Рішення № 56690055, 21.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2599/16 Справа № 185/9757/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Болдирєва У. М. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна» на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

З даним рішенням не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначене судове рішення не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2004754994, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 26 392,16 грн., строком до 18 липня 2016 року, зі сплатою 0,01 відсотків річних за його користування та зобов'язався повернути банку отримані гроші, а також здійснювати плату за кредит у терміни, встановлені графіком погашення кредиту.

21 липня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» був укладений Договір факторингу № 21/07/2014, згідно якого відбулось відступлення права вимоги за спірним кредитним договором № 2004754994 від 18 липня 2013 року.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 2004754994 від 18 липня 2013 року по поверненню суми кредиту та щомісячної сплати відсотків не виконує, у зв'язку з чим, станом на 17 серпня 2015 року, виникла заборгованість в розмірі 35 966,22 грн., яка складається: з заборгованості по кредиту - 26392,16 грн.; по сплаті відсотків за користування кредитом - 2,66 грн. та комісії - 9 571,40 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» право вимоги за кредитним договором № 2004694975 від 15 липня 2013 року, а позовні вимоги позивачем були пред*явлені про стягнення з відповідача заборгованості за іншим договором - № 2004754994 від 18 липня 2013 року. Відомостей про відступлення права вимоги за останнім кредитним договором матеріали справи не містять.

Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується.

Як вбачається з додатку до апеляційної скарги, заявником була надана копія кредитного договору № 2004754994 від 18 липня 2013 року, яка відповідає матеріалам справи.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що ними була допущена технічна помилка, до суду першої інстанції було надано копію витягу з реєстру на відповідача за іншим кредитним договором,а тому вони надають до апеляційної інстанції правильну копію.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів.

Як вбачається з матеріалів, справа розглянула за відсутності сторін, а отже судом не в повному обсязі були перевірені та досліджені надані позивачем докази, що призвело до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції не виконавши вказані вимоги закону , припустився помилкового висновку про відмову в позові, допустивши при цьому порушення норм процесуального права.

За частиною 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень та надати докази відповідно до ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Між тим, ОСОБА_2 докази позивача щодо заборгованості за вказаним кредитним договором не спростував та інших доказів, в розумінні зазначених вимог закону, до суду не надав.

З урахуванням того, що у ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» існує заборгованість, яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, колегія суддів дійшла висновку про її стягнення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, на підставі п.4 ст.309 ЦПК України, з ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За подання позовної заяви позивачем було сплачено 359,66 грн. судового збору, а за апеляційний розгляд справи - 395,63 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а тому, відповідно до вказаних вимог закону, підлягає стягненню ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» загальна сума судових витрат у розмірі 755,29 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна» задовольнити.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № 2004754994 від 18 липня 2013 року, станом на 17 серпня 2015 року, в розмірі 35 966,22 грн., яка складається: з заборгованості по кредиту - 26 392,16 грн.; по сплаті відсотків за користування кредитом - 2,66 грн. та комісії - 9 571,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна» судовий збір на загальну суму 755,29 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: