Рішення № 56711311, 21.03.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 688/2383/15-ц

Провадження № 22-ц/792/323/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів П'єнти І.В., Костенка А.М.

секретар Філіпчук О.С.,

за участю апелянтки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, поділ майна та встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначала, що з червня 1988 року вона проживала із ОСОБА_2 однією сім»єю у домоволодінні АДРЕСА_1, що належало останньому на праві особистої власності, а 29 жовтня 1988 року уклала із ним шлюб. За час спільного проживання у домоволодінні були проведені поліпшення та ремонтні роботи за кошти позивачки, що і збільшили вартість домоволодіння. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2014 року відмовлено в позові ОСОБА_1 в частині визнання права власності на домоволодіння з підстав недоведеності збільшення ринкової вартості домоволодіння з врахуванням проведених невід'ємних поліпшень. Позивачка зазначає, що висновком судової будівельно-технічної експертизи №24-09/14 від 05 грудня 2014 року встановлено, що вартість усіх виконаних будівельних робіт становить 67 719 грн. На думку позивачки, її частка у вартості проведених поліпшень становить ? частини, що складає 33 859,50 грн., а, тому, зважаючи на те, що виділити в натурі ? частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використанні при проведенні ремонту та невід'ємних поліпшень житлового будинку з надвірними спорудами без руйнування об'єкта будівництва неможливо і відповідач відмовляється в добровільному порядку сплатити вартість виконаних робіт в сумі 33 859,50 грн., тому ОСОБА_1 просила суд винести рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 33 589,50 грн. грошової компенсації ? частини вартості виконаних будівельних робіт по поліпшенню домоволодіння та встановити факт перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з червня 1988 року по 29 жовтня 1988 року. В процесі розгляду справи позивачка збільшила свої вимоги і просила суд витребувати у відповідача належне позивачці майно, а саме: золотий ланцюжок вагою 2,92г. із кулоном у формі риби вагою 1,98г. та золотий ланцюжок вагою 2,73г. А також розділити між сторонами майно, що набуте за час шлюбу, а саме: електрочайник марки Самсунг вартістю 600 грн.; штори 11 пог.м. вартістю 50 грн. пог.м.; тюль 15 пог.м. вартістю 50 грн. пог.м; постільні набори 2-х спальні (2 наволочки, підодіяльник, простирадло) - 2 шт. вартістю по 300 грн. кожний; люстри 2 шт. вартістю по 500 грн. кожна; холодильник марки «Беко» вартістю 4439 грн.; тюнер вартістю 599 грн.; торгова палатка вартістю 3000 грн.; вугілля 4 т. вартістю 5200 грн.; стінку меблева 3-х секційну вартістю 5000 грн.; пилосмог марки «Самсунг» вартістю 1600 грн.; пральні машинки марки «Рига» 2 шт. вартістю по 200 грн. кожна; духові шафи 2 шт. вартістю по 100 грн. кожна; настільну лампу вартістю 200 грн.; фен вартістю 500 грн.; електросоковижималку вартістю 3000 грн.; набір каструль 12 шт. вартістю 1200 грн.; фритюрницю вартістю 500 грн.; набір посуду (тарілки 3 видів: закусочні по 12 шт., напівпропорційні 24 шт, ложки 24 шт., виделки 24 шт., банки 100 шт.) вартістю 2500 грн.; міксер вартістю 500 грн.; причіп ШЗК 01 днз НОМЕР_1 вартістю 4000 грн.; панцерні матраци 2 шт. вартістю по 250 грн. кожний. Всього майна на загальну суму 36838 грн. ОСОБА_1 просила виділити їй наступне майно: тюнер вартістю 599 грн.; торгову палатку вартістю 3000 грн.; вугілля 2 т. вартістю 2600 грн.; стінку меблеву 3-х секційну вартістю 5000 грн.; пральну машинку марки «Рига» 1 шт. вартістю 200 грн.; духову шафу 1 шт. вартістю 100 грн.; настільну лампу вартістю 200 грн.; причіп ШЗК 01 держномер НОМЕР_1 вартістю 4000 грн.; панцерний матрац 1 шт. вартістю 250 грн. Всього майна на загальну суму 15949 грн., а відповідачу залишити решту майна та різницю між частками у сумі 2470 грн. зобов'язати відповідача компенсувати позивачці грошима.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку і в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи і рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянтка зазначає, що поліпшення чужого майна відбувалося зі згоди власника, оскільки сторони діяли за спільною згодою, на поліпшення використовувалися кошти подружжя, тому спірні поліпшення є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Також, апелянтка вказує, що нею надано докази щодо набутого у шлюбі рухомого майна, а тому воно підлягає розподілу, а показами свідків підтверджено факт перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах з червня 1988 року по 29 жовтня 1988 року. Тому ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення Шепетівськьго міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

