Ухвала суду № 56704379, 23.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 336/5293/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/517/16 Головуючий в 1-й інстанції - Суркова В.П.

Єдиний унікальний № 336/5293/15-к

Категорія - ст. 289 ч. 2 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Дутова О.М., Гончара О.С.,

при секретарі Лопух Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12014080040005011, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 раніше не судимого,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю: прокурора Кузьмічова Ю.Ю., потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, представників потерпілих Хамзіна Т.Р., ОСОБА_12, захисників ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за апеляційними скаргами прокурора у провадженні, потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18, представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката Хамзіна Т.Р., захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційних скаргах:

захисник ОСОБА_16 просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_4 змінити, призначивши останньому покарання із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування основаного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців з випробуванням строком на 1 рік.

Апелянт вважає, що через спрощений порядок дослідження доказів, судом не були враховані в якості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, наступні: що він нерозривно зв'язаний з місцем свого проживання та своєю сім'єю, має на утримані неповнолітню дитину, а також піклується про дружину, при цьому, інших членів сім'ї, здатних забезпечити родину, немає.

Також захисник звертає увагу на те, що ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Квант-Плюс» надала гарантійний лист про те, що готова прийняти на роботу ОСОБА_4 на посаду водія, що надасть можливість обвинуваченому продовжити відшкодування завданої шкоди потерпілим; під час судового розгляду справи обвинуваченим було відшкодовано у повному обсязі завдану шкоду потерпілим ОСОБА_19, ОСОБА_18, потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_6 цивільні позови не заявлялися або 6yли залишені судом без розгляду, потерпілому ОСОБА_20 було відшкодовано шкоду вже після винесення вироку суду, що підтверджується доданою до апеляційної скарги розпискою;

потерпілий ОСОБА_17 просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та призначити покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в межах санкції ст. 289 КК України з реальним відбуттям покарання у вигляді позбавлення волі; змінити оскаржуваний вирок, збільшивши суму стягнення на його користь з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за його позовом на 59 400 грн., на загальну суму 83 609, 14 грн., вважаючи, що його цивільний позов вирішено судом без дотримання положень ст. 328 КПК України, ст. 1166 ЦК України.

В обґрунтування своїх вимог апелянт послався на наступні обставини:

- суд у порушення вимог ч. 3 ст. 374 КПК України належним чином не мотивував своє рішення про застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, перелічивши лише обставини, що пом'якшують покарання та характеризуючі дані;

- суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили 11 епізодів незаконного заволодіння транспортним засобом, що відноситься до тяжких злочинів, за попередньою змовою групою осіб, протягом короткого часу, повторно;

- визнання судом щирого каяття, як обставини, що пом'якшує покарання, є неправомірним, оскільки усі обвинувачені не вважають, що вони завдали моральної шкоди потерпілим і тому відмовляються від задоволення позовів у частині відшкодування моральної шкоди, та, напроти, вважають, що потерпілі, пред'являючи позови, намагаються нажитися за рахунок обвинувачених і тому задовольняти моральну шкоду не потрібно;

- твердження суду про відшкодування завданого збитку, що також визнано обставиною, що пом'якшує покарання, не відповідає дійсності, оскільки навіть вказані у матеріалах експертизи збитки, повернуті не були;

- при призначенні покарання судом не було взято прийнято до уваги той факт, який встановлений у судовому засіданні, що організатором всіх угонів був саме ОСОБА_2;

- призначаючи покарання ОСОБА_3., суд не врахував, що він вже був засуджений вироком суду і цей факт найбільш повно характеризує його особу, тому призначене покарання, не може бути необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів;

- суд, відмовляючи у задоволенні його цивільного позову в частині стягнення витрат на модернізацію та ремонт автомобіля, не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення, не обґрунтував свою позицію та причини відмови;

- судом не взято до уваги той факт, що відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України №97/15 від 25.05.2015 р. визнано лише середньо-ринкову вартість автомобіля, а сама експертиза була проведена за відсутності автомобіля;

- факт проведення модернізації автомобіля підтверджено довідкою ТОВ «Торент Пром», а також показаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтвердили, що на автомобілі дійсно було встановлено нові сидіння, газобалонне обладнання та інше, а також той факт, що вартість автомобіля становить набагато вище, ніж вказано у висновках експерта;

потерпілий ОСОБА_10 просить оскаржуваний вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на те, що, оскільки відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію автомобіля НОМЕР_1, власником автомобіля є він, а незаконні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призвели до завдання йому шкоди у розмірі 26 310,92 грн., ним, відповідно ст. 55 КПК України, у судовому засіданні була надана заява про визнання його потерпілим, проте суд, у порушення вимог законодавства, відмовив йому у визнанні його потерпілим, без зазначення мотивів відмови та без постановлення ухвали;

захисник ОСОБА_14 просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_3 -змінити, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. ст. 75, 76 КК України. Також апелянт просить виключити з вироку помилково стягнуту зі ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 736 грн. 56 коп. за проведення судово-балістичної експертизи № 326/ЗТ від 05.06.2015 року; виключити з вироку стягнення зі ОСОБА_3 грошових коштів за проведення експертиз № 240 від 28.05.2015 року у розмірі 1 228 грн. 80 коп.; № 271 від 22.06.2015 року у розмірі 491 грн. 04 коп.; № 272 від 22.06.2015 року у розмірі 491 грн. 04 коп.; № 95/15 15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп.; № 96/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп.; № 97/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп.; № 99/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп.; № 116/15 від 16.06.2015 року у розмірі 1 536 грн.; № 129/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.; № 127/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.; відмовити в задоволенні позову потерпілого ОСОБА_9 в частині стягнення зі ОСОБА_3 моральної (немайнової) шкоди на суму 5 000 грн.; відмовити в задоволенні позову потерпілого ОСОБА_17 у повному обсязі та залишити без розгляду позов потерпілого ОСОБА_22

Апелянт вважає, що суд помилково стягнув зі ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 736 грн. 56 коп. за проведення судово-балістичної експертизи № 326/ЗТ від 05.06.2015 року, оскільки ОСОБА_3 будь-якого відношення до вилучених в ході обшуку у ОСОБА_4 патронів калібру 5,45 мм та одного крупнокаліберного патрону не має, в обвинувальному акті, врученому ОСОБА_3, ці патрони взагалі не згадуються, в провину ОСОБА_3 не ставляться та не інкримінуються, обвинувачення з цього приводу ОСОБА_3 не висунуте, тобто ОСОБА_3 будь-якого відношення до проведеної судово-балістичної експертизи не має.

Також, на думку захисника, судово-автотоварознавчі експертизи №97/15 від 25.05.2015 року та №95/15 від 25.05.2015 року були проведені з певними порушеннями, а саме:

- технічний стан автомобілю, наявність аварійних ушкоджень, ступінь зносу деталей, вузлів та агрегатів, наявність ступеню впливу корозії кузову, стану двигуна, показники спідометру для встановлення фактичного пробігу автомобілю досудовим слідством не встановлювалися та, відповідно, експерту не надавалися;

- з боку слідства, окрім постанови про призначення експертизи, експерту не надавалися будь-які матеріали для проведення експертиз, про що свідчать постанови слідчого;

- експерт без будь-яких вихідних даних провів автотоварознавчі експертизи;

- експерт самостійно займався пошуком даних для проведення експертиз, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 69 КПК України;

- експерт є кадровим атестованим працівником ГУМВС України в Запорізькій області та має спеціальне звання «капітан міліції», тобто безпосередньо перебуває у службовій залежності та є стороною обвинувачення (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України), що є порушенням імперативної норми ч. 2 ст. 69 КПК України;

- відсутні документальні підтвердження фактичної оплати проведених експертиз, що повністю виключає можливість стягнення грошових коштів з обвинуваченого ОСОБА_3 та суперечить нормам ч. 2 ст. 124 КПК України;

- залучення досудовим слідством експерта для проведення експертиз та їх оплата здійснюється відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 118 та ч. 2 ст. 122 КПК України, тобто за рахунок державного бюджету, тому стягнення грошових коштів за проведені експертизи зі ОСОБА_3, є помилковим.

Крім того, апелянт вважає, що суд незаконно задовольнив позов про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_17 за повної відсутності наявності спричинення самої шкоди, оскільки ОСОБА_17 не був власником автомобілю; незаконно стягнув на користь потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_22 моральну (немайнову) шкоду та матеріальну шкоду, не дивлячись на те, що експертизи для визначення моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, як того вимагають положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, не призначалися, не проводилися та до суду не надавалися, та, крім того, суд помилково прийняв до провадження та задовольнив позов не самого потерпілого ОСОБА_22, а його матері.

Поміж іншого, захисник просить врахувати, що під час судового розгляду рідні ОСОБА_3, який з дня затримання знаходився під вартою в СІЗО, частково відшкодували завдані збитки потерпілим; майже всі потерпілі (окрім ОСОБА_8.) в судових дебатах висловили своє ставлення до міри покарання та просили суд не позбавляти волі ОСОБА_3, який вину визнав повністю, щиро покаявся, до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки за місцем його постійного проживання, має двох малолітніх дітей: ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_13, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має незадовільний стан здоров'я та потребує постійного прийому лікарських препаратів;

захисник ОСОБА_13 просить оскаржуваний вирок змінити, призначивши ОСОБА_2 більш м'яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України, передбачене ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, та звільнити від відбування покарання з випробуванням, оскільки призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає особі обвинуваченого, який раніше не вчиняв кримінальні правопорушення, вважаючи, що висновки суду в частині визнання обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, є однобічними та необ'єктивними, а також судом не було належним чином встановлено особу обвинуваченого, зокрема:

- ОСОБА_2 на досудовому та судовому слідстві під час допиту його в якості підозрюваного та обвинуваченого повністю визнавав вину у скоєному, підтвердив усі обставини, пов'язані із скоєним ним злочином, які були встановлені досудовим слідством, щиро розкаявся у скоєному ним злочині та неодноразово наголошував на тому, що дуже жалкує та винить себе, активно сприяв розкриттю злочину на досудовому слідстві;

- ОСОБА_2 під час судового слідства зазначав, що активно відшкодовує завдану шкоду потерпілим та в подальшому зобов'язався відшкодувати потерпілим будь-яку шкоду (матеріальну та моральну), визнану судом;

- суд у вироку зазначив, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, однак в дійсності не врахував вказану обставину під час призначення покарання;

- суд при призначенні покарання не врахував, що потерпілі під час судового розгляду просили суд суворо не карати ОСОБА_2 та не позбавляти його волі, а також той факт, що потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_25, частково відшкодовано завдану матеріальну шкоду, а потерпілим ОСОБА_18, ОСОБА_26, ОСОБА_27 повністю відшкодована шкода і вони претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_2 не мають;

представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат Хамзін Т.Р. просить скасувати оскаржуваний вирок в частині та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більш суворе покарання, посилаючись на те, що ОСОБА_2 вчинено 11 епізодів, а ОСОБА_3 - 6 епізодів тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, потерпілим, у тому числі ОСОБА_7, заподіяно дуже велику матеріальну та моральну шкоду, оскільки для потерпілих викрадені автомобілі були єдиним транспортним засобом, а їх угон позбавив їх звичайного порядку життя, став шоковим ударом, призвів до сильних нервових переживань, незручностей тощо, при цьому, майнова шкода потерпілим з боку обвинувачених відшкодована лише частково, зокрема, ОСОБА_7 відшкодовано лише 6 500 грн., що складає менше 20 % від суми спричиненої матеріальної шкоди;

потерпілий ОСОБА_18 просить оскаржуваний вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, оскільки призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає особі обвинуваченого, який раніше не вчиняв кримінальні правопорушення.

Апелянт зазначив, що ОСОБА_2 на досудовому та судовому слідстві під час допиту його в якості підозрюваного та обвинуваченого повністю визнавав вину у скоєному, підтвердив усі обставини, пов'язані із скоєним ним злочином, які були встановлені досудовим слідством, щиро розкаявся у скоєному ним злочині та неодноразово наголошував на тому, що дуже жалкує та винить себе, активно відшкодовував потерпілим матеріальну шкоду, усвідомив тяжкість скоєних ним злочинів та всіляко намагався спокутувати свою провину перед потерпілими.

Також, на думку потерпілого, суд при призначенні покарання не врахував, що потерпілі під час судового розгляду просили суд суворо не карати ОСОБА_2 та не позбавляти його волі, а також той факт, що потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_25, частково відшкодовано завдану матеріальну шкоду, а йому та потерпілим ОСОБА_26 і ОСОБА_27 повністю відшкодована шкода і вони претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_2 не мають;

прокурор просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 2, ст. 289 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості. Після цього просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2: за ч. 1 ст. 289 КК України - 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 289 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України - 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого більш суворим, призначити ОСОБА_2 за сукупністю злочинів остаточне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також просить призначити ОСОБА_4: за ч. 2 ст. 289 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України - 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого більш суворим, призначити ОСОБА_4 за сукупністю злочинів остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Крім цього, просить призначити ОСОБА_3: за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України - 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого більш суворим, призначити ОСОБА_3 за сукупністю злочинів остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Апелянт зазначив, що визнання судом добровільного відшкодування завданого збитку в якості пом'якшувальної обставини, яка істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, є помилковим, оскільки ОСОБА_2 із вчинених 9 тяжких злочинів та 1 злочину середньої тяжкості, шкода відшкодована в повному обсязі лише трьом потерпілим, п'яти потерпілим частково та двом потерпілим вона взагалі не відшкодована, обвинуваченим ОСОБА_3 із вчинених 6 тяжких злочинів шкода відшкодована в повному обсязі лише чотирьом потерпілим, іншим двом потерпілим вона взагалі не відшкодована, обвинуваченим ОСОБА_4 із вчинених 5 тяжких злочинів шкода відшкодована лише двом потерпілим, іншим трьом потерпілим шкода не відшкодована.

Крім того, прокурор вказав, що з матеріалів вказаного кримінального провадження та вироку суду вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих злочинах визнали в повному обсязі, але при цьому обвинувачені не згодні із сумами цивільних позовів потерпілих, а визнають їх лише в частині збитків, які встановлені висновками автотоварознавчих експертиз, проведених на стадії досудового розслідування.

Крім цього, при винесенні вироку суд не вказав, яким чином ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, співвідносяться з характером діяння, суб'єктивним ставленням засуджених до інкримінованих діянь.

Також судом у мотивувальній частині вироку не обґрунтовано та не зазначено підстави щодо незастосування додаткового покарання обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вигляді конфіскації майна.

За таких обставин, як вважає прокурор, визнання судом добровільного відшкодування завданого збитку в якості пом'якшуючої обставини, яка істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, є необґрунтованим, а тому з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин скоєних кримінальних правопорушень та осіб обвинувачених, підстави для застосування відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ст. 69 КК України відсутні, у зв'язку з чим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 має бути призначено покарання у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 289 КК України із застосування додаткового покарання - конфіскації майна.

У запереченнях обвинувачений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_13 просять апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вважаючи викладені в ній доводи необґрунтованими, а вирок суду щодо ОСОБА_2 просять змінити, призначивши йому більш м'яке покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75, 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: захисників, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, представника потерпілого Хамзіна Т.Р., обвинувачених, які, зокрема в останньому слові, просили задовольнити апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_18 та адвокатів та заперечували проти апеляційних скарг прокурора та потерпілого ОСОБА_17; прокурора, представника потерпілого ОСОБА_12, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, які просили задовольнити апеляційні скарги прокурора та потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_10 та заперечували проти апеляційних скарг потерпілого ОСОБА_18 та адвокатів; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги прокурора у провадженні, потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18, представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката Хамзіна Т.Р., захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2015 року визнані винуватими та засуджені:

ОСОБА_2

- за ч. 1 ст. 289 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без конфіскації майна.

Початок строку відбуття ОСОБА_2 покарання постановлено обчислювати з моменту фактичного затримання в порядку звернення вироку до виконання; зараховано ОСОБА_2 у строк покарання попереднє ув'язнення з 08.05.2015 року по 18.05.2015 року;

ОСОБА_3:

- за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців без конфіскації майна.

Початок строку відбуття ОСОБА_3 покарання постановлено обчислювати з 08 травня 2015 року;

ОСОБА_4:

- за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців без конфіскації майна.

Початок строку відбуття ОСОБА_4 покарання постановлено обчислювати з 08 травня 2015 року.

