Рішення № 56708826, 15.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1041/16

Головуючий у першій інстанції Котов В. Г.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Заїкіна А.П.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ЇЛИ-ПИЛИ» про визнання ОСОБА_2 таким, що звільнений з посади директора ПП «ЇЛИ-ПИЛИ»,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 04 грудня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ЇЛИ-ПИЛИ» (далі - ПП «ЇЛИ-ПИЛИ») про визнання його таким, що звільнений з посади директора ПП «ЇЛИ-ПИЛИ» на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з моменту винесення рішення судом.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він з 20 лютого 2009 року займає посаду директора ПП «ЇЛИ-ПИЛИ», засновником якого є ОСОБА_5; за час роботи розбіжностей із засновником приватного підприємства у позивача не виникало, він працював сумлінно, отримував стабільну заробітну плату; проте, з 2013 року підприємство фактично перестало вести свою господарську діяльність, у зв'язку з чим 18 квітня 2013 року він звернувся до засновника підприємства з заявою про звільнення за власним бажанням, та про призначення комісії для передачі ним товарно-матеріальних цінностей, документів і печатки підприємства; до цього часу засновник на його заяву не реагує, що перешкоджає йому офіційно працевлаштуватись на іншу роботу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений за оголошенням в газеті «Одеські вісті» № 102 (4812) від 28.11.2015 року, про причини неявки до суду повідомлення не надійшло.

Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 04 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПП «ЇЛИ-ПИЛИ» про визнання ОСОБА_2 таким, що звільнений з посади директора ПП «ЇЛИ-ПИЛИ» - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду від 04.12.2015 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити в частинівикладення мотивування відмови у позові, з наступних підстав.

За правилами ст. 309 ч.1 п.1,4 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів свої позовні вимоги належними і допустимими доказами.

З висновками суду колегія суддів погоджується частково, не погоджуючись з мотивуванням відмови позивачу у позові.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач працював директором приватного підприємства «ЇЛИ-ПИЛИ», засновником якого згідно зі статутом значиться ОСОБА_5. За п.6.6 Статуту підприємства директор в межах своєї компетенції діє від імені підприємства без довіреності, приймає на роботу і звільняє з роботи працівників підприємства, за винятком тих, прийом і звільнення яких віднесено до компетенції Засновників; директор може бути звільнений від посади яку він займає до закінчення строку договору (контракту) на підставах, передбачених договором і законодавством України.(а.с.12) Згідно з протоколом № 1 від 20 лютого 2009 року засновник підприємства прийняла рішення про призначення на посаду директора Приватного підприємства «ЇЛИ-ПИЛИ» позивача ОСОБА_2.(а.с.15) За витребуваним апеляційним судом витягом з ЄДРПОУ позивач дійсно значиться керівником вказаного підприємства.(а.с.73) Факт укладення між позивачем та засновником письмового трудового договору у формі контракту позивач та його представник не підтвердили. Натомість апеляційному суд надано копію наказу № 1-ОК від 20 лютого 2009 року про прийняття позивача на роботу за його ж підписом, як директора ПП «ЇЛИ-ПИЛИ». (а.с.93) Із копії трудової книжки позивача вбачається, що про прийняття його на роботу на посаду директора ПП під № 10 вчинено відповідний запис, при цьому підставою для запису вказано протокол № 1 від 20.02.2009р. (а.с.97) Оригінал трудової книжки позивача суду не надано.

За змістом ст.ст.38,232 ч.1п.3 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні; безпосередньо в судах розглядаються трудові спори за заявами: керівника підприємства…з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу тощо.

Із наданих апеляційному суд копій заяви та наказу № 9 від 03 травня 2013 року вбачається, що позивач 18 квітня 2013 року звернувся до засновника з заявою про звільнення його за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України, та з проханням призначити комісію для передачі товарно-матеріальних цінностей, документів і печатки підприємства. (а.с.92,18-19) Докази отримання засновником звернення позивача з приводу його звільнення матеріали справи не містять. Згідно з наказом № 9 від 03 травня 2013 року позивачем власноруч було видано наказ про своє звільнення з посади директора приватного підприємства. (а.с.91) Наказ є чинним, не скасований і незаконним у судовому порядку не визнаний. Перешкод для внесення в нього змін з приводу зазначення підстави звільнення не вбачається, і водночас позовні вимоги саме з цього приводу та про зобов'язання вчинення певних дій позивачем не заявлялись. За викладених обставин не встановлено, чим саме були порушені роботодавцем трудові права позивача, та на чому ґрунтується його вимога у необхідності визнання судом факту звільнення його з роботи з моменту винесення судом рішення. Встановлення судом таких фактів за нормами КЗпП України не вимагається. Відтак, підстави та потребу у захисті порушеного права позивачем та його представником не вмотивовано.

А тому, з огляду на обраний спосіб захисту порушеного права, та на наявність чинного наказу від 03 травня 2013 року про звільнення з роботи, у задоволенні позову ОСОБА_2 належить відмовити за безпідставністю позову.

Враховуючи зміст заявлених позивачем позовних вимог, та чинність наказу про його звільнення з роботи в 2013 році, доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд, ухвалюючи рішення, не зважив на його конституційне право вільно обирати місце роботи і звільнитися з роботи, колегія суддів визнає неспроможними.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині обґрунтування підстави відмови у позові.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 04 грудня 2015 року змінити в частині викладення мотивування відмови у позові.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І.Дрішлюк А.П. Заїкін