Ухвала суду № 56707344, 21.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/1749/15-ц 21.03.2016 21032016 21.03.2016

Провадження №22-ц/784/731/16

Головуючий першої інстанції: Стрєльніков Д..В.

Категорія - 27 Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І менем України

21 березня 2016 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

ОСОБА_2

із секретарем: Тищенком Л.С.

з участю

представника:

відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15. 02. 2016 р., у справі за

позовом

Публічного акціонерного товариства ПАТ «Європейський ОСОБА_5» ( далі ПАТ «ЄврогазБанк», або ОСОБА_5) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановила

18.08. 2015 р. ПАТ «ЄврогазБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 17.08.2007 р. з ОСОБА_4 було укладено кредитний договір шляхом надання відкличної кредитної лінії на суму 10290 грн.

Згідно з договором позичальниця повинна була щомісячними платежами у розмірі 373 грн. погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту, процентів за його користування у розмірі 21 % річних, та комісії за резервування кредитної лінії у розмірі 0,95% від суми ліміту кредитної лінії.

Внаслідок невиконання позичальницею цих зобовязань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 10.08. 2015 р., за вирахуванням заборгованості стягнутої раніше на підставі судового наказу виданого Миколаївським районним судом від 06.11.2009 р., складає 14867 грн. 54 коп.

До складу цієї заборгованості входить 10055грн.72 коп. процентів нарахованих за період з 01.02.2012 р. по 31.07.2015 р.; заборгованість за комісією у розмірі 4105 грн. 92 коп. нарахованої за період за період з 01.02.2012 р. по 31.07.2015 р. та 705 грн. 90 коп. пені нарахованої за період з 10.07.2015 по 09.08.2015 р.

Посилаючись на наявність цього боргу та на те, що він виник внаслідок порушення кредитної угоди позичальницею, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15. 02. 2016 р. ухвалено про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Цим рішенням стягнуто з відповідача на користь Банку борг у вигляді нарахованих процентів за період з 01.02.2012 р. по 31.07.2015 р. у розмірі 10055грн.72 коп..; заборгованість за комісією у розмірі 4105 грн. 92 коп. нарахованої за період за період з 01.02.2012 р. по 31.07.2015 р. та 705 грн. 90 коп. пені, нарахованої за період з 10.07.2015 по 09.08.2015 р.

Також відшкодований державі судовий збір у розмірі 246 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позову, посилаючись на необгрунтованість висновків суду щодо правових підстав стягнення процентів та комісії і пені після закінчення строку дії договору та стягнення тіла кредиту за судовим наказом.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Порушення зобовязань, які виникають з договорів, тягне за собою наслідки, передбачені ст. 611 ЦК зокрема, припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання однією з сторін, якщо це передбачено договором або законом; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (штрафу); відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. ст. 1049, 1048, 1054 ЦК України, позичальник має повернути позику (кредит) у тій самій сумі, яка була надана йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

За договором позики (кредиту) позикодавець має право на одержання процентів, розмір яких встановлюється договором.

Невиконання цих зобовязань тягне відповідальність боржника, який має повернути суму боргу з процентами та пені, передбаченими договором, згідно з правилами ст. 624 ЦК України.

Право на захист порушеного субєктивного права обмежене строком позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2007 р. з ОСОБА_4 було укладено кредитний договір шляхом надання відкличної кредитної лінії на суму 10290 грн.

Згідно з договором позичальниця повинна була щомісячними платежами у розмірі 373 грн. погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту, процентів за його користування у розмірі 21 % річних, та комісії за резервування кредитної лінії у розмірі 0,95% від суми ліміту кредитної лінії.

Внаслідок невиконання позичальницею цих зобовязань утворилась заборгованість станом на 06.11.2009 р., яка стягнута судовим наказом від 16.11.2009 р., у розмірі 10887 грн.07 коп.

До складу відшкодування визначеного судовим наказом входила сума залишку неповернутої частини тіла кредиту у розмірі 7016 грн. 77 коп.; проценти за користування кредитом 1942 грн. 27 коп.; комісія у розмірі 1368 грн. 64 коп. та пеня 559 грн. 39 коп.

Зазначений судовий наказ звернуто до виконання. але у повному обсязі грошове зобовязання не виконано.

Так, станом на 10.08.2015 р. сплачено позичальницею, у тому числі в порядку примусового виконання, 2555 грн. 20 коп. тіла кредиту.

Неповернутий залишок складає 7734 грн. 80 коп.

В звязку з цим нараховано до сплати за період з 01.02.2012 р. по 31.07.2015 р. процентів -10055 грн.72 коп.; 4105 грн. 92 коп. комісії за цей же період та 705 грн. 90 коп. пені, нарахованої за період з 10.07.по 09.08.2015 р., що підтверджується наданим розрахунком, витягом з особового рахунку ( а.с. 11,12, 80,81) та матеріалами виконавчого провадження і не спростовано позичальницею.

До суду першої інстанції ні відповідачка ні її представник заяв про застосування позовної давності не подавали.

Суд першої інстанції належним чином дослідив зазначені обставини справи та виходячи з доведеності факту порушення зобовязання позичальником, відсутності належних доказів повного виконання кредитних зобовязань, ухвалив правильне та обґрунтоване зібраними доказами рішення про стягнення відсотків, комісії та пені за відповідний період, визначивши загальний розмір відшкодування з врахуванням наданого розрахунку, доказів часткової сплати кредитної заборгованості та відповідно до умов договору, якими визначається величина плати за користування кредитом, за резервування кредитної лінії та нарахування пені

Доводи апеляційної скарги про недопустимість нарахування відсотків після стягнення судовим наказом тіла кредиту та незаконність подвійного стягнення не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до приписів ст. 1048 ЦК, яка підлягає застосуванню до кредитних відносин та правових висновків постанови ВСУ № 6-1206 цс-15 від 23.09.2015 р. наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання процентів, передбачених умовами договору та ЦК України.

Не можуть бути враховані і посилання на неправильне нарахування процентів та визначення розміру несплаченого залишку кредиту, оскільки договором передбачене застосування як базової ставки у розмірі 21% річних, так і підвищеної у розмірі 36% річних, при цьому позичальницею не надано достовірних доказів на спростування розміру несплаченого залишку кредиту, який зазначено у розрахунку банку.

Питання щодо недійсності цих умов договору позичальниця в установленому законом порядку не порушувала.

Посилання на наявність в провадженні того ж місцевого суду позову про звернення стягнення на заставне майно, де розмір кредитної заборгованості за цим же кредитним договором є іншим, також не підлягають врахуванню, оскільки зазначений позов поданий раніше і розрахунок процентів та пені за ним є іншим, оскільки це обумовлено іншим періодом нарахування та без врахування проплат, які були здійснені позичальницею на погашення кредиту 21.07.2015 р та 28.07.2015 р., що підтверджується розрахунками, які надані суду апеляційної інстанції та відповідними платіжними документами ( а.с. 106-112)

Інші доводи апеляційної скарги не підлягають врахуванню, оскільки висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що спір вирішено судом з порушенням норм матеріального права та норм судочинства.

Встановлене не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15. 02. 2016 р. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_6