Рішення № 56703266, 17.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/936/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 березня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого: Павліченка С.В.

суддів: Бондаренка Ю.О., Собослоя Г.Г.

при секретарі: Сочка І.І.

розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 11 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про матеріальне утримання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору в односторонньому порядку ,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про матеріальне утримання дітей.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 12.04.2012 року між нею та відповідачем було укладено договір про матеріальне утримання дітей, відповідно до пунктів 4, 5 якого відповідач зобов'язується сплачувати аліменти на утримання їхніх двох доньок у розмірі по 1000 гривень щомісячно до ІНФОРМАЦІЯ_7, однак свої зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим вона звернулася до суду із даним позовом.

ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання договору в односторонньому порядку, яка ухвалою суду 22.06.2015 року об'єднана в одне провадження з первісною позовною заявою.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що згідно пункту 2 договору від 12.04.2012 року вони з позивачкою домовилися, що доньки залишаються на вихованні у матері, але батько буде мати право вільно спілкуватися з доньками та брати участь в їх вихованні: забирати дітей в першу та третю неділю місяця у п'ятницю та повертати їх у суботу, а у інші неділі забирати їх у суботу та повертати у неділю. Крім цього батько має право за погодженням з матір'ю забирати доньок під час своєї відпустки але не більше 7 днів один раз на рік. Вказує, що взяті на себе зобов'язання відповідачка ОСОБА_2 не виконувала, перешкоджала і перешкоджає йому брати участь у вихованні дітей, через що він звертався до органу опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації із відповідною заявою і рішенням № 01-6.10/1205 від 04.05.2012 року йому надано дозвіл на участь у вихованні дітей, складено графік та зобов'язано батьків дотримуватися графіку зустрічей. У зв'язку з тим, що відповідачка перешкоджає йому у спілкуванні та участі у вихованні дочок, вважає, що цим вона порушує істотні умови договору, тому просить суд догорів про матеріальне утримання дітей від 12.04.2012 року розірвати.

Рішенням Виноградівського районного суду від 11 грудня 2015 року уточнені позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про матеріальне утримання дітей - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Виноградівським РВ УМВС України в Закарпатській області 27.12.2011 року (від податкового номеру відмовився, в паспорті на ст.7 штамп від 13.01.2012 року), зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2, суму боргу за договором про матеріальне утримання дітей від 12.04.2012 року, з врахуванням індексу інфляції в розмірі 46951 (сорок шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят один) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в розмірі 656,07 грн. (шістсот п'ятдесят шість гривень 07 копійок) судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору в односторонньому порядку - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надано жодних переконливих та допустимих доказів щодо порушення відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 умов договору від 12.04.2012 р. щодо створення нею перешкод у зустрічах батька з дітьми.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 17.07.1999 року між сторонами був укладений шлюб, який рішенням Виноградівського районного суду від 01.11.2011 року розірвано.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.

12.04.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як батьки, уклали договір про залишення дітей на вихованні у матері, про участь батька у вихованні дітей, сплату батьком аліментів на дітей та його участь у додаткових витратах на їх утримання, який посвідчено приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеван С.І., зареєстрований в реєстрі за № 1505.

Так, відповідно до пункту 2 договору сторони домовилися, що доньки залишаються на вихованні у матері, але батько буде мати право вільно спілкуватися з доньками та брати участь в їх вихованні, забирати дітей в першу та третю неділю місяця у п'ятницю та повертати їх у суботу, а у інші неділі забирати їх у суботу та повертати у неділю. Крім цього батько має право за погодженням з матір'ю забирати доньок під час своєї відпустки але не більше 7 днів один раз на рік.

Пунктом 3 договору визначено, що на утримання доньок батько сплачує аліменти у розмірі визначеному цим договором, а згідно пункту 4 - у зв'язку з тим, що батько має нерегулярні, мінливі доходи він буде сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі 1000 (одна тисяча) гривень щомісячно до 05.03. 2027 року.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом, 10.02.2014 року звернувся із листом до голови Виноградівської районної державної адміністрації з приводу того, що ОСОБА_2 недотримується рішення органу опіки і піклування та перешкоджає йому, як батьку, у спілкуванні з дітьми.

Листом служби у справах дітей Виноградівської районної державної адміністрації від 20.03.2014 року за № Т-22/01-8/219 позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 було повідомлено, що графік зустрічей з дітьми порушується внаслідок небажання дітей проводити зустрічі з батьком та прийнято рішення рекомендувати ОСОБА_2 проводити бесіди з дочками щодо необхідності проведення зустрічей та спілкування з батьком.

З наведеного вбачається, що відповідачка по справі не забезпечує права ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні двох малолітніх дочок, чим самим порушує умови договору визначені п.2.

Оскільки, умови даного договору не дотримуються то такий договір підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням його істотних умов, яке призводить до обмеження прав одної із сторін.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, як таке, що ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та вважає за необхідне ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307,309, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів ,-

рішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду від 11 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - скасувати.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору в односторонньому порядку - задовольнити.

Розірвати договір укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 12.04.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеван С.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1505.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді