Ухвала суду № 56712413, 22.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Матвійчуку І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який дії в своїх інтересах та як представник ОСОБА_2, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2016р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування шкоди,

встановила:

у квітні 2015р. позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 9 047грн. 02коп. матеріальної шкоди, 1000грн. франшизи та 5 000грн. моральної шкоди, а на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000грн. та судовий збір у сумі 243грн. 60коп.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що 27 жовтня 2014р. з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2, і яким керував ОСОБА_1 Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», до якої було подано заяву про виплату страхового відшкодування.

Позивачі стверджували, що згідно висновку ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Форд» складає 20 093грн., страхова компанія визнала даний випадок страховим та визначила розмір страхового відшкодування у сумі 12 045грн. 98коп., тому відповідач повинен відшкодувати розмір франшизи, який становить 1000грн., різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховою сумою, та сплатити моральну шкоду.

У подальшому позивачі неодноразово змінювали позовні вимоги і остаточно просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у сумі 8 047грн. 06коп. та 243грн. 60коп, судового збору.

Рішенням суду від 20 січня 2016р. у позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та неналежну оцінку наданим

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4780/2016Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко В.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.доказам.

Позивачі та ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», будучи належним чином

- 2 -

повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.147, 148), у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судове засідання у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 27 жовтня 2014р. на вул. Барського у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки «ЗИЛ», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014р. винним у порушенні Правил дорожнього руху був визнаний ОСОБА_3, який притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія», відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 квітня 2014р. з лімітом відповідальності 50 тис. грн. за шкоду, заподіяну майну, та франшизою 1000грн.

Згідно зі звітом з оцінки транспортного засобу, складеного 11 грудня 2014р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд» внаслідок пошкодження при ДТП, складає 14 545грн. 60коп., у тому числі ПДВ 1 499,62грн., вартість відновлювального ремонту - 20 093,04грн., у тому числі ПДВ 2 424,19грн.

26 листопада 2014р. ОСОБА_1 подав до АТ «УОСК» заяву про виплату страхового відшкодування..

Відповідно до страхового акту від 2 лютого 2015р., сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи та ПДВ становить 12 045грн. 98коп., яка виплачена позивачу.

Відповідачем ОСОБА_3 у липні 2015р. виплачено позивачу 1000грн. франшизи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «УОСК» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності 50 000грн. за шкоду, заподіяну майну, а розмір завданої позивачу шкоди не виходить за межі ліміту відповідальності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

- 3 -

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, за змістом вказаної статті вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, можуть бути заявлені у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У даній справі вартість фактичних витрат на відновлювальний ремонт не перевищує лімітустрахового відшкодування, передбаченого договором страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного між відповідачем та ПрАТ «УОСК», відповідачем позивачу сплачена франшиза у сумі 1000грн., тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачами не було надано доказів, що понесені ними витрати на ремонт транспортного засобу є більшими від розміру відновлювального ремонту з урахуванням зносу, визначеному у звіті з оцінки транспортного засобу від 11 грудня 2014р.

Фактично позивачами заявлені вимоги про стягнення з відповідача еквіваленту фізичного зносу складових автомобіля, що не передбачено нормами матеріального права, та ПДВ, який не був відшкодований страховиком.

У разі понесення витрат по сплаті ПДВ при здійсненні ремонтних ремонт, позивач не позбавлений можливості звернутися до страховика із вимогою про відшкодування цих витрат у межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом страхування.

У п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Отже, потерпілі мають право на відшкодування вартості нових деталей та комплектуючих частин, які були використані при здійсненні ремонтних робіт, однак, позивачами не було надано суду доказів понесення вказаних витрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального права, оцінені надані сторонами докази, тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, який дії в своїх інтересах та як представник ОСОБА_2 відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: