Рішення № 5670979, 13.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.09 Справа № 13/153

За позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Словянськ Донецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІЗ ЛТД», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 20 439 грн. 11 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники: Від позивачаОСОБА_2 дов. № 1672 від 26.05.2009 р. Від відповідачаТеребеніна Н.В. дов. № 16 від 26.01.2009 р.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Лисенко В.П. У судовому засіданні 09.07.2009 р. була оголошена перерва до 14 год. 30 хв. 13.07.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 18 445 грн. 99 коп. боргу, 819 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 130 грн. 39 коп. 3 % річних, 1 043 грн. 08 коп. пені за договором від 07.02.2008 р., а саме в звязку з не оплатою товару одержаного за накладними № 413, 431, 451, 471, 505.

13.07.2009 р. позивач змінив підстави позову, розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 445 грн. 99 коп. борг, 1 017 грн. 22 коп. втрат від інфляції, 245 грн. 61 коп. 3 % річних та 1 964 грн. 88 коп. пені в звязку з не оплатою відповідачем товару за тим же договором, але за накладними № 194 від 07.04.2008 р. не оплачена частково, борг 117 грн. 49 коп., № 345 від 10.07.2008 р. на суму 5 732 грн. 00 коп., № 451 від 09.09.2008 р. на суму 3 791 грн. 25 коп., накладна № 471 від 19.09.2008 р. на суму 7 054 грн. 50 коп., накладна № 505 від 08.10.2008 р. на суму 1 750 грн. 75 коп.

Позивач позов підтримав.

Відповідач позов в повному обсязі не визнає, посилаючись на відсутність прострочення оплати в звязку з неодержанням рахунків, недоведеність одержання товару за всіма накладними.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі 07 лютого 2008 року був укладений договір № 15 купівлі-продажу (надалі Договір), за яким позивач зобовязався поставляти товар, а відповідач приймати та оплачувати на умовах договору.

Згідно п. 7.1. Договору, оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту оформлення документів по переходу права власності на товар.

В п. 2.2.1 Договору, сторони зазначили, що відповідач зобовязаний оплачувати товар в порядку передбаченому договором і у відповідності з виставленим позивачем рахунком на оплату.

Відповідно до п. 8.3. Договору за прострочення оплати відповідач зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виконання зобовязання по оплаті від вартості неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 445 грн. 99 коп. боргу, 1 017 грн. 22 коп. втрат від інфляції, 245 грн. 61 коп. 3% річних та 1 964 грн. 88 коп. пені нарахованих за період з лютого 2009 р. по 12 липня 2009 р. в звязку з не оплатою відповідачем товару за Договором, а саме за накладними:

№ 194 від 07.04.2008 р. борг 117 грн. 49 коп., всього 5 244 грн. 00 коп.;

№ 345 від 10.07.2008 р. борг 5 732 грн. 00 коп.;

№ 451 від 09.09.2008 р. борг 3 791 грн. 25 коп.;

№ 471 від 19.09.2008 р. борг 7 054 грн. 50 коп.;

№ 505 від 08.10.2008 р. борг 1 750 грн. 75 коп.,

всього 18 445 грн. 99 коп.

Відповідач проти задоволення позову з нових підстав заперечує, зокрема, посилаючись на те, що він не одержував рахунки на оплату і відповідно не має місце прострочення виконання зобовязань.

Крім того, відповідач не визнає факт одержання товару за накладною № 345 від 10.07.2008 р. в сумі 5 723 грн. 00 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Накладна первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обовязкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправдними документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Надана позивачем накладна № 345 від 10.07.2008 р. не відповідає зазначеним вимогам. З боку відповідача вона підписана невідомою особою, в накладній відсутні дані про посаду, та прізвище особи, яка розписалася за одержання товару. На накладній відсутній витиск печатки відповідача.

Таким чином, за накладною № 345 неможливо ідентифікувати особу яка безпосередньо одержала товар.

Відповідач факт одержання ним товару за цією накладною заперечує.

За таких обставин, накладна № 345 від 10.07.2008 р. не є належним доказом одержання відповідачем товару на суму 5 732 грн. 00 коп.

З врахуванням викладеного суд вважає встановленим факт не оплати відповідачем одержаного товару на загальну суму 12 713 грн. 99 коп.

Доводи відповідача стосовно того, що прострочення оплати не виникло, оскільки він не одержував рахунки відповідно до умов договору судом відхиляються з огляду на те, що строк оплати був встановлений сторонами саме у п. 7.1. Договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу задовольняються частково в розмірі 12 713 грн. 99 коп.

Втрати від інфляції та 3 % річних задовольняються судом частково виходячи з заявленого позивачем періоду нарахування, та з огляду обґрунтованого розміру простроченого грошового зобовязання, а саме 3 % річних 168 грн. 24 коп., втрати від інфляції 701 грн. 12 коп.

Позивачем також заявлена до стягнення пеня в сумі 1 964 грн. 88 коп. нарахована на суму боргу 18 445 грн. 99 коп. за період з 01 лютого 2009 р. по 12 липня 2009 року. Зазначений період нарахування пені позивачем обґрунтовує тим, що у відповідача до 01 лютого 2009 року існували форс-мажорні обставини, після їх припинення строк нарахування пені починається з початку.

Сторонами не доведено суду існування форс-мажорних обставин щодо виконання відповідачем зобовязань за договором № 15 від 07.02.2008 р.

Свідоцтво Луганської регіональної торгово-промислової палати № 25.15-1252/7 від 24.12.2008 р. не є належним доказом існування зазначених обставин, оскільки організація яка його видала не має відповідних повноважень в силу закону.

За таких обставин пеня підлягає нарахуванню та стягненню на загальних підставах.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, стягненню підлягає лише пеня нарахована з 01.02.2009 року за період до закінчення шістьох місяців з моменту прострочення за кожною накладною. Сума пені, що підлягає стягненню становить 547 грн. 24 коп. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 141 грн. 31 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 203 грн. 75 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФРИЗ ЛТД»Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Менделєєва, буд. № 1, ідентифікаційний код 23488582, на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, борг в сумі 12 713 грн. 99 коп., 3 % річних 168 грн. 24 коп., втрати від інфляції 701 грн. 12 коп., пеня - 547 грн. 24 коп., державне мито в сумі 141 грн. 31 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 203 грн. 75 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

20 липня 2009 року