Рішення № 56687667, 17.03.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23910/15-ц

Провадження №2/761/1433/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 березня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Паночко О.М.

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3: ОСОБА_4

представника відповідача

ПрАТ «Талісман-Страхування»: Гребельник І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман-Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2015 року до суду надійшла вказана позовна заява.

В позовних вимогах з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог та позовної заяви, яка подана в судовому засіданні 28.01.2016 року (надана як позовна заява, яка містить всі вимоги пред'явлені до відповідачів) позивач просить: стягнути із ОСОБА_3 на користь позивача матеріальний збиток в розмірі 7 750,25 грн. з яких: 5 040,47 грн. на користь УЦВЗ «Ладен-Авто», як доплату за здійснений ремонт автомобіля позивача; 2 709,78 грн. витрати за телеграми, послуги експерта, благодійні внески, автопослуги, втрачений дохід у зв'язку із втратою працездатності у сумі 7 465,57 грн. та 40 000,00 грн. моральної шкоди; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман-Страхування» на користь позивача вартість путівки та квитків у сумі 11 101,55 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 05.07.2014 року на перехресті вулиць В.Житомирська та Володимирська в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, які були пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як зазначає позивач, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, що підтверджується постановою суду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічні пошкодження, а позивач зазнавав тілесні ушкодження.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Рітейл-Страхування».

Для визначення розміру матеріального збитку пошкодженого автомобіля позивач звернувся до незалежного експерта. На огляд автомобіля викликались представник страхової компанії та винуватець ДТП на що було витрачено 177,00 грн. та сплачено за послуги експерта 685,00 грн.

Згідно звіту вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, калькуляції та акту виконаних робіт становить 29 652,41 грн.

Страховою компанією було виплачено страхове відшкодування в розмірі 23 565,58 грн. та 1 046,36 грн., які були перераховані на рахунок СТО. Тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням складає 5 040,47 грн., яка на підставі статті 1194 ЦК України має бути сплачена винуватцем пригоди.

Внаслідок ушкодження здоров'я, спричиненого під час дорожньо-транспортної пригоди у позивача почалися головні болі, загострився остеохондроз шийного відділу хребта, почалися проблеми з артеріальним тиском, було призначено МРТ. Так як позивач є водієм, через підвищений тиск його відсторонювали від роботи, постала загроза втратити роботу та він був направлений на обстеження, де сплатив вступні внески в сумі 1 000,00 грн. та 150,00 грн.

Реабілітація після ДТП займала чимало часу та витрачено значну суму коштів. Весь час реабілітації позивач перемагав болі, не міг нормально спати. Внаслідок отриманої травми та ускладнень після неї, позивачу було рекомендовано санаторно-курортне лікування з метою реабілітації та позивач витратив на придбання путівки 10 800,00 грн. та 301,55 грн. на проїзд до санаторію.

Також позивач зазначає, що він має одинокого батька, який проживає в м.Фастів, чкого необхідно було доставляти до міста Києва на консультації, дослідження, проте так як автомобіль позивача був пошкоджений, він вимушений був винаймати таксі та виписувати автотранспорт за місцем роботи на що було витрачено 697,78 грн.

Позивач, як зазначено в позовній заяві, на власному автомобілі у вільний від роботи час надавав кур'єрські послуги, проте відсутність автомобіля призвела до втрати доходу сім'ї, який необхідний був для лікування онкохворого батька.

А тому перенесені емоційні страждання, той факт, що винуватець пригоди не зазнав ніякого покарання, не запропонував позивачу підтримки, позначилось на його душевному стані та призвело до погіршення взаємовідносин в сім'ї, моральну шкоду позивач оцінив в сумі 40 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог підтримали та просили задовольнити в повному обсязі. Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснила, що дійсно відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_3 втраченого доходу у зв'язку з втратою працездатності.

Представник відповідача ОСОБА_3 заявлені вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що на відповідача не може покладатись відшкодування суми 5 040,47 грн., оскільки страховою компанією не перевищено межі відшкодування визначені полісом; звернення позивача до незалежного експерта та як наслідок витрати на запрошення для проведення експертизи є обов'язком позивача та передумовою для виплати страхового відшкодування; квитанція про сплату за послуги експерта не містить всіх необхідних реквізитів, тому є неналежним доказом. Також не можуть бути стягнуті з відповідача внески-пожертвування та благодійні внески, оскільки вони сплачені позивачем за власним бажанням та відсутній причинно-наслідковий зв'язок між шкодою заподіяною здоров'ю позивачу та вказаними витратами. Позивачем не доведено необхідності здійснення витрат в розмірі 698,78 грн. за автопослуги. Також представник зазначає, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки не підтверджено факт її заподіяння.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман-Страхування» в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених до них вимог на тій підставі, що ними не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між отриманою травмою та санаторно-курортним лікуванням.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, автомобіль «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.9).

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 05.09.2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та провадження у справі закрито у зв'язку із спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою встановлено, що 05.07.2014 року о 15 год. 10 хв. ОСОБА_3 в м.Києві по вул.В.Житомирській, керуючи автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_2, при перестроюванні не надав дорогу транспортному засобу, який рухався у попутному напрямку у тій смузі руху, на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим ОСОБА_3 порушив п.10.3 ПДР України (а.с.10).

Постанова набрала законної сили.

Постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в м.Києві Лебідь В.В. від 29.07.2014 року було закрито кримінальне провадження по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 05.07.2014 року.

Слідчий в постанові зазначив, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи №130/е від 11.07.2014 року, під час звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою 05.07.2014 року у нього мало місце тілесне ушкодження у вигляді закритої травми лівої кисті: крайового перелому основи середньої фаланги з незначним зміщенням уламків, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Рітейл-Страхування» (змінено назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Талісман-Страхування»). Умовами полісу передбачено відповідальність страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 100 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн., франшиза - нуль гривень.

З виписки із медичної карти ОСОБА_1 вбачається, що в період з 08.07.2014 року по 01.08.2014 року він перебував на амбулаторному лікуванні в поліклініці №2 Деснянського району та йому встановлено діагноз: забій м'яких тканин голови та шиї, переломи основи середньої фаланги ІІІ пальця лівої кисті (а.с.11). Також у виписці зазначено, що травма отримана внаслідок ДТП 05.07.2014 року. При виписці рекомендовано: нагляд травматолога-ортопеда, невролога поліклініки.

З довідки від 20.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 звертався за консультацією до ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з приводу консолідованого крайового перелому основи середньої фаланги 3 пальця лівої кисті. Посттравматичний проліферативний синовіт проксимального міжфалангового суглобу 3 пальця, застаріле пошкодження колатеральних зв'язок, згинаюча контрактура (а.с.12).

З копій листків непрацездатності вбачається, що ОСОБА_1 був непрацездатний в період з 24.11.2014 року по 26.11.2014 року та з 27.11.2014 року по 04.12.2014 року (а.с.59).

Стаття 34.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Страховою компанією було замовлено оцінку пошкодженого транспортного засобу та Звітом №77/12.08.14 від 07.08.2014 року, який складений ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_1 становить 29 604,00 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 24 011,48 грн.

Із копії звіту вбачається, що огляд пошкодженого транспортного засобу відбувся 24.07.2014 року. При огляді власник автомобіля присутній не був.

Повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди надійшло до страхової компанії 07.07.2014 року, як вбачається із страхового акту та не заперечувалось сторонами.

Отже, вбачається, що страховою компанією з порушенням строків, визначених Законом був направлений аварійний комісар для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

В судовому засіданні представник страхової компанії пояснив, що пізно було оглянуто автомобіль в зв'язку з тим, що їм не відомо було його місце знаходження. Проте позивач в судовому засіданні пояснив, що до нього не було звернень щодо надання інформації про місце знаходження автомобіля. Письмових доказів на підтвердження звернень до позивача суду надано не було.

В той же час, на замовлення ОСОБА_1 був складений Звіт №14/027 про оцінку колісного транспортного засобу марки ВАЗ 111830 державний номер НОМЕР_1 за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 37 147,57 грн., розмір матеріального збитку, завданого власникові вказаного транспортного засобу становить 29 652,41 грн.

Вказана сума за ремонт автомобіля також підтверджується калькуляцією вартості відновлювального ремонту (а.с.15-17) та копією акту №ОУ-0000020 здачі-прийняття робіт (а.с.13).

