Рішення № 56708786, 23.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/258/16

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Суворова В.О., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 - «Про стягнення заборгованості», за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 вересня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

08.05.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулись до суду із зазначеним позовом, по якому просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 17.07.2007 року у розмірі 7421,14 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що 17.07.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № ODХRRX11770119, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4908 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном погашення 17.07.2009 року, але умови договору відповідач не виконує, у зв'язку з чим у відповідача перед банком утворилась заборгованість.

Представник позивача до суду не з'явився, надавши заяву, згідно якої просив справу розглядати без участі представника позивача, та зазначивши, що у разі відсутності відповідача згодні розглядати справу у заочному порядку.

Відповідач до суду не з'явилася, будучи повідомленою належним чином.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2015 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк».

08.12.2015 року ПАТ КБ «Приват Банк» подали апеляційну скаргу на вказане заочне рішення районного суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.09.2011 року був задоволений позов про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору у розмірі 11334,12 грн., тому вважав, що правовідносини сторін припинені.

З таким висновком районного суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно укладеного 17 липня 2007 року договору № ODХRRX11770119, відповідач ОСОБА_2 отримала у той же день кредит у розмірі 4908,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованності за кредитом, з кінцевим терміном погашенння 17 липня 2009 року.

Згідно умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

Відповідно до умов договору погашення заборгованності здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованності за кредитом, яка складається із заборгованності за кредитом, за відсотками, комісією, а також іншими витратами згідно Умов.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості з відповідачки та 05.09.2011 року судом було ухвалено рішення, яким позовні вимоги банку задоволені та стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 11334,12 грн. та судовий збір у розмірі 113,34 грн. Рішення не оскаржено та набрало законної сили 16.09.2011 року.

Згідно позовної заяви відповідачка зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконала та станом на 17.04.2015 року має заборгованість - 17925,68 грн., яка складається з:

-2945,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-942,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

-14037,41 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором;

Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 11334,12 грн., яка була стягнута відповідно до рішення суду від 05.09.2011 року, різниця становить - 6591,56 грн., а також нараховуються штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: -500,00 грн. штраф (фіксована частина) .; -329,58 грн. - штраф (процента складова).

Отже, сума до стягнення заборгованості становить - 7421,14 грн.

Навівши дані обставини, районний суд у подальшому зробив висновок про те, що в матеріалах справи відсутні докази, щодо виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 05.09.2011 року про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 11334,12 грн. та судового збору у розмірі 113,34 грн. на теперішній час.

Також, районний суд помилково вважав, що після набрання законної сили рішення суду сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оскаржувати в іншому процесі встановлені судом факти та правовідносини, а отже, за таких обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважав, що у задоволенні заявлених вимог слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що наведений висновок суду першої інстанції зроблений з порушенням норм матеріального права, виходячи із наступного.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У відповідності до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначені обґрунтування наведені у Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, суд першої інстанції дійшов до неправильного та необґрунтованого висновку, що правовідносини між банком та відповідачем припинені з ухваленням рішення про задоволення вимог кредитора.

Тому, колегія дійшла висновку про задоволення вимог банку та з відповідача на користь банку підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема: заборгованість за процентами - 2945,87 грн., прострочена заборгованість по комісії - 942,40 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2703,29 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 329,58 грн., а всього підлягає стягненню 7421,14 грн.

Одночасно, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь банку слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору: до суду першої інстанції - 243,60 грн., до апеляційного суду - 267,96 грн., а всього стягнути 510,56 грн.

Таким чином, з підстав передбачених п. 4, ч. 1 ст. 309 ЦПК України - порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову банку у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 вересня 2015 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № ODХRRX11770119 від 17.07.2007 року - 7421,14 грн., яка складається із заборгованості по процентам - 2945,87 грн.., заборгованості по комісії за користування кредитом 942,40 грн., пені - 2703,69 грн., штрафа (фіксована частина) - 500 грн., штрафа (процентна складова) - 329,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) витрати за сплату судового збору - 510,56 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

В.О. Суворов

П.М. Черевко

23.03.2016 року м. Одеса