Ухвала суду № 56712471, 24.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 761/11093/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5225/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

24 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_7, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєва Надія Олександрівна про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_5, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9, право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 140,70 кв. м., в тому числі житловою площею 66,30 кв. м.

Визнано за ОСОБА_6, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9, право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 140,70 кв .м., в тому числі житловою площею 66,30 кв. м.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у квітні 2014 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що після смерті ОСОБА_9, який є батьком позивачів, залишилася спадщина у вигляді належної померлому на праві спільної сумісної власності Ѕ квартири АДРЕСА_1.

Зазначили, що вони є спадкоємцями першої черги, а відповідач, як колишня дружина померлого та співвласниця вказаної квартири, чинить перешкоди в оформленні спадкових прав.

У зв'язку із викладеним, просили суд визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності по 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 за кожним в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_9

Як вбачається з свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_9 - батько позивачів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, який був розірваний 22 листопада 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28 жовтня 2009 року.

Зі спадкової справи до майна померлого ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_7 , яка є матір'ю померлого, відмовилася від права на прийняття належної їй частки у спадщині за законом на користь позивачів.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 ст 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірна квартира була набута у власність під час перебування у шлюбі із померлим спадкодавцем, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а отже після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що спірна квартира не є спадковим майном, так як належить їй на праві особистої власності з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, померлий ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_4 перебували у шлюбних відносинах на момент придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1, а тому зазначене майно є об'єктом спільної сумісної власності.

Належних та допустимих доказів при виведення спірної квартири зі складу спільного майна подружжя апелянтом суду не надано.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивачами надано розписки про відмову від усіх майнових прав на спірну квартиру, а тому суд неправомірно задовольнив позовні вимоги, оскільки позивачі в передбаченому законом порядку не відмовлялися від спадщини, навпаки, звернулися із заявами про прийняття спадщини після померлого батька.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді