Постанова № 56711516, 24.03.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1811/15-а

Провадження № 2-а/750/133/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого судді Супруна О.П.

за участю секретаря Носенко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов,

встановив :

24 лютого 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області, в якому просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про накладення штрафу від 11.02.2015 у виконавчому провадженні № 26892166 за виконавчим листом № 2-а/2506/4546/11, виданим 10.03.2011Деснянським районним судом м. Чернігова, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій за ВП № 26892166 від 11 лютого 2015 року та постанову про стягнення виконавчого збору за ВП № 26892166 від 11.02.2015, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що оскаржувані постанови є незаконними, оскільки судове рішення не виконується з поважних причин, а саме через відсутність державного фінансування на соціальні виплати.

Представники сторіну судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи оповіщені належним чином. Представник позивача подав письмову заяву, в якій позов підтримав та просив його задовольнити, а справу розглядати за його відсутності. Представник відповідача про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до вимог ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області знаходиться виконавчий лист № 2-а/2506/4546/11, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова 10.03.2011 року про зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові раді здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 за 2010 рік згідно ст. 48 закону України Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

07 червня 2011 року згідно постанови про відкриття виконавчого провадження Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради було здійснено перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, згідно якого сума до виплати стягувачу становить 4300 грн.

Проте, виплата коштів не здійснена боржником у звязку з відсутністю бюджетних коштів.

11 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанови, які є предметом оскарження, про накладення штрафу на боржника, стягнення виконавчого збору, та стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Підставою до прийняття зазначеного рішення стало невиконання судового рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якого видано виконавчий лист № 2-а/2506/4546/11 від 10.03.2011.

Відповідно до ч. 2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно достатті 75 Закону України № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Частиною 2статті 75 зазначеного Законупередбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно достатті 89 цього Законуі не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Судом встановлено, що позивачем виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме: згідно рішення боржник здійснив перерахунок грошової допомоги, проте, виплата нарахованої допомоги не здійснена у зв'язку з відсутністю коштів, оскільки вони не є власністю божника та не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Відповідно до статей23та116 Бюджетного кодексу Українибудь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24.03.2015 у справі № 21-66а15.

Суд вважає, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які обєктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, повязані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлюють виконання у добровільному порядку рішення суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Постановою Верховного Суду України від 24 березня 2015 року за результатом розгляду справи № 21-66а15 встановлено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Щодо постанови про стягнення виконавчого збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується зборжника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення державним виконавцем будь-яких дій для примусового виконання виконавчого листа.

Водночас, за змістом наведених норм, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Вказана позиція узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова від 28 січня 2015 рокусправа 3-217гс14).

Таким чином, відповідачем, як субєктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятої ним постанови про стягнення виконавчого збору з боржника.

Організація та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень супроводжується певними грошовими витратами.

Частиною 4статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цьогоЗаконуабо у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цьогоЗакону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом. (частина 5статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»).

Дана норма кореспондується з абзацом 2 пункту 3.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, якою передбачено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

Про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Витрати на проведення виконавчих дій підтверджуються актом державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 11.02.2015 на суму 79,42 грн. У вказану суму увійшли понесені відповідачем витрати на: папір А4, кількість аркушів 32*0,25 грн. = 8,00 грн.; роздруківка аркушів, кількість аркушів 32*0,20 грн. = 6,40 грн.; конверти 8*0,50грн. = 4,00 грн.; обкладинка виконавчого провадження 1*0,80 грн. = 0,80 грн.; плата за завершене виконавче провадженняв ЄДРВП 12,72 грн.; направлення рекомендованого листа з повідомленням, кількість одиниць 5*8,30 грн. = 41,50 грн., направлення простого листа (до 20 г), кількість одиниць 3*2 грн. = 6,00 грн.

Отже, на переконання суду, оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій винесена у відповідності до вимог ст. 41 Закону України Про виконавче провадження, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

За таких обставин, скасуванню підлягають постанови ДВС про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору.

Керуючись статтями 2, 3, 11, 94, 158-163, 181, 186 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов задовольнити частково.

Скасувати постановистаршого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 від 11.02.2015 про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 26892166 за виконавчим листом № 2-а/2506/4546/11, виданим 10.03.2011Деснянським районним судом м. Чернігова.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради 48 (сорок вісім) грн. 72 коп. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення у порядку, встановленому статтею 186 КАС України.

Суддя О.П. Супрун