Ухвала суду № 56695504, 16.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/2727/14-к

Провадження №11-кп/772/156/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Капацин Л. В.

Доповідач : Дедик В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача: Дедик В.П.

суддів: Олексієнка Ю.Г., Нешик Р.І.

за участю секретаря: Мельникової А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщені апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 з доповненнями на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено долю речових доказів та питання про судові витрати.

За участю прокурора Кузьміна С.В., обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3, захисника ОСОБА_7 та представника потерпілого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку суду, 10 квітня 2014 року біля 10:00 год. на території домоволодіння № 153 по вул. Спортивній, в м. Могилів-Подільському, Вінницької області, що належить обвинуваченому ОСОБА_4, під час перевірки водопроводу працівниками КП «Водоканал» між обвинуваченим та директором КП «Водоканал» ОСОБА_6 виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_4, взявши з свого автомобіля травматичний пістолет марки «Форт» 12 РМ, який офіційно на нього зареєстрований, витяг його з кобури та, підійшовши у притул до ОСОБА_6, почав погрожувати останньому вбивством та застосуванням зброї, направляючи при цьому в його сторону ствол пістолета. Дані погрози ОСОБА_6 сприйняв як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю і покинув домоволодіння ОСОБА_4, побоюючись за своє життя.

До початку апеляційного розгляду прокурор, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_8, від своєї апеляційної скарги відмовився на підставі ст. 403 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі з доповненнями просить вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки він діяв в межах необхідної оборони, в нього не було наміру спричинити комусь шкоду, а лише намагався припинити протиправні дії посадових осіб КП «Водоканал», які незаконно увійшли до його обійстя, погрожували і почали демонтувати його власне обладнання, так як він не користується послугами «Водоканалу» та використовує власну свердловину.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить в своїй апеляційній скарзі скасувати вирок, як незаконний і необґрунтований, з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_4 у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину, так як представники КП «Водоканал» незаконно проводили огляд господарства, а ОСОБА_6 словесно погрожував ОСОБА_4 та його сім'ї вбивством, що стало приводом показати травматичний пістолет присутнім та захистити свою сім'ю.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить змінити вирок в частині призначеного покарання ОСОБА_4, через м'якість покарання, такого, що не відповідає тяжкості вчиненого діяння, та призначити йому 2 роки обмеження волі без застосування ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_4 постійно намагався уникнути відповідальності та заплутати судове слідство, не визнав свою вину, вибачення не попросив за суспільно-небезпечну поведінку та не розкаявся.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_7, які підтримали подані апеляційні скарги з мотивів, зазначених в ній, просять вирок скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4, так як він діяв в межах необхідності оборони, представника потерпілого ОСОБА_5, який підтримав апеляційну скаргу і просить змінити вирок, виключивши застосування ст. 75 КК України до призначеного покарання у вигляді 2 років обмеження волі, оскільки ОСОБА_4 не визнав вини, і це свідчить про те, що він не став на шлях виправлення, заперечує проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, так як вина ОСОБА_4 доведена в повному обсязі, прокурора, який заперечує проти апеляційних скарг обвинуваченого і представника потерпілого, оскільки вважає, що вирок суду є обґрунтованим та законним щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 так і призначеного покарання, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження та з матеріалами, наданими учасниками кримінального провадження, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_4

В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_4 стверджував, що діяв в межах необхідної оборони, оскільки потерпілий ОСОБА_6 з працівниками «Водоканалу» увірвалися на територію його домоволодіння та почали демонтаж обладнання свердловини, хоча він не є абонентом «Водоканалу», а коли ОСОБА_6 почав йому погрожувати, взяв зареєстрований на його ім'я травматичний пістолет та повторив вимогу покинути його подвір'я, так як демонтаж обладнання привів би до відключення водопостачання його будинку, а в нього в будинку проживають неповнолітні діти.

Проте дані пояснення не знайшли підтвердження ні в суді І інстанції, ні в апеляційному суді при розгляді апеляційних скарг.

Зокрема, в апеляційному суді встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 та працівники «Водоканалу» прийшли до домоволодіння ОСОБА_4 на законних підставах, в межах своїх повноважень, які передбачені ЗУ «Про питну воду та водопостачання», для перевірки правильної фіксації користування водою та на предмет незаконного підключення до водогінних систем і несплати коштів за це, так як ОСОБА_4 в документації «Водоканалу» рахується абонентом. Це вбачається з показів їх допиту в суді в якості свідків, їх покази є послідовними, підстав для повторного їх допиту, про що заявлялось клопотання, на предмет, що вони тепер можуть дати інші покази, не ґрунтуються на вимогах ст. 404 КПК України.

Щодо незгоди ОСОБА_4 із заявою, датованою 12.08.03р. від його імені, про надання дозволу на підключення його домоволодіння до водогінної та каналізаційної мережі міста з тих підстав, що вона ним не писалась і ним не підписувалась, а також там зазначена адреса вул. Спортивна, 179-а, де він ніколи не проживав і вона йому не належить, то дана обставина перевірена в апеляційному суді і встановлено, що за заявою ОСОБА_4 про підробку даної заяви було внесено повідомлення до ЄРДР за №12014020220000677 від 29.09.14р., де досудовим слідством було встановлено, що заяву писав не ОСОБА_4, а працівник водоканалу ОСОБА_9, а ОСОБА_4 лише підписав власноручно цю заяву, що підтвердила ОСОБА_9

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 24.06.15р. встановити ким виконаний підпис від імені ОСОБА_4 не представляється можливим, у зв'язку із простою будовою досліджуваного підпису.

Зважаючи на проведену перевірку в рамках зазначеного кримінального провадження та що вказана документація зібрана і зберігалась ще задовго до призначення ОСОБА_6 на посаду директора «Водоканалу», дане кримінальне провадження було закрите, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Також прокурором надані додаткові докази, які не досліджувались в суді І інстанції та не були відомі на той час, - це довідка з КП «Могилів-Подільського міжрайонного бюро технічної інвентаризації» про те, що на ім'я ОСОБА_4 числиться домоволодіння АДРЕСА_1, яке не закінчене, технічна готовність 75%, на підставі договору купівлі-продажу від 2.07.03р.

Згідно нумерації, складеної в 1997р., на підставі рішення міської Ради від 25.12.97р., домоволодіння АДРЕСА_2 по АДРЕСА_1, не прийнятий в експлуатацію до цього часу, а тому і не можна було проводити підключення водопостачальної системи офіційно за адресою АДРЕСА_1.

Останнім будинком, згідно схеми підключення водогінно-каналізаційної мережі до АДРЕСА_2 від якого йде мережа до АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_4, що пояснює на думку прокурора виникнення неіснуючого номеру АДРЕСА_2.

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 про незаконність проникнення на територію його домоволодіння, як він зазначив, а саме, вони увірвались на територію та почали демонтаж обладнання свердловини, спростовується як поясненнями свідків, допитаних судом І інстанції так і самим обвинуваченим ОСОБА_4, зокрема, спочатку ОСОБА_4 не дозволив зайти на територію подвір'я для перевірки, самостійно члени комісії «Водоканалу» не могли це здійснити, оскільки ворота до будинку ОСОБА_4 були зачинені.

Після перемовин телефоном ОСОБА_6 з ОСОБА_4, останній добровільно впустив комісію на територію подвір'я та показав колодязь, куди заліз працівник «Водоканалу», з дозволу ОСОБА_4 Після того як було виявлено несанкціоноване підключення, жодних дій по демонтажу не було вчинено, і ОСОБА_4 не надав доказів цьому.

Хоча саме через початок демонтажу обладнання ОСОБА_4 пояснював свої дії щодо застосування погрози пістолетом, щоб зупинити повний демонтаж, і вважає такі дії необхідною обороною, що виключає відповідальність за ст. 129 КК України.

Не погоджуючись з поясненнями обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, що ОСОБА_4 діяв в межах необхідної оборони, апеляційний суд крім висновків суду І інстанції, зазначених у вироку, бере до уваги, що право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певної підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України такою підставою є лише вчинення особою суспільно небезпечного посягання, а дії ОСОБА_6 та працівників «Водоканалу» такими не являються.

Правомірна поведінка, яка навіть була б пов'язана із заподіянням шкоди іншій особі, не є підставою для необхідної оборони з боку цієї особи. ОСОБА_4 перешкоджав фіксації доказів щодо несанкціонованого підключення до водогінної системи, а тому могли бути вчинені дії по відключенню від водогінної системи, так як користування водою не сплачувалося.

Закон, надаючи громадянам право на необхідну оборону, має на увазі лише такі випадки захисту, за яких особа змушена негайно заподіяти шкоду або погрозу заподіяння шкоди, з тим, щоб відвернути або припинити протиправне посягання.

Необхідна оборона також можлива лише у випадках, коли ефективний захист іншими засобами не є можливим.

Обвинувачений ОСОБА_4 мав можливість викликати працівників міліції, якщо вважав дії ОСОБА_6 протиправними, чого він не зробив, а навпаки, з приводу дій ОСОБА_4, були викликані працівники міліції, які на момент прибуття на місце події, не застали ОСОБА_4, який покинув місце події на автомобілі, замість того, щоб зафіксувати законність користування водою та безпідставність демонтажу, якщо таке мало місце.

Суд І інстанції дійшов до вірного висновку, щодо того, що у потерпілого ОСОБА_6 були реальні підстави побоюватися здійснення загрози пістолетом, який цю загрозу сприймав реально, наголошуючи на неадекватному стані ОСОБА_4 та неможливості ідентифікації даного пістолета, і сприймав його як пістолет, що використовує бойові набої.

Апеляційний суд також приходить до висновку, що покарання ОСОБА_4 обране судом І інстанції є таким, що відповідає ступеню суспільної небезпеки, відсутні наслідки для потерпілого, та враховані обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому - він вперше притягується до кримінальної відповідальності, на його утриманні 4 неповнолітніх дітей, які будуть позбавлені належного утримання в разі реального відбування покарання у вигляді обмеження волі.

Випробування з іспитовим строком та покладені обов'язки на підставі ст. 76 КК України в повній мірі будуть сприяти виправленню ОСОБА_4 та недопущенню ним скоєння нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3 місяців.

Судді:

В.П. Дедик Р.І. Нешик Ю.Г. Олексієнко

З оригіналом вірно: