Рішення № 56689767, 17.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1010/16 Справа № 202/7384/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Волошин Є. В. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого: Григорченка Е.І.

Суддів колегії: Кочкової Н.О., Каратаєвої Л.А.

при секретарі Назаренко А.С.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовною заявою до ПАТ «Дніпроважмаш», і вточнивши позовні вимоги, просить поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що з 15 серпня 2014 року працював на вищезазначеному підприємстві на посаді обрубника 2 розряду обрубного відділу дільниці обрубки та механічної обрубки ливарно-механічного виробництва тюбінгів (№7). 12 серпня 2015 року його було звільнено на підставі наказу №1852к від 12.08.2015, на підставі п.1ст.40 КЗпП України (скорочення чисельності (штату). Вважає звільнення незаконним, оскільки воно було здійснено з порушенням вимог ст.39, ч.1 ст.43, ч.ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_4 на роботі обрубника 2 розряду обрубного відділу дільниці обрубки та механічної обробки ливарно-механічного виробництва тюбінгів (№7) в Публічному акціонерному товаристві «Дніпроважмаш».

Стягнено з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на користь ОСОБА_4, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16588,65 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ПАТ «Дніпроважмаш» звернулося з апеляційною скаргою, де ставить питання про скасування рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справа в суді апеляційної інстанції розглянута у відсутність сторін, які повідомлені про слухання справи, однак до суду не з'явилися, будь-які заяви не надані, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наказом №2422к від 12 серпня 2014 року ОСОБА_4 з 15 серпня 2015 року був прийнятий на роботу обрубником (учнем) обрубного відділу ливарно-механічного виробництва тюбінгів (№7).

Наказом №3113к від 29.10.2014 року позивач був переведений обрубником (учнем) обрубного відділу дільниці обрубки та механічної обрубки ливарно-механічного виробництва тюбінгів (№7).

Наказом №3113 від 29 жовтня 2014 року позивач переведений обрубником 2 розряду обрубного відділу дільниці обрубки та механічної обрубки ливарно-механічного виробництва тюбінгів (№7).

Наказом №372-ОТиЗ від 04.08.2015 та розпорядженням №437 по ливарно-механічного виробництва тюбінгів №7 від 06.08.2015 ОСОБА_4 попереджено про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Згідно заяви ОСОБА_4 від 07 серпня 2015 року останній не заперечував проти його звільнення по скороченню чисельності (штату) працівників по п.1 ст.40 КЗпП 12 серпня 2015 року.

Відповідно до протоколу № 53 від 11.08.2015 року на засіданні цехового комітету ЛМП тюбінгів №7 було прийнято рішення на дачу згоди на розірвання трудового договору за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з обрубником обрубного відділу дільниці обрубки та механічної обрубки ливарно-механічного виробництва тюбінгів (№7) ОСОБА_4

Наказом №1852к від 12 серпня 2015 року ОСОБА_4 звільнено з посади обрубника 2 розряду обрубного відділу дільниці обрубки та механічної обрубки ливарно-механічного виробництва тюбінгів (№7) з 12 серпня 2015 року по скороченню чисельності (штату) п.1 ч.1 ст.40 КЗпП.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що звільнення позивача було без законної підстави, в порушення ст. 43 КЗпП України, оскільки подання відповідача про звільнення розглянуто профспілкою у відсутність позивача. Також відповідач не довів, що позивач не мав, передбачені ст. 42 КЗпП України, переваги в залишенні на роботі в разі скорочення чисельності чи штату працівників.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", з відповідними змінами та доповненнями, роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим нам органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Наказом ПАТ «Дніпроважмаш» №372-ОТиЗ від 04.08.2015р. про зміну штатного розпису ЛМП тюбінгів №7 виключені з штатного розпису 4 одиниці професії обрубника /а.с. 38а/.

Розпорядження №437 по ливарно-механічного виробництва тюбінгів №7 від 06.08.2015р. про скорочення численності/штату/ скорочена штатна одиниця обрубника 3 розряду обрубного відділу дільниці обрубки та механічної обрубки ливарно-механічного виробництва тюбінгів (№7), та ОСОБА_4 попереджений про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників під підпис /а.с. 38/.

Згідно штатних розписів, на підприємстві скорочено 4 штатних одиниці обрубника /а.с. 60-65/.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідачем надано суду таблицю, в якій зазначена інформація про порівняння кваліфікації обрубників обрубного відділу ливарно-механічного виробництва тюбінгів (№7), згідно таблиці ОСОБА_4 має безперервний стаж роботи на даному підприємстві 11 місяців 20 днів, має 4 дисциплінарних стягнень/а.с. 56/

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначена інформація про порівняння кваліфікації обрубників обрубного відділу ливарно-механічного виробництва тюбінгів (№7) не є належним та допустимим доказом, тому не прийняв до уваги.

Колегія суддів вважає, що зазначені висновки суду є помилковими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

У відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

Проте, будь-які докази, які б спростовували надану відповідачем інформацію щодо порівняння кваліфікації, та підтверджували б переважне право позивача на залишення на роботі, суду не надано.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідач, при звільнені позивача, врахував положення ст. 42 КЗпП України, а також прохання позивача про його звільнення до закінчення строку попередження.

Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Посилання суду та позивача на те, що профспілкова організація порушила порядок розгляду подання відповідача про розірвання трудового договору з працівником, не можуть бути підставою для поновлення на роботі позивача, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), і така згода була надана профкомом, що в даному випадку, є суттєвим.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про звільнення позивача за п.1 ст.40 кЗпП України раніше встановленого ч.1 ст.49-2 КЗпП України двомісячного строку, законодавством не передбачено, є помилковими, оскільки, передбачений двомісячний строк надається працівникові для можливого працевлаштування, та якщо така можливість виникла у працівника раніше, то немає підстав вважати, що його прохання про звільнення за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України до закінчення строку попередження суперечить законові.

З довідки ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій імені І.В. Бабушкіна» від 03 листопада 2015 року №3б-00000117 вбачається, що Яшин О.В. працевлаштувався та працював на вищезазначеному підприємстві з 02.09.2015 по 30.10.2015 на посаді обрубувача 2 р. /а.с. 78/.

Крім того, позивача звільнено з роботи до закінчення строку попередження 12.08.2015 року, на його прохання /а.с. 40/.

Отже, за наявності згоди працівника про звільнення до закінчення строку попередження, колегія суддів вважає правомірним. Інше тлумачення означає обмеження встановлених ст. 43 Конституції України прав працівника, який знайшов нове місце роботи, а також щодо вільного вибору роботи та заборони використання примусової праці.

Посилання позивача на те, що йому не запропоновано іншу роботу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, згідно акту від 07.08.2015 року, вакансії на підприємстві відсутні /а.с. 43/.

Згідно з ч. 4 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 6 листопада 1992 року, з наступними змінами, при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Будь-які докази щодо звернення позивача з відповідною заявою про його переведення на іншу посаду, суду не надано.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2015 року - скасувати.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: