Ухвала суду № 56690453, 24.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1796/15-ц

Провадження № 22-ц/779/753/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Флоряк Д.В. Д. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Надвірнянського районного суду від 19 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 255 288,84 грн.

Позов обґрунтовував тим, що 10.11.2003 року між сторонами укладено кредитний договір №036Н, за яким банк надав відповідачеві кредит в розмірі 2600,00 (дол. США) з кінцевим терміном повернення до 09.11.2005 року. Однак, ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконувала та станом на 03.08.2015 року допустила заборгованість в розмірі 12087,54 (дол. США), а саме: 1952, 73 (дол.. США) заборгованість по процентам за користування кредитом; та 10134, 81 (дол. США) пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 19 лютого 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

ПАТ КБ «ПриватБанк» на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не погоджується з висновком суду щодо пропуску строку позовної давності. При цьому вказує, що судом не було враховано переривання строку позовної давності, оскільки відповідно до ч.ч.2,3, ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред»явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

28.11.2013 року Надвірнянським районним судом відкрито провадження по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №036Н від 10.11.2003 року.

Таким чином строк позовної давності було перервано та він розпочався заново 28.11.2013 року та відповідно спливає 28.11.2016 року.

Позивач звернувся до суду 07.09.2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рокетська С.В. підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновку суду про пропуск позивачем строку позовної давності.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Встановлено, що 10.11.2003 року між Приватбанком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №036Н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 2600,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.11.2005 року.

Відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов»язання.

Так, згідно рішення Надвірнянського районного суду від 28 вересня 2005 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто на користь Івано-Франківської філії Приватбанку заборгованість за кредитним договором станом на 03.08.2005 року в сумі 18364,33 грн.(а.с.36-43).

Дане рішення суду виконано, що не заперечується сторонами.

Крім того, 27.11.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, при цьому позивач посилався на те, що станом 13.11.2013 року заборгованість за кредитним договором становить 9966,83 доларів США, з яких 1952,73 дол. США заборгованість по процентах за користування кредитом, 8014,19 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 04 квітня 2014 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2014 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову банку про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором станом на 03.08.2015 року, суд першої інстанції виходив із того позивач пред»явив позов після спливу позовної давності, що за наявності заяви відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови у позові.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Із розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 036 від 10.11.2003 року укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 станом на 03.08.2015 року вбачається, що останній платіж в сумі 184,36 доларів США зараховано 04.02.2010 року в рахунок погашення боргу по пені (а.с.5).

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Як роз'яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки, відповідач ОСОБА_2 у відповідності до розрахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором внесла останній платіж 04.02.2010 року в сумі 184,36 доларів США, то саме з цього часу слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності.

Разом з тим, ПАТ КБ «ПриватБанк» пред»явив позов 07.09.2015 року, тобто після спливу трьохрічного строку позовної давності.

Посилання апелянта на те, що строк позовної давності було перервано, оскільки банк 28.11.2013 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, не заслуговують на увагу, оскільки даний позов також пред»явлений позивачем після спливу позовної давності, тобто після лютого 2013 року, у задоволенні якого відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

У зв»язку з цим, колегія суддів приходить до висновку що пред»явлення позивачем позову в листопаді 2013 року не може слугувати підставою для переривання перебігу позовної давності в даній справі.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 19 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

В.М. Соколовський