК України. При роботі з документами, перевіряючий проводив фотозйомку первинних документів, тобто фактично копії документів у такий спосіб отримав.

Листом №3 від 25.02.2015р. було витребувано накази на відрядження та посвідчення на відрядження. Накази було всі пред'явлено в оригіналі, а стосовно посвідчень було надано усне пояснення бухгалтера, в якому зазначено, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України №738 від 21.06.2011р. посвідчення на відрядження, як обов'язковий документ було скасовано, тому вимога перевіряючого про його надання є порушенням норм діючого законодавства.

У листах №4 від 25.02.2015р., №5 від 03.03.2015р., №6 від 06.03.2015р. було витребувані документи і пояснення, які вже були надані перевіряючим в оригіналах і усній формі (пояснення). Позивач на вимогу перевіряючих надав частину копій документів, про що в зазначеному акті не згадується. Надані копії документів - це договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні по тим контрагентам, які зазначені в листах №1,2,4,5,6. Однак, суд не взяв до уваги викладені факти і не надав належної оцінки наданим документам і доказам. Акт в порушення норм ст.85.6 ПК України не був наданий позивачу для ознайомлення і підпису, а надійшов на адресу позивача лише 25.03.2015р.

Відповідно до норм діючого законодавства підставою до застосування штрафної санкції згідно до податкового повідомлення-рішення є ст. 121 п.121.1 абз. 1 ПК України, але штрафна санкція зазначеної норми застосовується у разі "..../або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю...". Позивачем оригінали всіх документів було надано в повному обсязі, про що свідчать посилання на документи в акті №09/2205/35607571 від 16.03.2015р. "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "МН-СТРОЙ" (35607571) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.13р. по 31.12.13р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13р. по 31.12.13р.", тому застосування передбаченої санкції є незаконною, а винесення податкового повідомлення-рішення безпідставним.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "МН-строй" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., яка проводилась з 16.02.2015р. по 06.03.2015р. на підставі наказу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 05.02.2015р. №75, перевіряючими надавались запити про надання документів, а саме:

- від 20.02.2015р. №1 та №2 (направлені на електронну скриньку бухгалтера ТОВ "МН - Строй");

- від 25.02.2015р. №3 (вручено бухгалтеру ТОВ "МН - Строй" 25.02.2015р.), від 25.02.2015 №4 (вручено бухгалтеру ТОВ "МН - Строй" 28.02.2015р.);

- від 03.03.2015р. №5 (не вручено підприємству у зв'язку з відмовою в отриманні);

- від 06.03.2015р. №6 (направлено засобами поштового зв'язку, отримано та містить резолюцію до виконання).

Відповідно до листа від 24.02.2015 року позивачем надано пояснення за підписом головного бухгалтера, у яких відмовлено у наданні копій запитуваних документів у зв'язку з відсутністю технічних можливостей.

У зв'язку за ненаданням платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні планової виїзної документальної перевірки ТОВ "МН-Строй" відповідачем складено акт №276/221/35607571 від 06.03.2015р. "Про ненадання документів/їх копій до перевірки посадовими особами ТОВ "МН-Строй" при проведенні планової виїзної документальної перевірки за період з 01.01.13р. по 31.12.13р."

Позивач, не погодившись з висновками вказаного акта оскаржив його до контролюючого органу запереченням від 27.03.2015р. №200, яке до відома взято не було з посиланням на прострочення подання заперечення.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015р. №0000661501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 510 грн. за порушення абз.1 п. 121.1 ст.121 ПК України на підставі акта перевірки №276/2205/35607571 від 06.03.2015р.

За результатом адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015р. №0000661501 було прийнято відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку, оскільки п. 121.1 ст. 121 ПК України передбачено відповідальність за правопорушення, яке може вчинятися, зокрема, у формі ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

На думку суду першої інстанції, ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є самостійним порушенням, не пов'язаним з наявністю фактів незабезпечення їх зберігання. Ненадання може виявлятися як у формі прямої відмови надати документи чи їх копії, так у формі невиконання вимоги контролюючих органів надати оригінали документів чи їх копій у передбачений законодавством строк. Після завершення вказаного строку можливе притягнення до відповідальності за це правопорушення незалежно від того, що платник податків (його посадові особи) прямо не відмовляється від надання документів чи їх копій.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп.75.1.2. п. 75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідачем не заперечується, що ним проводилася виїзна перевірка і перевіряючим було надано доступ до документів, що були у позивача.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Акт №276/221/35607571 від 06.03.2015р. було складено не за місцем проведення виїзної перевірки та без участі представника позивача. Другий примірник акта №276/221/35607571 від 06.03.2015р. в подальшому було надіслано позивачу засобами поштового зв'язку.

Зазначені обставини відповідачем не заперечується.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Крім того, пунктом 85.8 статті 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

За визначенням пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків, зокрема, зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (підпункт 16.1.7); не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (підпункт 16.1.9); забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (підпункт 16.1.12).

Разом з цим, пунктом 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому, числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.2); проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.6).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.121.1. ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Зі змісту п.121.1. ст.121 ПК України вбачається, що до відповідальності у вигляді накладення штрафу притягуються платники податку у разі не надання не будь-яких документів або їх копій, а лише документів з питань обчислення і сплати податків, які платник податків повинен зберігати протягом строків, установлених ст.44 ПК України строків.

Як вбачається, з матеріалів справи під час проведення виїзної перевірки відповідачем позивачу також надсилались письмові запити з вимогою надання копій документів та пояснень. В акті №276/221/35607571 від 06.03.2015р. зазначено, що станом на 15 год. 00 хв. 06.03.2015 року затребувані копії документів не надано. Чіткий перелік цих документів відповідач в акті не вказує, посилається на листи №1 від 20.02.2015 року, №2 від 20.02.2015 року, №3 від 25.02.2015 року, №4 від 25.02.2015 року, №5 від 03.03.2015 року, №6 від 06.03.2015 року.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом затверджений постановою Кабінету Міністрів України N1245 від 27.12.2010р. (далі - Порядок N1245).

Відповідно до п.9 та п.10 Порядку N1245 органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються:

- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;

- підстави для надіслання запиту;

- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (п.16 Порядок N1245).

Як вбачається з матеріалів справи, листи №1 від 20.02.2015 року, №2 від 20.02.2015 року, №3 від 25.02.2015 року, №4 від 25.02.2015 року, №5 від 03.03.2015 року, №6 від 06.03.2015 року, не були підписані керівником (заступником керівника) контролюючого органу. Докази про направлення зазначених листів в №3 від 25.02.2015 року, №4 від 25.02.2015 року, №5 від 03.03.2015 року, №6 від 06.03.2015 року поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до заперечень відповідача лист №6 від 06.03.2015 року було отримано відповідачем 13.03.2015 року, тобто після складання акта №276/221/35607571 від 06.03.2015р.

Згідно матеріалів справи, документи, зазначені в листі №6 від 06.03.2015 року, не є підставою для обчислення і сплати податків.

Листи №1 від 20.02.2015 року, №2 від 20.02.2015 року, №3 від 25.02.2015 року, №4 від 25.02.2015 року, №5 від 03.03.2015 року не містять чіткого переліку документів, копії котрих позивач мав надати відповідачу.

Крім того, в зазначених листах відповідач також просив надати оригінали документів, проте, згідно п.85.5 ст.85 ПК України вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, забороняється.

Отже, зазначені запити складені та надіслані з порушенням вимог ст.73 ПК України та Порядку N1245, тому позивач звільняється від обов'язку надавати відповідь та від відповідальності за ненадання документів з питань обчислення і сплати податків та/або їх копій.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015р. №0000661501 не на підставі та не у встановленому чинним податковим законодавством порядку, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч.2 ст.94 КАС України).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст.94 КАС України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.94 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено 1218 грн. судового збору за подання позову та 1515 грн. 80 коп. за подання апеляційної скарги.

Оскільки, колегія суддів дійшла до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позовних вимог, то судові витрати позивача за подання позову та апеляційної скарги в сумі 2 557 грн. 80 коп. (1218 грн.+1339 грн. 80 коп.) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Судовий збір, сплачений позивачем в більшому розмірі, а саме в сумі 176 грн. (1515 грн. 80 коп.-1339 грн. 80 коп.) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-Строй" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 р. у справі № 804/14426/15 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.04.2015р. №0000661501.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-Строй" судові витрати в сумі 2 557 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МН-Строй" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 176 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун