Рішення № 56704400, 23.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 337/5878/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І.Г.

Провадження № 22-ц/778/746/16 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

за участю секретаря: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимог зазначило, що сторони 02 серпня 2007 року уклали кредитний договір №DN81AR03110047, відповідно до умов якого банк наддав кредит у розмірі 112058 грн. на термін до 01 серпня 2014 року.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 20 серпня 2015 року має заборгованість в сумі 760299,81 грн., яка складається з:

- 85591,88 грн. - заборгованість за кредитом;

- 163557,23 - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 25475,16 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 485675,54 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Від цієї суми заборгованості віднімається сума в розмірі 274476,22 грн., яка була задоволена судовим рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 лютого 2012 року, різниця становить 485823,59 грн.

Заборгованість до стягнення становить 485823,59 грн.

На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 485823,59 грн. за кредитним договором №DN81AR03110047 від 02 серпня 2007 року та судові витрати.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ К «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішенням суду від 29 лютого 2012 року кредитний договір не було розірвано, рішення відповідачем не виконано,невідповідність висновкві суду нормам матеріального права та правовій позиціїї Верховного Суду України,просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином (ч.5 ст.74 ЦПК України).

Крім цього, згідно ч. 8 ст. 76 ЦПК України особа, яка відмовляється одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Суд прийняв всі заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи відповідно до вимог ст.ст. 74,76 КПК України шляхом направлення повісток на всі відомі суду адреси.

Повістки про виклик до суду на 10 лютого 2016 р., на 24 лютого 2016 р., на 23 березня 2016 р. направлялися ОСОБА_3 рекомендованими листами за адресами АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2. Проте поштові відправлення із повістками повернулися не врученими з підстав «закінчення встановленого законом строку зберігання», а за адресою АДРЕСА_1 - з відміткою «не проживає», тобто не вручені адресату з незалежних від суду причин (а.с. 73-75, 96-101, 103-105, 110-115).

У такому випадку відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України судовий виклик вважається врученим належним чином.

Окрім того, виклик ОСОБА_3 в суд на 23.03.2016 р. здійснено через оголошення в газеті «Запорізька правда» №9 (23693) від 09 березня 2016 року (а.с. 119-134).

Оголошення про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі розміщено також на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Судова колегія враховує, що ЦПК не передбачає інші заходи, які б міг застосувати суд в таких випадках для повідомлення відповідача, а подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення строку, передбаченого ст. 303-1 ЦПК України для її розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглядати справу у відсутності відповідача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника банку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із того, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також після закінчення строку його дії виключається можливість нарахування відсотків за користування кредитом та пені, поза строком дії кредитного договору.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що 02 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №DN81AR03110047. За умовами договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 112058 грн. зі сплатою відсотків за користування, з кінцевим терміном повернення кредиту до 01.08.2014 р.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 29.02.2012 року на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість за кредитним договором у розмірі 264476,22 грн. (а. с.5).

Після ухвалення рішення банк продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом та пеню, визначивши борг на 20 серпня 2015 року (а.с.6-7,90-91).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, відповідно до статей 525, 526, 509, 598, 610, 1054, 1048 ЦК України наявність судового рішення не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не позбавляє права на отримання процентів до дня повернення позики та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року, у аналогічній справі № 6-1206цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, і згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин

Суд першої інстанції всупереч вимогам ч.2 ст.214 ЦПК України не навів мотивів відступу від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України.

Згідно постанови державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ Чалої Т.П. від 07 листопада 2013 року ВП№32636401 виконавчий лист №2/0417/2268/2012, виданий 13 березня 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровськ про стягнення боргу в розмірі 264476,22 грн. був повернутий стягувачу., майно ОСОБА_3 , розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку. ( а.с. ) .Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 29.02.2012 року не виконано, кредит не повернуто.

Отже, у ОСОБА_3 існує обов'язок: зі сплати процентів (0,75% в місяць на суму залишку заборгованості), комісії, передбачених п.7.1. договору, неустойки, передбаченої п.4.1 договору.

Банком заявлені вимоги про стягнення заборгованості в сумі 485823,59 грн. Проте погодитися у повному обсязі з зазначеною сумою та розрахунком банку не можна.

У поясненнях до апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначило про стягнення заборгованості в сумі 488 019,24 грн., таким чином збільшивши позовні вимоги і заявивши нові вимоги про стягнення 737,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, які не заявлялися в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 11, ст.ст. 27,303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Отже, підстави для розгляду позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», викладених у поясненнях до апеляційної скарги, відсутні.

Як вбачається із розрахунків банку, заборгованість за процентами банком визначалася, виходячи із 21%, 36% та 60% і відповідно за період з 31.01.2012 р. по 20.08.2015 р. нараховані проценти на суму 73 564,96 грн. (а.с.6,90).

Згідно п.7.1. кредитного договору проценти за користування кредитом визначені в розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору встановлено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в України.

Проте ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів внесення змін до договору і обґрунтування збільшення процентної ставки.

Ухвалюючи рішення про дострокове стягнення заборгованості, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська виходив з того, що за даним договором розмір процентів за користування кредитом складає 9% ( а.с.6).

Отже, для розрахунку заборгованості за процентами необхідно виходити із п. 7.1 кредитного договору, яким визначено проценти у розмірі 0,75 % на місяць, тобто 9% на рік (0,75% *12 міс.).

За період з 01 лютого 2012 року по 20 серпня 2015 року заборгованість за процентами становить 27147,75 грн. (від суми заборгованості 84854,88 грн. проценти складають з 01.02.12 р. по 31.01.13 р. -7636,94 грн., з 01.02.13 р. по 31.01.14 р. - 7636,94 грн., з 01.02.14 р. по 31.01.15 р.- 7636,94 грн., з 01.02.15р по 31.07.15 р. - 3818,47 грн., з 01.08.15 р. по 20.08.15 р. - 418,46 грн., всього 27147,75 грн.).

Заборгованість з комісії визначена банком, виходячи з п.7.1 договору, в сумі 9205,24 грн.

За правилами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правова природа пені така, що сума щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, виходячи з правової природи пені, її нарахування не може перевищувати одного року.

Зазначені правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Розмір пені встановлено в п.4.1 договору ( а.с.10).

Пеня за прострочку заборгованості з кредиту складає 46458,05 грн. (84854,88х0,15%х365).

Пеня за прострочку сплати процентів складає 4181,22 грн. (від заборгованості в межах одного року 7636,94х0,15%х365).

Пеня за прострочку комісії складає 5039,87 грн. (9205,24х0,15%х365).

Всього сума пені дорівнює 55679,14 грн.

З огляду на викладене та на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності до ст.88 ЦПК України ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним вимогам від заявлених (заявлено 485823,59 грн. - задоволено 92032,13 грн.) в сумі 1380 грн. 48 коп., та на компенсацію судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги в сумі 1513 грн. 53 коп.

У відповідності до п.6 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Також, відповідно до ст.ст. 79,88 ЦПК України ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію витрат, пов'язаних з публікацією в газеті «Запорізька правда» №9 (23693) від 09 березня 2016 року оголошення про виклик ОСОБА_3, в розмірі 330 грн. (а.с.118).

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню компенсація судових витрат в сумі 3224 грн. 01 коп.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами в сумі 27147,75 грн., комісію в сумі 9205,24 грн., пеню в сумі 55679,14 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 3224,01 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: