Рішення № 56691251, 17.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/691/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Жушман О. М.

Доповідач Фомічов С. Є.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.03.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Фомічова С.Є.

суддів - Голованя А.М.

Гайсюка О. В.

при секретарі - Діманова Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат Коротков Леонід Федорович до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про продовження строку звернення до суду та визнання договору дарування квартири недійсним, за апеляційною скаргою Короткова Леоніда Федоровича, представника ОСОБА_3 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2016 року і

В С Т А Н О В И Л А:

Коротков Л. Ф., який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про продовження строку звернення до суду та визнання договору дарування квартири недійсним.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідачі є онуками позивача. Згідно договору дарування від 21 грудня 2012 року, позивачка подарувала своєму синові ОСОБА_7 належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 із встановленням особистого сервітуту довічно і безоплатно користуватися подарованою квартирою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 Після його смерті при упорядкуванні спадкових правовстановлюючих документів і ознайомлені з ними позивачка виявила договір дарування вищевказаної квартири від 21 грудня 2012 року, який вона не мала наміру підписувати, так як вважала, що підписує заповіт, тобто помилилася, стосовно обставин, які мають істотне значення, зокрема правової природи цього правочину, прав та обов'язків сторін, оскільки із вказаними нотаріусом більше 30 статтями Цивільного кодексу України вона не ознайомилася, а лише підписала документ, який їй надали.

Позивачка має похилий вік - 87 років, на протязі тривалого часу хворіє гіпертонічною хворобою ІІ середнього ступеня тяжкості і атеросклеротичним кардіосклерозом змішаного ґенезу. 20 грудня 2007 року перенесла гіпертонічний криз, а 21 грудня 2007 року підписала спірний договір дарування.

Житловий будинок з надвірними будівлями № АДРЕСА_3, в якому вона проживає на даний час, по договору дарування від 22 січня 1993 року перейшов у власність її сина - ОСОБА_7

На даний час у неї немає свого житла, яким би вона могла розпоряджатися, як своєю власністю. Позивачка при житті не мала наміру відмовлятися від свого житла, зберігаючи повне право її сина на дану нерухомість тільки в порядку спадкування.

Волевиявлення позивачки не відповідало її внутрішній волі, так як вона вважала, що підписує заповіт, а маючи похилий вік, вади із станом здоров'я на момент вчинення спірного правочину, помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникають після його підписання.

Маючи похилий вік, незадовільний стан здоров'я вона не вникла в суть існування договору дарування, бо була впевнена, що оформила заповіт, стосовно вищевказаної квартири, а лише ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її сина - ОСОБА_7, коли переглядала правовстановчі документи, стосовно свого житла, виявила договір дарування, який укладати вона не бажала, а тому просила суд поновити строк звернення з позовом. Визнати недійсним договір дарування від 21 грудня 2007 року квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Каліушко О.Є., реєстр № 2954, укладений між нею та ОСОБА_9.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Коротковим Л. Ф., який діє в інтересах ОСОБА_3 була подана апеляційна скарга.

В апеляційній скарзі заявник вважає вказане рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та зазначає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, пояснення Короткова Л. Ф., представникаОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_10, представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно договору дарування від 21 грудня 2012 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 посвідченого приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Каліушко О.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 2954, позивачка подарувала своєму синові ОСОБА_7 належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 із встановленням особистого сервітуту довічно і безоплатно користуватися подарованою квартирою.

Так п.1 вищевказаного договору встановлено, що Дарувальниця безоплатно передає у власність Обдарованому квартиру АДРЕСА_2, а Обдаровувани прийняв цей дар, про що мають свідчити підписи сторін під цим договором. Одночасно сторони домовилися встановити сервітут, який полягає у особистому праві Дарувальниці довічно і безоплатно користуватися подарованою квартирою з моменту переходу власності до обдарованого.

Відповідно до п. 11 вищевказаного договору сторони домовилися, що сервітут припиняється лише у разі смерті Дарувальниці.

Згідно зі ст. 44 Закону України «Про нотаріат» під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

На виконання вказаної норми закону під час посвідчення спірного договору дарування нотаріусом чітко зазначено про встановлення дієздатності сторін.

В преамбулі спірного договору зазначено, що сторони даного договору дарування діють добровільно, перебувають при здоровому глузді та ясній пам'яті, розуміють значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин.

Пунктом 6 спірного договору визначено, що підстави визнання договору дарування недійсним і нікчемним, роз'яснені нотаріусом і Дарувальниці, і Обдаровуваному, нам зрозумілі і ми свідомо підтверджуємо, що цей правочин відповідає нашим дійсним намірам, а договір не носить характеру фіктивного, удаваного, зловмисного, а також відсутні примус (насильство), збіг тяжких обставин, обман. Дарунок для мене, Дарувальниці, не має великої немайнової цінності. Дані обставини підтверджуються підписами сторін на вказаному договорі.

Твердження позивача, що правочин нею вчинено під впливом помилки, тобто вона помилялася щодо природи правочину, вважаючи, що підписує заповіт, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч. 4 ст. 722 ЦК України прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Як встановлено в судовому засіданні, і це також підтверджується матеріалами справи, позивачка за спірним договором дарування передала своєму синові ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 та правовстановчі документи на неї, що підтверджується копією договору дарування від 21 грудня 2007 року, та копією технічного паспорта (ас.11), які зареєстровані в Олександрійському міжміському бюро технічної інвентаризації 27 грудня 2007 року за №14/2797, де власником квартири АДРЕСА_1 вказано ОСОБА_7.

Позивачка передала вищевказану квартиру ОСОБА_7, а сама проживала і в даний час проживає в АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою (а.с.10), а також в судовому засіданні це підтвердила сама позивачка.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Отже як вбачається із самого спірного договору дарування, що він укладений із встановленням особистого сервітуту довічно і безоплатно користуватися подарованою квартирою, тобто воля позивачки була направлена на передачу вищевказаної квартири безкоштовно у власність її сина ОСОБА_7, а також позивачка встановленням особистого сервітуту залишила за собою можливість довічно і безоплатно користуватися подарованою квартирою. Крім того після підписання спірного договору дарування квартири позивачка передала своєму синові ОСОБА_7 правовстановчі документи на вищевказану квартиру для проведення державної реєстрації вищевказаного договору дарування.

Вчинені вищевказані дії позивачкою свідчать про те, що воля позивачки не була направлена на підписання заповіту, як вона стверджує в позовній заяві, а була направлена саме на укладення договору дарування вищевказаної квартири. Так як згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як встановлено в судовому засіданні вищевказану квартиру позивачка передала у власність своєму синові добровільно при житті.

Крім того 29 листопада 2004 року позивачка вже підписувала заповіт на вищевказану квартиру і зі змістом заповіту знайома, про що свідчить її підпис на заповіті (а.с.60).

Посилання позивачки та її представника, що вона перенесла гіпертонічний криз 20 грудня 2007 року, а 21 грудня 2007 року підписала спірний договір дарування не є підставою для визнання договору не дійсним.

Відповідно до довідки Петрівської центральної районної лікарні, позивачка перебуває на обліку у лікаря Окуліста з діагнозом катаракта обох очей з 11 грудня 2015 року, тобто після підписання спірного договору дарування.

Згідно довідки Петрівської центральної районної лікарні, позивачка перебувала на обліку та лікуванні у лікаря Лора з 30 вересня 2007 року по 28 грудня 2007 року з діагнозом приглухуватість з ліва.

Суд вважає, що вказані вади слуху не заважали позивачці почути про що йшла мова в приватного нотаріуса при укладанні спірного договору дарування, так як у вищевказаній довідці про вади слуху правого вуха не вказано, а також позивачка на той час не мала вадів зору і мала можливість прочитати підписаний нею документ. Крім того у позовній заяві позивачка зазначає, що вона ознайомилася із спадковими правовстановлюючими документами і самостійно виявила, що не мала наміру укладати спірний договір дарування квартири.

Вказане свідчить про те, що позивачка в змозі прочитати будь - який документ, а також відрізнити самостійно договір дарування від заповіту.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку , що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів судової палати Апеляційного суду Кіровоградської області погоджується з таким висновком суду і вважає його вірним.

Крім того суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду визначений ст. ст. 256, 257 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності суд першої інстанції, не врахував наступного.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском строку позовної давності підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що порушення судом норм матеріального і процесуального права, призвело до частково неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1, ч.3 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Короткова Леоніда Федоровича, представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2016 року.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат Коротков Леонід Федорович до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про продовження строку звернення до суду та визнання договору дарування квартири недійсним відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.Є. Фомічов

Судді: А.М. Головань

О.В. Гайсюк