Рішення № 56689131, 21.03.2016, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/248/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С. С.

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми, посилаючись на те, що на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року, міським судом було видано виконавчий лист №2-72 і 30 березня 2010 року відділ державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції виготовив постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №18323027, про стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми боргу в розмірі 15375,00 гривень.

Згідно довідки державної виконавчої служби міста Першотравенська кошти в сумі 30,85 гривень були стягнуті в березні 2013 року з боржника ОСОБА_2, перераховані на його користь, в рахунок повернення боргу, згідно виконавчого листа №2-72 від 29 грудня 2009 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, повернення боргу, який повинен був повернутий ОСОБА_2 в грудні 2007 року. Залишок боргу (прострочена сума) станом на 01 квітня 2013 року становить 11818,60 гривень.

У звязку з несвоєчасним поверненням боргу йому спричинена матеріальна шкода, яка згідно з діючим законодавством виражається в сумі заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення по поверненню боргу та процентів від простроченої суми (10%).

В договорі позики від 20 жовтня 2007 року в п.1 та п.2 визначено строк, а саме: «Позичальник зобовязується повернути суму позики в установлений договором строк до 20 грудня 2007 рок».

Згідно рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року, справа №186/1211/15-ц, індекс інфляції за: грудень 2007 року грудень 2012 року становить 68.55, враховуючи індекс інфляції в січні 2013 року 100.2, індекс інфляції становить: 1.6855 х 1.002 х 100 100 =68.89

(1.6855 х 1.002 х 100 100) : 100 = 0.6889 коефіцієнт індексу інфляції для розрахунку.

Частка боргу 30,85 грн. повернута в березні 2013 року, індекс інфляції за цей період 0.6889.

30,85 грн. х 0.6889 = 21,25 грн.

Відповідно до п.6 договору позики від 20 жовтня 2007 року «У випадку несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також десять процентів від простроченої суми».

Залишок боргу станом на 01 квітня 2013 року складає 11818,60 гривень 10% = 1181,60 гривень.

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 10% від простроченої суми становить:

21,25 грн. + 1181,60 грн. = 1202,85 гривень.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду спричинену в результаті несвоєчасного повернення позики, інфляційну суму за весь час прострочення повернення позики (грудень 2007 року лютий 2013 року) в розмірі 21,25 грн. та десять процентів простроченої суми в розмірі 1181,60 грн., а всього 1202,85 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, направив суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, направив суду заперечення відповідно до яких, позовні вимоги не визнає, та просить суд відмовити позивачу в частині позовних вимог щодо стягнення з нього 10% від простроченої суми 1181,60 гривень, а в іншій частині позову відмовити за безпідставністю, посилаючись на те, що ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до нього про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та відсотків від простроченої суми.

Позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки вони є безпідставними, та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Всі грошові кошти за рішенням Апеляційного суду №22ц-1479/2010 від 02 березня 2010 року з нього на користь позивача вже стягнуті в повному обсязі. Постановою ДВС Першотравенського МЮ ВП №18323027 від 18 червня 2015 року закінчено виконавче провадження по виконавчому листу №2-72, виданому 29 грудня 2009 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 суми в розмірі 15375,00 гривень.

Щодо стягнення з нього щомісячної неустойки у вигляді 10% від простроченої суми в розмірі 1181,60 грн. зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_1 сам склав, редагував та друкував цей договір позики від 20 жовтня 2007 року, в якому свідомо та навмисно у пункті №6 не зазначив часовий проміжок нарахування 10% від простроченої суми (за рік, за місяць, за добу).

В договорі позики пункт №6 повністю відображає редакцію ч.2 ст.625 ЦК України, але конкретні види та їх розміри будь-яких заходів забезпечення виконання зобовязання, зокрема письмово не оговорив, заходи передбачені ст.549 ЦК України, не врахував вимогу закону про обовязкову чітку письмову форму на пеню та її розміри.

У договорі позики від 20 жовтня 2007 року відсутній навіть таке слово, як пеня.

Відповідно до положень ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо виконання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

На даний момент існує рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року №22ц-12329/2011, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з нього користь позивача ОСОБА_1 було стягнуто штраф в розмірі 1500,00 гривень, тобто 10% від простроченої суми, за вищезазначеним договором позики.

Таким чином, позивач вже скористався субєктивним правом , однак не розуміючи того, сам постійно щомісячно подає до суду позовні заяви, в яких просить суд стягнути з нього зазначені 10%, при цьому, вигадуючи нові предмети своїх позовних заяв, тим самим вводить в оману суди всіх інстанцій, які ухвалюють рішення, в котре притягує його до юридичної відповідальності за одне й те саме цивільне правопорушення, у звязку з чим грубо порушує вимоги ст.61 Конституції України, в якій чітко вказано про те, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Також просить суд врахувати, що він є інвалідом ІІ групи, а тому він звільнений від сплати судового збору.

21 березня 2016 року відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, направив суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

20 жовтня 2007 року сторони по справі уклали договір позики в простій письмовій формі, за яким відповідач отримав від позивача 15 000 гривень. Строк повернення боргу визначено 20 грудня 2007 року.

За умовами п.6 вказаного договору в випадку несвоєчасного повернення позики позичальник зобовязався сплачувати позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 10% від простроченої суми.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг у сумі 15 000 гривень і судові витрати 375 гривень.

Постановою державного виконавця ВДВС Першотравенського МУЮ ВП №18323027 від 30 березня 2010 року відкрито виконавче провадження щодо стягнення зазначених коштів.

У відповідності до п.6 укладеного сторонами договору позики від 20 жовтня 2007 року також передбачено вказану у ч.2 ст.625 ЦК України відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання про сплату боржником боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 процентів від простроченої суми.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 Цивільного Кодексу України, зокрема, договорів та інших правочинів (ч.2 ст.509 ЦК України). Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Частина 2 ст.625 ЦК України передбачає право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 3% річних від простроченої суми /за умови якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості.

У виконання рекомендацій Верховного Суду України (Лист ВСУ від 03 квітня 1997 року №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») вважається, що сума, яка була внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. По аналогії, якщо погашення заборгованості сталося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційне змінення розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційне змінення розраховується з урахуванням цього місяця.

Оскільки позивачем не зазначена дата сплати ОСОБА_2 частини боргу у розмірі 30,85 грн., то суд розраховує суму індексації з урахуванням місяця в якому була сплачена вищезазначена частина суми боргу.

Відповідач порушив своє зобов'язання по поверненню позики в грудні 2007 року він повинен сплатити позивачу на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.6 договору позики індексацію заявлених позивачем прострочених сум боргу:

-30,85 грн. отриманих у березні 2013 року, в розмірі 17 грн. 46 коп. з врахуванням індексу інфляції за грудень 2007 року - березень 2013 року 156,6% (30,85 грн. х 156,6% : 100% = 17 грн. 46 коп.).

Всього позивачу слід стягнути з відповідача в рахунок індексації зазначеної суми 17,46 гривень.

Частиною 1 ст.598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, що передбачені договором або Законом (ст.ст.559, 599-601, 604-609 ЦК України), зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Рішеннями Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2013 року та від 01 грудня 2014 року по цивільним справам за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди з застосуванням індексу інфляції та відсотків від простроченої суми, які набрали законної сили з моменту проголошення, встановлено, що розрахунок заборгованості по договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладеному 20 жовтня 2007 року здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу помножена на 10% та на кількість днів прострочення.

Відповідно до ст.16 ЦК України та ст.11 ЦПК України кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд.

Згідно довідки ВДВС Першотравенського МУЮ від 28.08.2015 року №4848, кошти в розмірі 30,85 грн., що стягнуті в березні 2013 року з ОСОБА_2 перераховані на підставі виконавчого листа №2-72 від 29 грудня 2009 року. Сума боргу станом на 01 квітня 2013 року складає 11818,60 гривень.

Тому стягненню підлягає сума заборгованості за відсотками в розмірі 1181,60 гривень та інфляційне збільшення в сумі 17 гривень 46 копійок.

У відповідність до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди 2 групи.

Згідно висновку МСЕК від 01.11.2001 року ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи по трудовому каліцтву безстроково.

При таких умовах суд вважає за необхідне сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір по справі в сумі 551 гривня 20 копійок компенсувати за рахунок держави, як це передбачено ч.2 ст.88 ЦПК України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по відсотках від простроченої суми 1181 гривню 60 копійок та інфляційне збільшення 17 гривень 46 копійок, а всього стягнути 1199 (одна тисяча сто девяносто девять) гривень 06 копійок.

Компенсувати за рахунок держави ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.С. Кривошея.