Постанова № 56712972, 17.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2016 року № 826/242/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві

до

Музею історії міста Києва

про

застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Музею історії міста Києва про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи Музею історії міста Києва (код 05534195) за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, 7 у Шевченківському районі міста Києва шляхом відключення джерел електроспоживання, накладення печаток на розподільчі електрощитки та вхідні двері Музею історії міста Києва за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, 7 у Шевченківському районі міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами перевірки додержання (виконання) відповідачем вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб виявлено ряд порушень, про які зазначено в акті від 21.12.2015 №363, складеного за наслідками вказаної перевірки, що є підставою для звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування, у відповідності до приписів статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про те, що більшість виявлених під час зазначеної перевірки порушень або взагалі не мали місця та у процесі її проведення перевірячими не з’ясовувалися, а ті, які були дійсно встановлені станом на момент розгляду справи судом усунуті.

Розгляд справи №826/242/16 на підставі пункту 5 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено у порядку скороченого провадження.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Управлінням з надзвичайних ситуацій у Шевченківському районі Головного управління Державної надзвичайної служби України у місті Києві на підставі наказу від 19.11.2015 №93 та посвідчення на перевірку від 03.12.2015 №541 проведено перевірку додержання (виконання) відповідачем вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб Музейно виставкового центру «Музей історії України» (місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 7).

За результатами вказаної перевірки управлінням з надзвичайних ситуацій у Шевченківському районі Головного управління Державної надзвичайної служби України у місті Києві складено акт від 21.12.2015 №363, в якому зафіксовано ряд порушень , виявлених під час здійснення останньої (аркуші 11-13 акту).

Вважаючи вказані порушення у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб, вчинені відповідачем, такими, що мають за собою наслідок у вигляді застосування заходів реагування, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

У силу вимог частини 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Згідно зі статтею 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб’єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об’єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров’ю людей.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Приписами частин 1 та 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов’язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров’ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналогічні положення викладено у приписах частини 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно з якими виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Разом з тим, згідно зі статтею 69 Кодексу цивільного захисту України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки.

Таким чином, статтями 69 та 70 Кодексу цивільного захисту України передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Так, у відповідності до пункту 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи Музею історії міста Києва є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об’єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров’ю людей.

Суд звертає увагу сторін, що поняття «загроза життю та/або здоров'ю людини» є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що ступінь ризику перевіряємого субєкта господарювання, з урахуванням значення прйинятого ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпек, є високим, що не заперечувалося відповідачем під час судового розгляду даної справи.

Також, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.2012 №306, якою затверджені Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, такими критеріями, зокрема, є кількість осіб, які перебувають на об'єкті (визначається відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва»).

Відтак, враховуючи вид діяльності відповідача, а саме: музейна діяльність (що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Єдиного державного реєстру), яка передбачає значну кількість людей (відвідувачів) на вказаному об’єкті, та обставини даної справи, суд вважає обгрунтованими посилання позивача на можливість призведення виявленими порушеннями загрози життю та здоров’ю людей.

Водночас, відповідачем у письмових запереченнях проти позову зазначено, що останній не погоджується з порушеннями, викладеними в акті перевірки, оскільки, як стверджує останній, більшість виявлених під час зазначеної перевірки порушень або взагалі не мали місця та у процесі її проведення перевіряючими не з’ясовувалися, а ті, які були дійсно встановлені станом на момент розгляду справи судом усунуті.

Разом з тим, вказане належними та допустимими доказами не підтверджено.

При цьому, суд звертає увагу, що відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень (частина 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Щодо тверджень відповідача про те, що останній не є суб’єктом порушень, відносно якого застосування заявлених у позовних вимогах заходів реагування, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, питання реалізації суб’єктами владних повноважень функцій з державного нагляду (контролю) у межах спірних правовідносин врегульовано положеннями як Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», так і Кодексу цивільного захисту України.

Так, у преамбулі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

При цьому, суб'єктами господарювання, у розумінні частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, зокрема, є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, з урахуванням того, що Музей історії міста Києва за своєю організаційно-правовою формою є комунальною організацією (установою, закладом), що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Єдиного державного реєстру, останній є належним суб’єктом відповідальності у спірних правовідносинах.

Відтак, враховуючи, що на час розгляду справи судом відповідачем не усунуто порушень, вказаних в акті від 21.12.2015 №363, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи Музею історії міста Києва (код ЄДРПОУ 05534195, адреса: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 7) шляхом відключення джерел електроспоживання, накладення печаток на розподільчі електрощитки та вхідні двері Музею історії міста Києва за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, 7 у Шевченківському районі міста Києва, до повного усунення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті від 21.12.2015 №363.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи Музею історії міста Києва (код ЄДРПОУ 05534195, адреса: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 7) шляхом відключення джерел електроспоживання, накладення печаток на розподільчі електрощитки та вхідні двері Музею історії міста Києва за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, 7 у Шевченківському районі міста Києва, до повного усунення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті від 21.12.2015 №363.

Обов’язок щодо забезпечення виконання рішення покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві шляхом відключення джерел електроспоживання, накладення печаток на розподільчі електрощитки та вхідні двері Музею історії міста Києва за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, 7 у Шевченківському районі міста Києва.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур