Ухвала суду № 56685302, 24.03.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Демянчук С.В.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТзОВ "Кредитні ініціативи" -Захожого Т.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 січня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Омега Банк", ТзОВ "Кредитні ініціативи" про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність та необрунтованість вказаного рішення суду в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосування норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом незаконно та необґрунтовано відмовлено в задоволенні її клопотання про призначення судово-економічної експертизи, внаслідок чого суд прийшов до неправильного висновку про відповідність умов оспорюваного договору умовам діючого законодавства.

Доводить, що умови укладеного між нею та ПАТ "Сведбанк" кредитного договору не відповідають вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Зокрема, при укладенні кредитного договору банк не здійснив детальний, достовірний та об'єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Також, банком не наведено належний, достовірний і об'єктивний графік платежів, згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця), у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх супутніх послуг, а також інших зобов'язань споживача з достовірною та об'єктивно розписаною сукупною вартістю кредиту за кожним платіжним періодом, передбаченого вимогами п.3.2 Правил.

В порушення вимоги п.3.3 Правил, у кредитному договорі не визначено реальну процентну ставку та не вказано про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Крім того, в супереч вимогам п.3.8 Правил в умовах договору відсутнє застереження банку, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків.

Під час укладення спірного кредитного договору банк приховав від позичальника повну, об'єктивну та достовірну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у їх змісті занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Вважає кредитний договір таким що укладений нею під впливом омани з боку банку, з одночасним використанням ним елементів нечесної підприємницької практики, а тому є недійсним в силу ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів".

З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені законом підстави для визнання недійсним спірного кредитного договору.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Встановлено, що 22 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") укладений кредитний договір № 1701/0208/88-011, відповідно до умов якого позивачка отримала кредит у розмірі 55000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом на строк до 21 лютого 2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, 22 лютого 2008 року між ВАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, яким передано в іпотеку трикімнатну квартиру № 3 по вул. Фестивальна в м. Здолбунів Рівненської області.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу №15, згідно з яким останнє набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників.

28 листопада 2012 року ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на підставі договору факторингу передало ТзОВ "Кредитні ініціативи" набуте ним право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1701/0208/88-011 від 22 лютого 2008 року.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Кредитні ініціативи" 526618 грн. 05 коп. заборгованості за кредитним договором № 1701/0208/88-011 від 22.02.2008 року.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог пунктів 2.1 та 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту та вимог ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" банком перед укладенням оспорюваного кредитного договору в письмовій формі була надана ОСОБА_1 інформація щодо умов кредитування, що підтверджується її підписами в Додатку №1 до кредитного договору (а.с.58-60) та графіку погашення кредиту (а.с.56-57).

Крім того, відповідно до пункту 10.12 кредитного договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що перед укладенням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування. Також при укладенні кредитного договору йому була надана вся необхідна інформація, передбачена "Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 в повному обсязі.

Отже ОСОБА_1 була ознайомлений із умовами кредитування у банку, інформацією щодо сукупної вартості кредиту, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору.

Таким чином, оскільки позивачка погодилася на умови надання кредиту, останні її влаштовували, у тому числі умови надання кредиту в іноземній валюті, суд першої інстанції у відповідності до вимог статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час укладення спірного кредитного договору банком не було надано позичальнику повну, об'єктивну та достовірну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту спростовуються матеріалами справи.

Не заслуговують на увагу доводи позивачки щодо незаконної відмови судом в задоволенні її клопотання про призначення судово-економічної експертизи, так як в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено вмотивованою ухвалою суду в зв'язку з тим, що визначення процентної ставки та розміру щомісячних платежів не потребує спеціальних знань.

Безпідставними є покликання, як на одну із підстав недійсності кредитного договору на введення відповідачем позивача в оману, оскільки ОСОБА_1 не зазначено, які саме дії банку в силу вимог ст. 230 ЦК України свідчать про обман та у чому саме полягає приховування банком інформації щодо надання кредиту.

Окрім цього, в п.10.1 кредитного договору позивачка стверджувала, що вона не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин.

Враховуючи викладене, оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги, висновків наведених у ньому не спростовують, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Демянчук С.В.