Ухвала суду № 56684696, 24.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/2487/14-к Номер провадження 11-кп/786/235/16Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О. Доповідач ап. інст. Ландар О. В.

Категорія ч.3 ст.286 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Ландара О.В.

суддів Герасименко В.М., Куліша В.М.

при секретарі Пархоменко Ю.І.

за участю прокурора Акулової С.М.

захисника ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Лубенської місцевої прокуратури та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ором Вірменія, вірменина, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, проживаючого у АДРЕСА_1 раніше не судимого,-

засуджено за ч.2 ст. 286КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком на 2 роки, з покладанням на нього обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця помешкання та роботи відповідно до ст.76 КК України.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та 12 693 грн. на користь держави за проведення судових експертиз по справі.

Відповідно до ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.

За змістом вироку суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 13 вересня 2009 року близько 18 год. , керуючи автомобілем ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись у с. Велика Круча Пирятинського району Полтавської області по вул. Леніна з боку м. Києва, наближившись до заїзду до будинків № 3 та № 4 вказаної вулиці, при виконанні повороту ліворуч, не дотримався вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, не переконався у безпеці маневру повороту та не надав дорогу мотоциклу «Чизета-350» під керуванням водія ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп'яніння і рухався в зустрічному напрямку, та допустив з ним зіткнення, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У поданих апеляціях:

-державний обвинувач, не оскаржуючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, порушує питання про скасування вироку районного суду через надмірну м'якість покарання, постановлення нового вироку з засудженням ОСОБА_4 до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначаючи покарання, місцевим судом не взято до уваги, що обвинувачений по суті не розкаявся та вину у вчиненні злочину не визнав, а завдану потерпілому шкоду у повному обсязі не відшкодував.

-захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 прохає вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо її підзахисного закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що при ухваленні вироку судом було допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме, за наявності не скасованої постанови слідчого від 16 листопада 2009 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України з реабілітуючи підстав, суд постановив обвинувальний вирок щодо нього по тому ж самому обвинуваченню. Наголошує, що саме це процесуальне порушення було підставою для скасування ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2012 року попереднього вироку, якою справа направлялася на додаткове розслідування для усунення суперечностей.Але орган слідства вказівку вищого суду не виконав, а районний суд залишив її поза увагою, постановив обвинувальний вирок, коли в розумінні п.10 ч.1 ст. 6 КПК України ( в редакції 1960 року) указана обставина виключала провадження по справі щодо її підзахисного за тим самим обвинуваченням. У постанові ж слідчого указано про відсутність в діях ОСОБА_4 склад злочину, передбаченого ч.2ст.286КК України, що мало б преюдиційне значення і для суду, при розгляді даної справи.

Заслухавши доповідача, виступи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги захисника, думку представника потерпілого ОСОБА_3, прокурора Акулової С.М., яка не підтримувала апеляцію державного обвинувача вважаючи вирок суду законним, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляція прокурора не підлягає до задоволення, а апеляцію захисника слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з ч.3ст.409КПК України однією з підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінально процесуального закону.

Встановлено, що дана кримінальна справа за фактом ДТП на вул. Леніна у с. В.Круча під час якої водій мотоцикла ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, була порушена слідчим СВ Пирятинського РВ ГУМВС України в Полтавській області Пасічним С.П. 11.09.2009року за ознаками злочину, передбаченого ч.2ст.286 КК України.

Згодом, даючи власну оцінку зібраним по справі доказам, слідчий прийшов до висновку про відсутність в діях обох водіїв, як ОСОБА_5 так і ОСОБА_4, складу злочину, передбаченого ч.2ст.286КК України і кримінальну справу на підставі п.2ст.6 та п.1ст.213 КПК України (в ред.1960р.) закрив (т.1а.с.55-56).

У подальшому, Заступник Міністра - начальник ГСУ МВС України своєю постановою від 5 лютого 2010 року на підставі ст. 216 КПК України (в ред.1960р.) відновив досудове слідство у закритій кримінальній справі і направив її з письмовими вказівками в СУ УМВС України в Полтавській області для організації подальшого розслідування (т.1а.с.59). Копія указаної постанови була направлена прокуророві Полтавської області.

13 лютого 2012 року вироком Пирятинського районного суду Полтавської області ОСОБА_4 був засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік із застосуванням ст.75КК України.

Але ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Полтавської області ( у іншому складі суддів) від 10 травня 2012 року вирок районного суду було скасовано, а справу направлено прокурору Пирятинського району для проведення додаткового розслідування (т.4, а.с.127-129).

При цьому в ухвалі про скасування судового рішення містилось посилання тільки на істотні порушення вимог кримінально процесуального законодавства через недотримання вимог ст.114КПК України, які лишилися поза увагою місцевого суду, що постановив обвинувальний вирок стосовно особи (ОСОБА_4 - від авт.), справа щодо якої була закрита за відсутністю складу злочину. Зважаючи на це апеляційна інстанція вказала на необхідність в ході додаткового розслідування усунення процесуальних суперечностей щодо доведеності чи відсутності вини ОСОБА_4, у спосіб визначений законом.

У відповідності до ч.7ст.374КПК України (в ред.1960р.) вказівки суду, який розглядав справу в апеляційному порядку, були обов'язковими для органів дізнання і попереднього слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Ревізувати такі вказівки не уповноважений і інший склад судової колегії.

Проте при поверненні справи на додаткове розслідування постанова слідчого від 16.11.2009 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2ст.286КПК України, за визначеними процесуальними процедурами, прокурором (згідно наданих йому повноважень ст.215КПК України, що діяли до середини листопада 2012року), або у судовому порядку, за дії уже нового КПК України, скасована не була, при тому, що кримінальна справа більше двох років знаходилася без руху.

Згідно з ч.5ст.114КПК України (в ред..1960р) така постанова слідчого, винесена відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває у його провадженні, є обов'язковою для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Наявність не скасованої постанови слідчого про закриття кримінальної справи щодо певної особи є обставиною, що виключала провадження у справі щодо цієї особи за тим самим обвинуваченням (п.10ч.1ст.6КПК України) Це положення витікає із закріпленого у ст.61Конституції України принципу згідно якого ніхто не може бути двічі притягнений до кримінальної відповідальності одного виду за одне і те ж саме правопорушення.

Додаткове ж розслідування розпочалося тільки на третій рік після винесення апеляційним судом відповідної ухвали шляхом внесення 16.07.2014р. відомостей по даному ДТП в ЄРДР і, після проведення деяких процесуальних дій, провадження у справі завершилося винесенням оскаржуваного вироку, яким Погосян знов засуджений за ті ж дії, відносно яких у справі мається не скасована постанова слідчого про закриття кримінальної справи щодо нього.

Ст.284КПК України передбачає закриття кримінального провадження у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення, або відсутність у діянні складу кримінального правопорушення чи існує ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню.

Відповідно до положень ст.417КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284цього кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

Таким чином, оскільки органами досудового розслідування порушено процедуру притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, які без скасування постанови про закриття кримінальної справи відносно нього за реабілітуючими підставами були не вправі притягувати його до кримінальної відповідальності, на що слушно указує сторона захисту в принесеній апеляції, вирок суду першої інстанції щодо нього підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження.

Що стосується доводів прокурора незаконність вироку через м'якість обраного обвинуваченому покарання та його вимог про постановлення нового вироку з призначенням ОСОБА_4 більш суворого за розміром покарання із застосуванням ст.75КК України, то такі вимоги апелянта суперечать положенням ч.2 ст.416КПК України за змістом якої, ухвалюючи обвинувальний вирок за результатами нового розгляду, суд першої інстанції може посилити його лише у випадку, коли вирок було скасовано за апеляційними скаргами сторони обвинувачення і причиною його скасування стала необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи необхідність посилення покарання. Вказівок про це попередня апеляційна ухвала не містить.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Лубенської місцевої прокуратури залишити без задоволення, апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2015 року відносно ОСОБА_4 - скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.2 ч.1ст.284КПК України.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу колегії суддів може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ: Герасименко В.М. Ландар О.В. Куліш В.М. (підпис) (підпис) (підпис) Згідно з оригіналом Суддя: Ландар О.В.