Рішення № 56712210, 24.03.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6417/15-ц

Провадження № 2/750/73/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.,

із секретарем Разумейко К.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

03 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11 від 25 липня 2007 року в сумі 992535 грн. 30 коп.

У судове засідання представник позивача не зявився, у матеріалах справи на аркушах 105, 170 є клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що висновком судової економічної експертизи визначено, що розмір боргу є меншим, а тому відповідач не заперечує проти стягнення боргу, підтвердженого висновком експерта.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 25 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 60000 доларів США зі сплатою 13,5% річних за користування ним з кінцевим строком повернення до 25 липня 2017 року (а.с.70-80)

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 06 серпня 2007 року та додаткової угоди № 2 від 09 серпня 2007 року до кредитного договору № 11 від 25 липня 2007 року, укладених між сторонами, відповідач на виконання умов кредитного договору отримав транш кредиту в сумі 53000 доларів США та 7000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 25 липня 2017 року (а/с 22, 26).

У подальшому між сторонами були укладені додаткові договори до кредитного договору № 11.

Зокрема, 03 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору № 11 від 25 липня 2007 року, відповідно до якого плата за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 17% річних (а/с 31).

Відповідно до додаткового договору № 10 до кредитного договору № 11 від 25 липня 2007 року, який був укладений між сторонами 22 квітня 2010 року, строк користування кредитними коштами збільшується до 23 липня 2027 року (а/с 41).

20 березня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно якого з 20 березня 2015 року розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_4 (а/с 5).

Згідно доводів позивача, свої зобовязання по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування ним відповідач належним чином не виконував, у звязку з чим станом на 27 червня 2015 року утворилася заборгованість в гривневому еквіваленті в сумі 992535 грн. 30 коп., з якої 36518,34 доларів США, що еквівалентно 768646 грн. 31 коп. - заборгованість по кредиту, 9120,92 доларів США, що еквівалентно 191979 грн. 20 коп. - заборгованість по відсоткам, 31909 грн. 79 коп. - штраф, що підтверджується розрахунком (а/с. 8-9).

Проте, згідно висновку експерта за результатами проведення судово економічної експертизи №3070/15-24 від 25.02.2016 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за кредитним договором №25.07.2007 року в розмірі 992535 грн. 30 коп. станом на 27.07.2015 року документально не підтверджується. В межах наданих документів заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором №11 від 25.07.2007 року станом на 27.07.2015 року становитиме: за тілом кредиту у розмірі 36518, 34 доларів США ( в перерахунку на національну валюту, що в еквіваленті по курсу НБУ 21,048227 за один долар США на 29.05.2015 року становить 768646, 31 грн.); за відсотками 7079, 21 доларів США, за умови, визначеної у дослідницькій частині (в перерахунку на національну валюту, що в еквіваленті по курсу НБУ 21,048227 за один долар США на 29.05.2015 року становить 149004, 82 коп.)

При визначенні розміру боргу експертом взято до ували курс долара до національної валюти станом на 29.05.2015 року, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу саме у національній валюті без зазначення еквіваленту і у розрахунку боргу позивач посилається на курс валюти станом на 29.05.2015 року, а тому суд погоджується із висновком експерта в частині визначення розміру боргу із застосуванням курсу долара США до національної валюти станом на 29.05.2015 року, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Також у висновку експерта зазначено, що у звязку із відсутністю деталізованого розрахунку штрафу із зазначенням умов його виникнення підтвердити суму нарахованого штрафу 31909, 79 грн. не видається за можливе (а.с.190-204)

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судово економічної експертизи, висновки якої позивачем не спростовані.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором №11 від 25.07.2007 в розмірі 917651 грн. 13 коп. (дявятсот сімнадцять тисяч шістсот пятдесят одну гривню 13 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 3654 грн. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» на користь ОСОБА_3 466 грн. 94 коп. на відшкодування понесених витрат за проведення судово економічної експертизи пропорційно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: