Ухвала суду № 56706734, 17.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/6855/13 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/783/802/16 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Берези В. І., Мельничук О. Я.

при секретарі: Куцику І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними умов шлюбного контракту, поділ майна подружжя, визнання житлового будинку та земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя, усунення перешкод у користуванні майном та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку та земельних ділянок особистою приватною власністю, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою заяву задоволено частково. Скасовано заходи забепчення позову, вжиті ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.03.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними умов шлюбного контракту, поділ майна подружжя, визнання житлового будинку та земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя, усунення перешкод у користуванні майном та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку та земельних ділянок особистою приватною власністю. У решті в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2.

Вважає її такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з»ясуванням усіх обставин справи.

У апеляційній скарзі зазначає, що, скасовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції не вказав правової підстави для такого скасування. Крім того, при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову суд не перевірив доводів заявника щодо неможливості зареєструвати своє право власності на підставі рішення суду за наявності вжитих судом заходів забезпечення позову та не навів мотивів щодо необхідності скасування арешту, накладеного ухвалою суду від 14.03.2012 року на нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_1. Суд безпідставно відхилив доводи відповідача та керувався лише власними домислами та припущеннями.

Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ст 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте, суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення суду або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.04.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08.07.2014 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними умов шлюбного контракту, поділ майна подружжя, визнання житлового будинку та земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя, усунення перешкод у користуванні майном та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку та земельних ділянок особистою приватною власністю задоволено частково.

Визнано житловий будинок та господарські споруди, розташовані на АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Визнано за кожним з них право власності на ? ідеальної частини будинковолодіння, що на АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2. право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, та земельну ділянку площею 0, 0774 га, призначену для ведення садівництва, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначені судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2015 року.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.03.2012 року у даній справі було забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_2. вчиняти будь-які дії по відчуженню (у тому числі купівлі-продажу, міни, дарування, укладення інших правочинів) та державній реєстрації відчуження житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1.

12.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування забезпечення позову, обгрунтовуючи свою вимогу тим, що у зв»язку з існуючим відповідно до ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівької області від 14.03.2012 року обтяженням та накладенням на підставі цієї ухвали суду державним виконавцем арешту на нерухоме майно він не може оформити у встановленому законом порядку своє право власності на частину цього майна на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Скасовуючи вжиті заходи забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність потреби у забезпеченні такого, оскільки спір між сторонами вирішено рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.04.2014 року, яке набрало законної сили 08.07.2014 року. Крім того, вжиті заходи забезпечення позову порушують право заявника на власність, гарантоване ст. 41 Конституції України, згідно якої право приватної власності є непорушним, а реалізація такого права полягає у можливості на власний розсуд володіти, розпоряджатися своєю частиною майна.

Крім того, заходи забезпечення позову вжито за заявою позивача ОСОБА_1 для забезпечення виконання рішення суду та за заявою останнього скасовано заходи забезпечення позову для забезпечення виконання рішення суду, ухваленого за його позовом.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Береза В. І.

Мельничук О. Я.