Ухвала суду № 56710482, 23.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22ц//791/839/16 Головуючий у першій інстанції Хомик І.І

Єдиний унікальний номер: 650/1421/15ц Доповідач Базіль Л..В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Базіль Л.В.

Суддів: Прокопчук Л.П.,

Полікарпової О.М.

Секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Великоолександрівського підприємства «Комсервіс» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Великоолександрівського підприємства «Комсервіс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював директором Великоолександрівського підприємства «Комсервіс», 12 листопада 2015 року звільнений з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

На день звільнення з роботи відповідачем йому нарахована заробітна плата, але довідки про її нарахування йому не надали, та не провели виплату нарахованої заробітної плати.

У зв'язку з наведеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати.

В ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 6655,74 грн., зазначивши, що 22.12.2015 року відповідач виплатив йому заборгованість із заробітної плати.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 січня 2016 року стягнуто з Великоолександрівського підприємства «Комсервіс» на користь ОСОБА_3 2751 грн.66 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 6655 грн.74 коп., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі Великоолександрівське підприємство «Комсервіс» просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. В ході апеляційного розгляду справи, представник відповідача ОСОБА_4 уточнив вимоги скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Заперечив проти задоволення скарги позивача.

ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав з підстав в ній викладених, просив її задовольнити, скаргу відповідача відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Суд першої інстанції, стягуючи з Великоолександрівського підприємства «Комсервіс» на користь позивача 2751,66 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходив з того, що в порушення вимог ст.116 КЗпП України підприємство не провело остаточного розрахунку з позивачем в день звільнення, не виплатило заробітну плату, а тому, на підставі ст.117 КЗпП України з нього на користь працівника підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку, з моменту звільнення 12 листопада 2015 до 15.12.2015 року (до моменту відмови позивача отримати розрахунок).

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони зроблені на підставі повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу,при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював на посаді директора ОСОБА_5 підприємства «Комсервіс» з 18.10.2013 року до 12.11.2015 року на підставі контракту, дія якого була припинена за згодою сторін згідно з розпорядженням селищного голови №145 від 11.11.2015 року.

Наказом Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" №52 від 12 листопада 2015 року ОСОБА_3 звільнений з посади директора підприємства на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

В день звільнення ОСОБА_3 відповідач не виплатив йому заробітну плату.

15.12.2015 року представником відповідача ОСОБА_3 було запропоновано з'явитися до підприємства за отриманням розрахунку, однак позивач відмовився, пояснюючи, що звернувся до суду з відповідним позовом.

Належні до виплати кошти позивач отримав 22.12.2105 року.

Судом також встановлено, що розмір середнього заробітку ОСОБА_3 складав 2637,18 грн., що був розрахований відповідно до положень абзацу 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати від 8 лютого 1995 року №100.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у відповідності до ст.ст.116,117 КЗпП України, суд правомірно встановив, що з вини відповідача позивачу не було виплачено заробітну плату при звільненні з 12.11.2015 року по 15.12.2015 рік по день відмови позивача отримати розрахунок, а тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2751,66 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із середньої заробітної плати в розмірі 2637,18 грн.

Доводи апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовують, тому підлягають відхиленню.

Безпідставними є посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що висновки суду першої інстанції є неправдивими в частині того, що він 15.12.2015 року відмовився від отримання розрахунку, оскільки спростовані матеріалами справи, а саме із технічного запису судового засідання вбачається, що позивач визнав зазначену обставину в суді першої інстанції, що відповідно до положень ст.61 ЦПК України є підставою звільнення від доказування. Крім того в судовому засіданні апеляційного суду позивач не заперечував, що працівник підприємства 15.12.2015 року приїжджав до нього додому та пропонував отримати розрахунок від підприємства, однак він відмовився, оскільки вже звернувся до суду з відповідним позовом.

Не заслуговують на увагу посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен бути нарахований з 12.11.2015 року і по 25.01.2016 року (по день отримання ним довідки про середній заробіток), оскільки зазначена позивачем обставина не є підставою для нарахування сум, передбачених ст.117 КЗпП України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не працював в день звільнення, та не звертався до підприємства з вимогою про розрахунок не заслуговують на увагу, оскільки спростовані матеріалами справи, а саме табелем робочого часу, в якому зазначено, що позивач в день звільнення відпрацював 8 годин. Крім того, позивач пояснив в суді апеляційної інстанції, що він на наступний день - 13.11.2015 року отримував на підприємстві Трудову книжку та звертався з вимогою про проведення з ним остаточного розрахунку. Зазначені факти відповідачем не спростованні.

Таким чином, при встановленні обставин справи та ухваленні рішення судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційних скарг вказаних висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути підставою для його скасування, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та Великоолександрівського підприємства «Комсервіс» відхилити.

Рішення Великоолександірвського районного суду Херсонської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.В Базіль

Судді: О.М Полікарпова

Л.П Прокопчук