Цивільні позови:

- ОСОБА_28 - задоволений частково, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 16 240 грн. 99 коп., в решті позову - відмовлено;

- ОСОБА_7 - задоволений частково, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 34 336 грн. 21 коп., в решті позову - відмовлено;

- ОСОБА_9 - задоволений частково, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 27 686 грн. 85 коп., моральну шкоду в сумі 5 000 грн., всього 32 686 грн. 85 коп., в решті позову - відмовлено;

- ОСОБА_17 - задоволений частково, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_17 матеріальну шкоду в сумі 24 309 грн. 14 коп., в решті позову - відмовлено;

- ОСОБА_20 - задоволений частково, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_25 матеріальну шкоду в сумі 27 137 грн. 57 коп., моральну шкоду в сумі 1 000 грн., в решті позову - відмовлено;

- ОСОБА_22 - задоволений повністю, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_22 матеріальну шкоду в сумі 27 120 грн. 86 коп., моральну шкоду в сумі 2 000 грн., всього 29 120 грн. 86 коп.;

- ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - залишений без розгляду, з роз'ясненням ОСОБА_6 право пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення: судово-трасологічної експертизи № 240 від 28.05.2015 року у розмірі 1 228 грн. 80 коп., судово-трасологічної експертизи № 271 від 22.06.2015 року у розмірі 491 грн. 04 коп., судово-трасологічної експертизи № 272 від 22.06.2015 року у розмірі 491 грн. 04 коп., судово-балістичної експертизи № 326/ЗТ від 05.06.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.;

- з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення: судово-автотоварознавчої експертизи № 95/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп., судово-автотоварознавчої експертизи № 96/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп., судово-автотоварознавчорї експертизи № 97/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп.;

- з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення: судово-автотоварознавчої експертизи № 99/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп., судово-автотоварознавчої експертизи № 116/15 від 16.06.2015 року у розмірі 1 536 грн.;

- з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судово-автотоварознавчої експертизи № 131/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.;

- з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення автотоварознавчої експертизи № 130/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.;

- з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення автотоварознавчої експертизи № 129/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.;

- з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення автотоварознавчої експертизи № 128/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.;

- з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судово-автотоварознавчої експертизи № 127/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом судового рішення, 11 грудня 2014 року ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись біля будинку № 87 по вул. Космічній в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2106 бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, з місця скоєння злочину зник, тим самим ОСОБА_2 незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 128/15 від 27.05.2015 року становить 18 240, 99 грн., чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

24 грудня 2014 року, приблизно о 01.00 годині, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_3, знаходячись біля будинку № 127 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2107 бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_7, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 129/15 від 27.05.2015 року становить 30 212,55 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

12 січня 2015 року, в період часу з 06.20 год. до 16.00 год., ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_3, знаходячись біля території AT «Мотор Січ» по пр. Моторобудівників в м. Запоріжжі навпроти Свято-Андріївського кафедрального собору, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2107 зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_12, що належить ОСОБА_9, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 95/15 від 25.05.2015 року становить 42 686,85 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

10 лютого 2015 року, в період часу з 06 години 45 хвилин до 11 години 20 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_3, знаходячись біля корпусу № 7а AT «Мотор Січ» по вул. Омельченка в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2106 білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_13, що належить ОСОБА_22, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 96/15 від 25.05.2015 року становить 27 120,86 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

10 лютого 2015 року, в період часу з 07 години 20 хвилин до 16 години 30 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_3, знаходячись біля території AT «Мотор Січ» по пр. Моторобудівників в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2103 білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_14, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_17, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 97/15 від 25.05.2015 року становить 26 609,14 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

20 лютого 2015 року, приблизно о 22.00 годині, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_4, знаходячись біля будинку № 109 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2106 білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_25, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 127/15 від 27.05.2015 року становить 32 137,57 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_2 і ОСОБА_4 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на суму 32 137,57 грн.

08 березня 2015 року, приблизно о 01.00 годині, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_4, знаходячись біля будинку № 31 по вул. Чумаченка в м. Запоріжжі, шляхом злому замка ляди багажника, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ЗАЗ 1102 синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_18, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 131/15 від 27.05.2015 року становить 25 706,46 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_2 і ОСОБА_4 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на суму 25 706,46 грн.

11 квітня 2015 року, приблизно о 00.00 годині, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, знаходячись біля будинку № 80а по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2106 бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_26, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 130/15 від 27.05.2015 року становить 26 310,92 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, з місця скоєння злочину зник, тим самим ОСОБА_2 незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 26 310,92 грн.

14 квітня 2015 року, приблизно о 13 годині 10 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, знаходячись біля AT «Мотор Січ» по пр. Моторобудівників навпроти СШ № 12 в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2107 синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_8, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 99/15 від 25.05.2015 року становить 56 328,62 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на суму 56 328, 62 грн.

20 квітня 2015 року, приблизно об 11.00 годині, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, знаходячись на проїжджій частині вул. Омельченка біля транспортної прохідної AT «Мотор Січ» навпроти будинку № 27-6 по вул. Омельченка в м. Запоріжжі, шляхом злому замка ляди багажника, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21083 червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_8, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_19 Після чого демонтував нижню накладку замку запалювання та намагався запустити двигун шляхом з'єднання дротів запалювання, але не довів злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як ОСОБА_3, побачивши, що із прохідної AT «Мотор Січ» вибіг чоловік та направився до автомобіля ВАЗ 21083, зателефонував ОСОБА_2 і попередив останнього про реальну небезпеку викриття вчиняємого злочину. У подальшому ОСОБА_2 залишив вказаний транспортний засіб і разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли.

08 травня 2015 року, приблизно о 03 години 10 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, знаходячись біля 11-го під'їзду будинку № 28 по вул. 8 Березня в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2107 білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_9, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_6, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 116/15 від 16.06.2015 року становить 36 498,53 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли. Тим самим, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілій майнову шкоду на суму 36 498, 53 грн.

Колегія суддів вважає, що обвинувальний вирок районного суду відносно обвинуваченихОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно з ч. 2 ст. 61 КПК України, права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Відповідно до положень ч. 3 ст. 21 цього Кодексу кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з тим, вказані вимоги законів місцевим судом при розгляді наведеного кримінального провадження дотримано не було.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 27.08.2015 року в районний суд від ОСОБА_10 поступила заява про залучення його до провадження як потерпілого, оскільки він є власником автомобіля ВАЗ 2106, державний реєстраційний номер НОМЕР_10, яким незаконно заволоділи обвинувачені (т. 1 а.п. 176). Аналогічні заяви від ОСОБА_10 поступили в суд першої інстанції 04.09.2015 року (т. 1 а.п. 236), 13.10.2015 року (т. 2 а.п. 39-40), 03.11.2015 року (т. 2 а.п. 242). Крім того, ОСОБА_10 подав до місцевого суду позовну заяву (т. 2 а.п. 233).

Також в районний суд звернулася із заявою ОСОБА_29 про залучення її до провадження як потерпілої, оскільки вона є власником автомобіля ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_11, яким незаконно заволоділи обвинувачені (т. 2 а.п. 2-3). Крім того, ОСОБА_29 подала до суду позовну заяву (т. 2 а.п. 4; т. 2 а.п. 206-208).

Суд першої інстанції фактично відмовив ОСОБА_10 та ОСОБА_29 до залучення їх до кримінального провадження, як потерпілих, так і в якості цивільних позивачів (т. 1 а.п. 211; т. 2 а.п. 18; т. 2 а.п. 19-20), чим грубо порушив їх процесуальні права як потерпілих, так і цивільних позивачів, оскільки позбавив їх можливості користуватися своїми процесуальними правами.

За таких обставин, колегія суддів, не розглядаючи апеляційні скарги по сутті, не обговорюючи питання доведеності винуватості обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, правильності кваліфікації їх дій, розміру відшкодування шкоди, вважає, що місцевим судом допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, які відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, перевірити інші доводи апеляційних скарг учасників судового провадження, зокрема, за умови доведеності такого обсягу обвинувачення, тих самих даних про особу обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, призначене їм покарання слід вважати явно несправедливим внаслідок м'якості.

На думку колегії суддів, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, по даному кримінальному провадженню щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому необхідно продовжити останнім запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги прокурора у провадженні, потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18, представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката Хамзіна Т.Р., захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року щодо обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати, а матеріали кримінального провадження направити до того ж районного суду на новий розгляд в іншому складі суддів.

Продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21.05.2016 року включно.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

Білоконев В.М. Дутов О.М. Гончар О.С.