За складання звіту про оцінку КТЗ, 06.03.2015 року позивач сплатив 685,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №12 (а.с.18).

За виклик телеграмами представника страхової компанії та ОСОБА_3 на огляд транспортного засобу позивачем було сплачено 177 грн., що підтверджується копіями квитанцій (94,00 грн. та 83,00 грн.) (а.с.47).

Як вбачається з Дефектної відомості, огляд автомобіля відбувся 24.07.2014 року в присутності ОСОБА_3

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Талісман-Страхування» випадок, який стався 05.07.2014 року визнала страховим та виплатила страхове відшкодування в розмірі 23 565,58 грн. на підставі страхового акту від 29.01.2015 року та 1 046,36 грн. на підставі страхового акту від 27.04.2015 року, вказані суми були перераховані на рахунок ПП УЦВЗ «Ладен-Авто», яке здійснювало ремонт автомобіля позивача (а.с.52, 53, 170-173).

В судовому засіданні позивач пояснив, що на даний час 5 040,47 грн. рахується як заборгованість за проведений ремонт автомобіля, оскільки страхового відшкодування не достатньо.

Статті 34.3 Закону визначає, що якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Водночас, як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути вказані витрати з винуватої особи. Щодо даної вимоги варто зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону N 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону N 1961-IV (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону N 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.01.2016 року у справі 6-2808цс15.

Отже, оскільки позивачу не достатньо отриманого страхового відшкодування для повної оплати витрат за проведення ремонту автомобіля, він звернувся із вимогами до ОСОБА_3, як винуватої особи у спричиненні шкоди, тому суд вважає за можливе задовольнити вказані позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 5 040 (п'ять тисяч сорок) гривень 47 копійок, витрати за проведення експертизи в сумі 685,00 грн. та 177,00 грн. за виклик учасників пригоди для проведення огляду пошкодженого автомобіля.

Як встановлено в судовому засіданні автомобіль ОСОБА_1 був пошкоджений з 05.07.2014 року по 03.04.2015 року (автомобіль було відремонтовано).

Позивач в судовому засіданні пояснив, що він не мав можливості користуватись власним автомобілем та йому довелось користуватись транспортом за місцем роботи за що він сплатив 697,78 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 21.08.2014 року (а.с.54).

Також позивач просив взяти до уваги, що його батько онкохворий, що підтверджується довідкою (а.с.57) та потребував постійних консультацій.

Отже, оскільки внаслідок дій ОСОБА_3 позивач був позбавлений можливості використовувати власний автомобіль тривалий час, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача та стягнути із ОСОБА_3 на користь позивача 697,78 грн. витрачених на автопослуги.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснила, що дійсно відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_3 втраченого доходу у зв'язку із втратою працездатності в сумі 7 465,57 грн., проте в судовому засіданні не подавала заяву про відмову в цій частині від позову чи про залишення позовних вимог без розгляду, тому суд вважає за доцільне вирішити вказані вимоги, оскільки вони заявлені.

Частина 1 статті 1197 ЦК України визначає, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

В судовому засіданні позивач не надав суду доказів, що йому було встановлено відповідною МСЕК ступінь втрати професійної працездатності, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 втраченого доходу у зв'язку із втратою працездатності в сумі 7 465,57 грн.

Позивач також просив стягнути з ОСОБА_3 благодійні внески в розмірі 150,00 грн. та 1 000,00 грн. (а.с.54), проте суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки в судовому засіданні позивач не надав доказів, що вказані витрати та звернення за консультацією пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 31.07.2014 року видавалась Довідка №28/26 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування неврологічного профілю, курорти Одеси, рекомендована пора року влітку, восени (а.с.55).

Крім того, 14.09.2015 року ОСОБА_1 була видана довідка №5/9 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування в санаторії з профілем опорно-руховий апарат, рекомендована пора року восени санаторії Хмільник, Одеса (а.с.77).

В судовому засіданні позивач пояснив, що під час відпустки він хотів пройти санаторно-курортне лікування (реабілітація після травми) та звернувся до поліклініки для отримання відповідної довідки, проте лікаря травматолога в той час не було на роботі і йому пояснили, що він може отримати довідку в лікаря-терапевта, а потім по приїзду отримати довідку в травматолога, що він і зробив.

З копії квитанції вбачається, що 21.07.2015 року ОСОБА_1 сплатив 10 800,00 грн. за придбання путівки (проживання та харчування) в санаторії «Одеський» та перебував на лікуванні в період з 21.07.2015 року по 19.08.2015 року (а.с.78). Сплата вказаної суми також підтверджується відповіддю санаторію (а.с.218).

За проїзд до санаторію 20.07.2015 року позивач сплатив 151,89 грн., за квиток у зворотному напрямку 04.08.2015 року 149,66 грн. (а.с.78).

Як пояснив в судовому засіданні позивач, його терміново викликали на роботу та він вимушений був 04.08.2015 року повернутись до м.Києва. Після цього він повернувся для подальшого лікування до м.Одеса і перебував там до 19.08.2015 року. Квитки за серпень не збереглися. Наказ про відкликання з відпустки суду надано не було.

Позивач звернувся до страхової компанії із заявою про відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування та проїзд.

Листом від 09.03.2016 року за №071/2016 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Талісман-Страхування» повідомила ОСОБА_1, що відсутні підстави для виплати витрат на санаторно-курортне лікування.

В судовому засіданні представник страхової компанії пояснив, що в них є сумніви, щодо перебування ОСОБА_1 до кінця лікування в санаторії, проте доказів на спростування тривалості перебування позивача в санаторії представник страхової компанії суду не надав.

З історії хвороби, яка була надана санаторієм «Одеський» вбачається, що ОСОБА_1 був поставлений діагноз: гіпертонічна хвороба І ступеню, посттравматичний артроз лівої кисті. Також в історії хвороби зазначено про ДТП 05.07.2014 року, перелом 3 пальця лівої кисті.

При лікуванні ОСОБА_1 зокрема призначались грязєві аплікації на ліву рукавичку.

Стаття 24.1 Закону визначає, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

В судовому засіданні представником страхової компанії не було надано належних та допустимих доказів на спростування необхідності проходження реабілітаційного курсу ОСОБА_1 у санаторії «Одеський» після ДТП, яка відбулась 05.07.2014 року, тому суд вважає за можливе стягнути з страхової компанії на користь позивача витрати за придбану путівку в сумі 10 800,00 грн. та вартість проїзду в сумі 301,55 грн.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В судовому засіданні позивач не надав суду доказів, що його відсторонювали від роботи внаслідок підвищеного тиску. В консультативному висновку від 29.01.2015 року зазначено, що протипоказання до роботи на транспорті у позивача відсутні.

З копій довідок та свідоцтва, які надані суду (а.с.58, 62, 63) вбачається, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований як фізична особа підприємець та перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі м.Києва як платник податків з 27.10.2006 року. Згідно реєстраційної картки мав такий вид діяльності, як кур'єрська діяльність та порівняно з 2013 роком при доході 8 350,32 грн., в 2014 році чистий дохід ОСОБА_1 становив - 105,00 грн.

При визначенні розміру завданої позивачу моральної шкоди суд враховує, що позивач отримав легкі тілесні ушкодження, тривалий час був непрацездатним, тривалий час проходив лікування, що позбавляло позивача можливості вести нормальний спосіб життя, тривалість душевних страждань та перенесеного фізичного болю, враховуючи час, протягом якого позивач не міг користуватись власним автомобілем для власних потреб та отримувати додатковий дохід, а також виходячи із вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 5 040,47 грн. коштів за проведений ремонт, 1 559 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 78 копійок (177,00 грн. витрати на телеграми, 685,00 грн. за послуги експерта, 697,78 грн. за автопослуги) та 20 000,00 грн. моральної шкоди.

Крім того, з відповідачів на користь позивача у відповідності до положень ст.88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.23, 1194, 1197 ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман-Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на ремонт автомобіля в сумі 5 040 (п'ять тисяч сорок) гривень 47 копійок, 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди та кошти в сумі 1 559 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 78 копійок та судовий збір в сумі 265,92 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман-Страхування» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 11 101 (одинадцять тисяч сто одну) гривну 55 копійок та судовий збір в сумі 110,99 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Г.Притула