В судовому засіданні апелянтка апеляційну скаргу підтримала і просить її задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Шепетівського міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року та додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду від 26 січня 2016 року - скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення ? вартості поліпшень, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували істотне збільшення вартості будинку, як об'єкту нерухомості, його кількісних та якісних характеристик та не надано доказів, що за рахунок її грошових і трудових затрат істотно збільшилась вартість будинку. Щодо позовних вимог про поділ рухомого майна, встановлення факту проживання однією сім»єю та витребування майна судом першої інстанції відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог.

Однак, суд першої інстанції дійшов таких висновків при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими та при порушенні норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного із них. Аналогічні положення закріплені у ст. 57 СК України.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленість між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Згідно роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Правова позиція, яка висловлена в постанові Верховного Суду України по справі № 6-612цс15 від 01.07.2015 року, що згідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України закріплює, що для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони з 29 жовтня 1988 року по 06 лютого 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 5, 6).

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26.12.2014 року встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності відповідачеві ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 17.12.1981 року та зареєстрованого в реєстрі за №2499. В подальшому відповідач ОСОБА_2 подарував спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 Ці обставини відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

На підставі ч. 1 і ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Встановлено, що позивачкою не надано належних та допустимих в розумінні статей 58-59 ЦПК України доказів на підтвердження тих обставин, що саме в період шлюбу, за кошти подружжя або спільною працею подружжя було проведено будівельні роботи, а саме: розширення фундаменту навколо житлового будинку, обкладення будинку цеглою, проведення відмостків та відливів, заміна вікон на металопластикові, заміна вхідних дверей на подвійні дерев'яні; проведення оздоблювальних робіт: в кухні - оббивка стін та стелі вагонкою; котельня - обкладення плиткою; кімнати - оздоблення стелі гіпсокартоном, поклейка шпалер; перекриття покрівлі на гаражі та сараї. Адже покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 достовірно не підтверджують, що зазначені вище будівельні роботи були проведені за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їхньою спільною працею як подружжя.

Також рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26.12.2014 року встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено, що такі поліпшення як заміна міжкімнатних дверей, проведення газопостачання, водопостачання та водовідведення, встановлення газового водяного опалення, перекриття покрівлі новим шифером, проведення оздоблювальних робіт: в кухні - зняття штукатурки, штукатурка стін, замурування віконного отвору, котельня - встановлення унітазу та умивальника, переміщення перегородки, кімнати - шпаклювання стін, заміна підлоги були проведені за час шлюбу, що на них понесені спільні трудові чи грошові затрати обох з подружжя або лише затрати позивача. І відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України зазначені обставини доказуванню не підлягають.

А тому, позовні вимоги позивача щодо стягнення із відповідача на її користь 33589,50 грн. грошової компенсації ? частини вартості виконаних будівельних робіт по поліпшенню домоволодіння по АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Також колегією суддів встановлено, що за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 придбали торгову палатку вартістю 500 грн., натільну лампу вартістю 100 грн., причіп ШЗК реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 1000 грн. і це майно загальною вартістю 1600 грн. належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Зазначені обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. 70 СК України колегія суддів вважає, що позивачці слід виділити наступне майно: торгову палатку вартістю 500 грн. та настільну лампу вартістю 100 грн. на загальну суму 600 грн., а відповідачу - причіп ШЗК, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1996 року випуску двигун № НОМЕР_2, марки Турист вартістю 1000 грн. Тому з останнього слід стягнути на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки відповідача в розмірі 200 грн. (1600грн. (вартість спільного майна подружжя) / 2 - 600 грн. (вартість виділеного позивачці майна)).

Колегія суддів вважає, що не підлягають до задоволення вимоги позивачки щодо поділу електрочайника марки Самсунг, штор 11 пог.м. , тюлі 15 пог.м., 2-х постільних 2-х спальних наборів, 2-х люстр, пилосмога «Самсунг», холодильника марки «Беко», тюнера, 4-х т. вугілля, меблевої 3-х секційної стінки, 2-х пральних машинок марки «Рига», 2-х духових шаф, фена, електросоковижималку, набір каструль, фритюрниці, набір посуду, міксера, 2-х панцерних матраців, адже ОСОБА_1 не надано доказів того, що вище перелічене спірне майно було придбано сторонами за час шлюбу та за спільні кошти подружжя, а згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, колегія суддів вважає, що не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_1 про витребування у відповідача її особистого майна, а саме: золотого ланцюжка вагою 2,9г. із кулоном у формі риби вагою 1,98г. та золотого ланцюжка вагою 2,73г., оскільки позивачкою в порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів того, що зазначене спірне майно знаходиться у відповідача.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 273 ЦПК України 1963 року суд розглядає справи про перебування у фактичних шлюбних відносинах у встановлених законом випадках, якщо шлюб в органах запису актів громадянського стану не може бути зареєстрований внаслідок смерті одного з подружжя.

Встановлено, що позивачка, звертаючись до суду, просила встановити факт перебування її у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з червня 1988 року по 29 жовтня 1988 року.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови від 31 березня 1995 р. N 5 "Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення" встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п. 5 ст. 273 ЦПК 1963 р. може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 р. і тривали до смерті (пропажі без вісті на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

Тому, колегія суддів вважає, що не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_1 щодо встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з червня 1988 року по 29 жовтня 1988 року.

У відповідності з ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати в сумі 7,16грн. (1,37% задоволений позов х 522,78грн.(сплачених позивачем судових витрат)/100 ).

Також, з ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь держави судовий збір, що не був сплачений нею при подачі позову та заяв про збільшення позовних вимог в сумі 790,21 грн. (243,60грн. - судовий збір за вимогу немайнового характеру щодо встановлення факту (п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.11.2011 року № 3674-УІ) + 233,60грн. - судовий збір за позовну вимогу щодо витребування майна у відповідача (п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.11.2011 року № 3674-УІ) + 303,01 грн. - різниця між розміром судового збору, що визначений п.1 ч.1. ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із змінами, внесеними згідно із законом від 22.05.201 року № 484-УІІІ та сумою, сплаченою ОСОБА_1 (а.с.67)).

Керуючись ст. ст. 303, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року та додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду від 26 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 із спільного майна подружжя торгову палатку вартістю 500грн., настільну лампу вартістю 100грн.

Виділити ОСОБА_2 із спільного майна подружжя причіп ШЗК реєстраційний номер НОМЕР_1, 1996 року випуску двигун № НОМЕР_2, марки Турист вартістю 1000 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 грн. компенсації вартості майна.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 (сім) грн. 16 коп. судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 790 (сімсот дев»яносто) грн. 21 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. П'єнта

(підпис) А.М. Костенко

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

Головуючий у першій інстанції - Огороднік І.В. Справа № 22ц/792/323/16

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія № 5