Ухвала суду № 56712454, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/3778/2016 Головуючий у І інстанції - Цокол Л.І.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - Національний Банк України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,обґрунтовуючи тим, що 25 квітня 2007 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір №014/0034/82/313557, згідно з умовами якого відповідач надав позивачу кредит в іноземній валюті в сумі 310 000 доларів США. Позивач стверджує, що у неї відсутній будь-який документ (меморіальний ордер, заява про видачу готівки, платіжне доручення, тощо), які б вказували на перехід права власності на 310 000 доларів США від банку до неї. Серед іншого позивачка зазначає, що права власності на зазначену суму від відповідача до неї не перейшло, валютний рахунок, на який би поступали кошти, не відкривався, заявки на конвертацію валюти в грошову одиницю України позивач не подавала, заяви про перерахування цих коштів в оплату нерухомості також не подавалось. Враховуючи вказані вище обставини, 09 липня 2014 року представник позивача звернувся до відповідача з письмовим запитом, в якому просив повідомити чи направлялась заявка про продаж на Міжбанківській валютній біржі 310 000,00 доларів США від позичальника через Банк на купівлю української гривні; якщо направлялась заявка про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США, вказати, по якому курсу була проведена продаж валюти на гривню, яка була знята комісія і скільки коштів зараховано в гривні після продажу вказаної суми валюти; повідомити номер валютного рахунку, на який банк зарахував 310 000,00 доларів США кредитних коштів; надати копії меморіальних ордерів та/або платіжних доручень на оплату 310 000,00 дол. США - на купівлю нерухомості, підтвердити повноваження заступника директора Тернопільської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_7 та заступника директора Тернопільської обласної філії «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_8, які підписали даний кредитний договір від імені Банку. Разом з тим позивач зазначає, що відповідач надав відповідь, якою відмовив у наданні вищевказаної інформації. Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, в заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір №014/0034/82/313557, згідно з умовами якого відповідач надав позивачу кредит в іноземній валюті в сумі 310 000 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 липня 2014 року представник позивача звернувся до відповідача з письмовим запитом, в якому просив повідомити, чи направлялась заявка про продаж на Міжбанківській валютній біржі 310 000,00 доларів США від позичальника через Банк на купівлю української гривні; якщо направлялась заявка, про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США, вказати, по якому курсу була проведена продаж валюти на гривню, яка була знята комісія і скільки коштів зараховано в гривні після продажу вказаної суми валюти; повідомити номер валютного рахунку, на який банк зарахував 310 000,00 доларів США кредитних коштів; надати копії меморіальних ордерів та/або платіжних доручень на оплату 310 000,00 дол. США - на купівлю нерухомості, підтвердити повноваження заступника директора Тернопільської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_7 та заступника директора Тернопільської обласної філії «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_8, які підписали даний кредитний договір від імені Банку.

Листом від 23 липня 2014 року № 97-2-7-00/6126 за підписом заступника начальника відділу якості, контролю та обробки скарг Управління інформаційного обслуговування клієнтів Департаменту каналів продажу та дистрибуції АТ «Райффайзен Банк Аваль» Ванденко А.В. представнику позивача надана відповідь на зазначений запит, якою відмовлено у наданні інформації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем надано відповідь на запит представника позивача, а тому бездіяльність з боку банку відсутня, крім того, права позивача діями банку не були порушені, а тому підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії немає.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до розділу 11 «Банківська таємниця» кредитного договору, укладеного між сторонами, кредитор зобов'язаний забезпечити збереження інформації щодо діяльності та фінансового стану позичальника, яка стала відомою кредитору в процесі обслуговування позичальника та відносин із ним чи третіми особами при наданні кредитором послуг і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди позичальнику ( банківська таємниця).

Відповідно до ст.. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до вичерпного переліку суб'єктів, які мають право ознайомлюватися з інформацією щодо фізичних осіб, що становить банківську таємницю , таким суб'єктом є власник інформації, що належить до банківської таємниці, та треті особи з письмового дозволу власника такої інформації.

Як встановлено в судовому засіданні до банку із запитом про надання інформації звернувся не позичальник особисто, а його представник за довіреністю.

В листі за № 97-2-7-00\6126 від 23.07.2014 року банк повідомив, що згідно п.3.1 Постанови НБУ від 14.07.2006 року № 267 «Про затвердження правил зберігання, захисту, використання і розкриття банківської таємниці», письмовий запит та\або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.

На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному у письмовому запиті або дозволі,за плату, згідно з тарифами Банку та у строк, встановлений законом. ( а.с.10)

В судовому засіданні встановлено, що представник позивача, звертаючись до банку із запитом, діяв на підставі довіреності, в які не було зазначено, що ОСОБА_2 надає дозвіл своєму представнику на отримання інформації, яка становить банківську таємницю, щодо неї.

За відсутності таких повноважень у представника позивача відповідач правомірно , на думку колегії суддів, відмовив йому у розкритті банківської таємниці.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 9 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді :