Рішення № 5669130, 13.04.2009, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа

№ 2-1433/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2009 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі:головуючого судді Мороз В.П.,

при секретарі Башатненко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк

«ПриватБанк» в особі Лівобережного відділення ПриватБанку в м.

Дніпропетровську, про розірвання договору банківського вкладу (депозиту),

стягнення за ним суми і відсотків та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивачка звернулась з позовом до Закритого акціонерного

товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Лівобережного відділення

ПриватБанку в м. Дніпропетровську, про розірвання договору банківського вкладу

(депозиту), стягнення за ним суми і відсотків та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві та в ході судового

засідання представник позивачки, посилалася на те, що між позивачкою та

відповідачем було укладено договір № SAMDN 04000022866940 від 25.07.2008 року

про вклад. В цей же день в лівобережному відділенні ПриватБанку у м.

Дніпропетрвоську, позивачка передала банку грошові кошти в сумі 20 000 Євроу

вклад на строк 12 місяців по 25 липня 2009 року шляхом переахування коштів з

картрахунку на депозитний рахунок № 2635978999999000022866940. В зв’язку з тим,

що позивачці знадобилися кошти для лікування чоловіка, вона звернулася до банку

з письмовими заявми від 11.12.2008 року та 18.12.2008 року про дострокове

розірвання договору та повернення грошових коштів. На письмові звернення

позивачки, Банк відмовився достроково розривати договір та сплатити кошти за

депозитним договором, посилаючись на постанову Правління націонельного Банку

України від 04.12.2008 року № 413 «Про окремі питання діяльності банків».

Представник позивачки просив суд стягнути з відповідача на користь позивачки

банківський вклад (депозит) в сумі 20 000 Євро, відсотки по вкладу в розмірі

384,65 Євро, моральну шкоду в сумі 30 000 грн. та судові витрати в сумі 1738

грн. 50 коп.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив

стягнути вказані суми з відповідача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи

належним чином був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив. Суд зі

згоди представника позивача розглядає справу за вимогами ст.ст.169, 224 ЦПК

України, за відсутності відповідача.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи,

приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством

комерційний банк «ПриватБанк» (надалі Банк) був укладений договір № SAMDN

04000022866940 від 25 липня 2008 року про вклад (надалі Договір), за яким вона

просила відкрити депозитний та картковий рахунок як фізичної особи у валюті

Євро.

25 липня 2008 року у день укладання договору в Лівобережному відділенні

ПриватБанку у м. Дніпропетровську, позивачка передала Банку грошові кошти в

сумі 20000 Євро у вклад, на строк 12 місяців по 25 липня 2009 року шляхом

перерахування коштів з картрахунку на депозитний рахунок №

2635978999999000022866940, що підтверджується квитанцією № 105098913 від

25.07.2008р. на суму 20000 Євро, яка видана Лівобережним відділенням

ПриватБанку.

В зв’язку з тим, що позивачці та її чоловікові знадобилися кошти, для лікування

її чоловіка та його батька, вона звернулася до банку з письмовими заявами від

про дострокове розірвання договору та повернення їй вкладу. На письмові

звернення банк відреагував негативно і відмовився достроково розривати договір

та сплатити їй кошти за депозитним договором, про що свідчать листи Банку за

від 18.12.2008р. та 23.12.2008р. У своїх письмових листах Банк посилається на

постанову Правління Національного Банку України від 04.12.2008р. № 413 «Про

окремі питання діяльності банків» і зазначає, що банки України зобов’язані

уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання

обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення

дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками, а також, що банкам

заборонено робити дострокове повернення депозитів, що підтверджено й

додатковими роз’ясненнями НБУ у листі № 22-310/946-17250 від 06.12.2008р.

Зазначені ствердження Банку та його посилання на постанову та роз’яснення НБУ є

незаконними, такими, які суперечать нормам Конституції України, цивільного

законодавства. Постанова та роз’яснення НБУ з вищевказаного приводу є

нечинними, нікчемними (недійсними), тому, що не зареєстровані у Міністерстві

Юстиції України і не доведені до відома населення в порядку, встановленому

законом.

Порядок набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами на

території України визначається, передусім, Конституцією України (ст.ст.57, 58,

94, ч.3 ст.106, ст.117).

Зокрема, відповідно до ст.ст.57, 117 Конституції України, закони та інші

нормативно-правові акти, які визначають права і обов’язки громадян, мають бути

доведені до відома населення в порядку, встановленому законом. Нормативно-

правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних

органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому

законом.

Разом з тим Банк взятих на себе за Договором зобов’язань не виконав, незважаючи

на неодноразові письмові звернення ОСОБА_1, договір на її вимогу

достроково не розірвав і розрахунок не здійснив.

Відповідно до п.п.5.1., 5.1.1. Договору, за вимогою однієї із сторін договір

може бути змінений або достроково розірваний у наступних випадках: … в інших

випадках, з ініціативи клієнта – попередивши про це іншу сторону письмовим

повідомленням за два банківські дні.

Згідно до п.5.1.2 Договору, у випадках дострокового розірвання Договору

відповідно до умову п.5.1.1. при достроковій вимозі вкладу (розірванні

Договору) з ініціативи клієнта, виплата процентів за неповний строк вкладу

здійснюється Банком з нарахуванням відсотків за ставкою 3,0% річних за

фактичний строк розміщення коштів вкладу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.1060 ЦК України, за договором банківського

вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або

його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними

особами на інших умовах повернення, які встановленні договором. Умова договору

про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», передбачено, що

вклад (депозит), це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті

України чи в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у

банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення

такого строку і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства

України та умов договору.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу

банківський вклад (депозит) в сумі 20000 Євро, що за курсом станом на

16.03.2009р. (1 Євро – 10.3 грн.) еквівалентно 206 000 грн., крім того

відсотки за договором з 26.07.2008р. по 16.03.2009р., загалом 234 дня,

складають – 384,65 Євро, що еквівалентно – 3 961 грн. 97 коп. (20000 х 3,0% :

365 х 234 = 384,65 Євро; 384,65 х 10,3 = 3961,89 грн., де 20000 Євро – сума

депозиту; 3,0 сума річних процентів; 365 – кількість днів у році; 234 дня –

фактичний строк розміщення коштів вкладу; 384,65 – сума процентів у Євро; 10,3

грн. курс 1 Євро; 3961,89 – сума процентів у гривні), а всього 20384,65 Євро

(еквівалент 209 961 грн. 89 коп.).

Що стосується стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що її належить стягнути

з відповідача ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Лівобережного відділення ПриватБанку

в м. Дніпропетровську. Моральна шкода полягає у тому, що позивачка вимушена

була понести певні незручності у своєму сімейному житті, коли банк відмовився

розірвати договір банківського вкладу (депозиту) та сплатити їй суму депозиту і

відсотки по ньому, переживати за стан життя та здоров’я свого чоловіка ОСОБА_1

ОСОБА_3 у якого серцеве захворювання, і згідно висновку

консультанта-кардіолога клінічного закладу «Дніпропетровський обласний

клінічний діагностичний центр» йому показано оперативне лікування:

коронарографія з наступним стентуванням чи аорто-коронарним шунтуванням. Все це

негативно вплинуло і на стан здоров’я самої позивачки, в результаті чого вона

вимушена була звернутися за медичною допомогою до лікаря психотерапевта

Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 19.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування

моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у

душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною

поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Ч.1 ст. 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, заподіяна фізичній особі

діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла її, за наявністю

її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №

4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)

шкоди», із змінами внесеними постановою ПВСУ № 5 від 25.05.2001р. – спори про

відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди

розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо

передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень.

В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає позовні

вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі в

сумі 30000 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі

Лівобережного відділення ПриватБанку в м. Дніпропетровську необхідно стягнути

на користь позивача судові витрати, понесені ним по оплаті судового збору в

сумі 1708 грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи в суді в сумі 30 грн.

Суд виносить рішення у рамках заявлених позивачем вимог і на підставі наданих

сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.41, 55 Конституції України, ст.ст.16,

22, 23, 1060, 1167 ЦК України; ст.ст.10, 11, 27, 31, 57, 61, 79, 81, 88, 208,

209, 212-218, 223, 224 ЦПК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України

"Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"

від 31.03.95р., з наступними змінами, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (49000 м. Дніпропетровськ, вул.

Обсерваторна, 7-г) - задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір № SAMDN 04000022866940 від 25 липня 2008 року банківського

вкладу (депозиту), який укладений між ОСОБА_1 та закритим

акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в

особі Лівобережного відділення ПриватБанку в м. Дніпропетровську (49074 м.

Дніпропетровськ, вул. батумська, 11-а, код ЕДРПОУ 14360570) на користь

ОСОБА_1 – банківський вклад (депозит) в сумі 20 000 Євро, що

еквівалентно 206 000 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2009 року,

відсотки по вкладу в сумі 384,65 Євро, що еквівалентно 3 961,89 грн. за

офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2009 року, моральну шкоду в сумі 30 000

грн., судові витрати в сумі 1708 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 грн., а всього 241 700, 39 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду

Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний

строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК

України.

Заочне рішення у порядку ст.ст.228, 229 ЦПК України може бути переглянуте

судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом

десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя

ОСОБА_4