Рішення № 56712465, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Качана В.Я., Кирилюк Г.М.

при секретарі - Матвійчуку І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

встановила:

у липні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що з 11 липня 1999 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею.

Позивач посилалася на те, що після припинення стосунків з відповідачем він не надає регулярної матеріальної допомоги на дитину.

У серпні 2015р. позивач змінила позовні вимоги і просила стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3500грн., посилаючись на те, що він не працює, не має регулярного доходу, а після розірвання шлюбу між ними не досягнуто згоди стосовно розміру аліментів. Також позивач зазначала про необхідність врахування віку дитини, її потреб та необхідності лікування.

Рішенням суду від 17 грудня 2015 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню ОСОБА_3 в розмірі 2 500 грн. щомісяця, починаючи з 28 липня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким призначити суму щомісячних аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років у розмірі 436,50грн. та призначити стягнення аліментів з дати винесення рішення, а не з дати подання позову.

Відповідач посилається на неповне врахуванням судом обставин справи, того факту, що він не працює та не отримує постійного доходу, тому не має можливість виплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом.

№ апеляційного провадження:22-ц/796/4234/2016Головуючий у суді першої інстанції: Шумко А.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення позивача, яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона

- 2 -

підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 грудня 1999р., мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 4 серпня 2015р. шлюб сторін розірвано, дочка проживає разом із позивачем, що не заперечував відповідач під час судового розгляду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний утримувати неповнолітню дитину і має матеріальну можливість виплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як батько, зобов'язаний матеріально утримувати свою дочку, і оскільки офіційно не працює (на час розгляду справи судом) і має мінливий заробіток відповідно до положень ч. 1 ст. 184 СК України розмір аліментів необхідно визначити у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів правомірно врахував вік, стан здоров'я та потреби дитини, що відповідач є працездатним, але не працює та не надав суду доказів неможливості працевлаштування, що свідчить про небажання отримувати постійний дохід та надавати постійну та достатню матеріальну допомогу на утримання дочки, а відповідачем не надано належних доказів того, що на його утриманні перебуває батько, який є інвалідом 3 групи.

Разом з тим, визначений судом розмір у 2500грн. щомісячно, на думку колегії суддів, є значним і підлягає зменшенню.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача, що він має можливість сплачувати аліменти у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого державою для дитини віком від 6 до 18 років, що складає 436грн. 50коп., є безпідставними, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що відповідач, офіційно не працюючи, за готівкові кошти придбав автомобіль марки «Мазда-6», має можливість їздити на відпочинок, у тому числі і за кордон, що не заперечував відповідач під час апеляційного розгляду, тому, на думку колегії суддів, має матеріальну можливість сплачувати аліменти на дочку у розмірі 1800грн. щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішення суду від дня пред'явлення позову, тому твердження відповідача про необхідність стягнення аліментів з моменту ухвалення рішення суду не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, оцінені надані сторонами докази, однак неповно встановлені обставини справи, тому колегія суддів змінює рішення суду в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з

- 3 -

відповідача.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року змінити, зменшивши розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до 1800грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: