Рішення № 56688573, 16.03.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12914/15-ц

Провадження № 2/201/505/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

16 березня 2016 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Ходаківського М.П.,

при секретарі - Поддєлковій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 20 червня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1136-0161004/ФК 08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 493448,00 грн. з розрахунку 14,1 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 20 червня 2008 року по 19 червня 2033 року. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним договором про надання кредитних коштів було укладено договір іпотеки № 1136-0161004/Zфкіп-08 від 22.06.2008, іпотекодавець ОСОБА_1 передав у іпотеку нерухоме майно. 30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. У звязку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 07.07.2015 складає 417991,77грн. Тому позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру № 3 у будинку літ. А-5, загальною площею 40,5 кв. м. та житловою площею 25,6 кв.м., що складається з: 1-коридор, 2 санвузол, 3-кухня, 4,5 житлова, 6- комора, 7- коридор, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, будинок 131, та визнати право власності за ПАТ «Дельта Банк» на вказану квартиру.

Представник позивача в судове засідання не зявилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Відповідач отримав судову повістку про розгляд справи, проте в судове засідання жодного разу не зявився, власної правової позиції суду не надав.

У звязку з цим суд на підставі ст. ст. 169 ч. 4, 224 ЦПК України постановляє заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 20 червня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1136-0161004/ФК 08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 493448,00 грн. з розрахунку 14,1 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 20 червня 2008 року по 19 червня 2033 року (а.с. 8-14).

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним договором про надання кредитних коштів, було укладено договір іпотеки № 1136-0161004/Zфкіп-08 від 22.06.2008, іпотекодавець ОСОБА_1 передав у іпотеку нерухоме майно (а.с. 16-19).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Установлено також, що 30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 24-28).

У звязку із неналежним виконанням взятих на себе зобовязань по поверненню кредитних коштів станом на 07.07.2015 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 417991,77грн., яка складається з:

-сума заборгованості за кредитом 366953,15 грн.

-сума заборгованості за відсотками 33926,70 грн.

-сума заборгованості за комісіями 9868,96 грн.

-саборгованість з пені 6859,61 грн.

-сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу 111,86 грн.

-сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по відсотках 271,49 грн.

Боржник повідомлявся про необхідність погашення заборгованості, однак на сьогоднішній день заборгованість не погашена (а.с. 22).

Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, якщо у момент настання строку виконання основного зобовязання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; якщо у 3-денний строк після загибелі, пошкодження чи втрати предмета іпотеки іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до п. 3.1.8 цього договору; порушення іпотекодавцем обовязків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобовязання; якщо інша, ніж іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.3 іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 цього договору.

Пунктом 4.4 іпотечного договору передбачено, що у випадку настання будь якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1 цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів і зокрема, відповідно до п. 4.4.1 іпотечного договору, шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобовязання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення публічних торгів; або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Відповідно до ч.1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 Житлового кодексу звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

В пункті 37 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 грудня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» розяснено, що невиконання вимог частини 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобовязання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення ч.3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя. Також відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. При цьому, відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про іпотеку», яка регулює порядок виселення при позасудовій процедурі звернення стягнення (відповідно до ст. 33 це звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), та порядок виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з задоволеними вимогами про виселення, встановлено: перед примусовим виконанням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з виселенням (ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку») іпотекодержатель за 30 днів направляє вимогу про добровільне звільнення житла, і тільки якщо такого звільнення приміщення не відбулось, звертається до органів ДВС за примусовим виселенням.

З урахуванням викладеного, враховуючи всі фактичні обставини справи, та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і в рахунок погашення заборгованості боржника перед позивачем слід звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на двокімнатну квартиру № 3 у будинку літ. А-5, загальною площею 40,5 кв. м. та житловою площею 25,6 кв.м., що складається з: 1-коридор, 2 санвузол, 3-кухня, 4,5 житлова, 6- комора, 7- коридор, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, будинок 131, що належить на праві власності відповідачу.

Відповідно до висновку ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» вартість двокімнатної квартири в цокольному поверсі 5 поверхового будинку, загальною площею 40,5 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 складає 413973,00 грн.

Згідно з правовою позицією висловленою в постанові Верховного Суду України від 11.12.2013 при розгляді справи № 6-124цс13, яка є обовязковою для усіх субєктів правозастосування, виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Отже, враховуючи викладене, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, а також дослідивши положення іпотечного договору, яким не передбачено такого виду звернення стягнення на предмет іпотеки як визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 526, 530, 572, 575, 589, 590 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотекизадовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11360161004/ФК 08 від 20.06.2008, яка станом на 07.07.2015 становить суму 417991,77 грн. та складається із суми заборгованості за кредитом 366953,15 грн.; сума заборгованості за відсотками 33926,70 грн.; суми заборгованості за комісіями 9868,96 грн.; заборгованості із пені 6859,61 грн.; суми за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу 111,86 грн.; суми за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по відсотках 271,49 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1136-0161004/Zфкіп-08 від 22.06.2008, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» та ОСОБА_1, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) на двокімнатну квартиру № 3 у будинку літ. А-5, загальною площею 40,5 кв. м. та житловою площею 25,6 кв.м., що складається з: 1-коридор, 2 санвузол, 3-кухня, 4,5 житлова, 6- комора, 7- коридор, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, будинок 131, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу, укладеного 20.06.2008 між ним та ОСОБА_2, загальною вартістю згідно із звітом про оцінку 413973,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судові витрати у справі у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) грн. 00 коп.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку, при цьому строк апеляційного оскарження відраховується з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.П.Ходаківський