Ухвала суду № 56703537, 23.03.2016, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/2031/16-ц

Провадження 2/331/641/2016

УХВАЛА

23 березня 2016 року суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Жукова О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права володіння, користування та права власності на транспортні засоби,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним озовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати за ним право користування, володіння та право власності на транспортні засоби MAN синього кольору , модель 19.403, 1992 року випуску та причіп/ПР бортовий Е марка KRONE, 1978 року випуску, зобов»язати відповідні уповноважені органи оформити спірні транспортні засоби.

У відповідності до отриманої судом інформації від органа реєстрації місця перебування та місця проживання особи, відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 а.

Згідно з ч.1 ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи пред?являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Статтею 110 ч.9 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред»являються за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Згідно з абз. 3 ч.3 ст. 122 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду , суд повертає позовну заяву на підставі п.4 ч.3 ст. 121 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України позовна заява повертається позивачу , якщо справа не підсудна вказаному суду.

При цьому посилання позивача на те, що оскільки місцем укладання угоди про передачу майна є приміщення залізничного вокзалу Запоріжжя-2, що знаходиться в Жовтневому районні м. Запоріжжя , справа підсудна Жовтневому районному суду м. Запоріжжя, суддя вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 539 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Як визначено у п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» , позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина восьма статті 110ЦПК).

Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532ЦК. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Враховуючи, що з розписки, наданої позивачем вбачається, що спірні транспортні засоби були прийняті позивачем в с. Житнівка Камінь-Каширського району Волинської області , відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 а, вказаний позов слід повернути позивачу, оскільки він не підсудний Жовтневому районному суду м. Запоріжжя .

Керуючись п.4 ч.3 ст.121, 293 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права володіння, користування та права власності на транспортні засоби повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів .

Суддя:

23.03.2016