Ухвала суду № 56683261, 24.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3200/15-ц Головуючий у І інстанції Проць Т. В.Провадження № 22-ц/780/998/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 26 24.03.2016

У Х В А Л А

іменем України

24 березня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Даценко Л.М.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 12 червня 2007 року між банком і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав відповідачу кредит для придбання нерухомості в розмірі 55000 доларів США терміном на 15 років із розрахунку 11 % річних, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за його користування. Вказував, що за умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_2 мав повертати кредит та проценти щомісячними платежами в розмірі 625 доларів США, однак не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість більше одного місяця, яка станом на 12 травня 2015 року становить 2299,14 доларів США. Вимога банку про повне дострокове повернення кредиту у зв'язку із невиконанням зобов'язань за договором, направлена відповідачу 16 червня 2015 року, залишена ним без задоволення.

Посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України та умови кредитного договору, який передбачає право банку у випадку прострочення одного місячного платежу вимагати дострокового повернення кредиту, просив стягнути з відповідача на користь банку борг за кредитним договором станом на 12 травня 2015 року в розмірі 539394,88 грн., з яких тіло кредиту - 435301,80 грн, проценти - 47338,98 грн., пеня 56754,10 грн. та судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із таким рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаргу мотивує тим, що всупереч положенням ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до кредитного договору було включено несправедливі умов, які потягли істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживача. Зокрема, щомісячний платіж на погашення кредиту був визначений в розмірі 625 доларів США без урахування можливої девальвації гривні. Внаслідок зростяння курсу долара до гривні він не має змоги погашати 625 доларів США, до того ж із 12 вересня 2008 року банк збільшив процентну ставку з 11 % до 14,5 %, що потягло збільшення платежу до 745 доларів США. Він добровільно продав квартиру та сплатив 6 серпня 2014 року в рахунок боргу 27000 доларів США, а банк не погодився провести реструктуризацію боргу. Крім того, суд не врахував, що він взяв 55000 доларів США, а сплатив 84179 доларів США, а з нього ще вимагають 20000 доларів.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області.

ПАТ «Альфа-Банк» належним чином повідомлений про час розгляду справи, представник банку подав заяву про розгляд справи за його відсутності, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позичальник ОСОБА_2 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має прострочену заборгованість, що у свою чергу відповідно до закону та умов кредитного договору є підставою для дострокового стягнення з відповідача на користь позивача суми кредиту в повному обсязі.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав в банку для придбання квартири АДРЕСА_1 кредит в розмірі 55000 доларів США терміном на 15 років із розрахунку 11 % річних (а.с.5-8). Повернення кредиту згідно кредитного договору та графіку платежів передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом та процентами в розмірі 625 доларів США (а.с.9-11). Згідно пункту 5.1 кредитного договору у випадку прострочення платежу щонайменше за один календарний місяць банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

Також, судом встановлено, що відповідач не виконує обов'язків по поверненню кредиту, покладених на нього кредитним договором, із травня 2014 року припинив погашення кредиту, в результаті чого станом на 12 травня 2015 року він має прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 2299,14 доларів США, що стверджується розрахунком боргу (а.с.16-17).

Письмова вимога банку про необхідність погашення заборгованості, направлена банком 16 червня 2015 року, залишена відповідачем без задоволення (а.с.19-20).

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив позов і достроково стягнув з відповідача на користь позивача кредит, а також пеню в межах річного строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що до кредитного договору було включено несправедливі умови, які потягли істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживача, що виразилося у визначенні щомісячного платежу на погашення кредиту в доларах США без урахування можливої девальвації гривні, надумані та безпідставні.

По-перше, визначення сторонами за взаємною згодою отримання кредиту та його повернення в іноземній валюті - доларах США, не є несправедливими умовами, поскільки позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті (п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Крім того, кредитний договір містить п.2.1 розділу 2, де позичальник чітко вказав, що він попереджений та усвідомлює, що несе всі валютні ризики (а.с.6).

По-друге, підписаний відповідачем ОСОБА_2 кредитний договір та додатки містять всі суттєві умови, повну і детальну інформацію про права і обов'язки його учасників, в тому числі інформацію про сукупну вартість кредиту, що чітко зазначено в розділі 1 п.7 кредитного договору, під яким міститься підпис позичальника і де вказано, що підпис позичальника є письмовим підтвердженням отримання ним свого примірника договору та ознайомлення його у письмовій формі з інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та занчення абсолютного подорожчання кредиту, тарифів на його обслуговуавння (а.с.5 зворот).

Сукупна вартість кредиту вказана у Додатку № 1 до договору, який також підписаний позичальником ОСОБА_2 (а.с.9-11).

Отже, банк виконав положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Твердження апелянта щодо неправомірності підняття банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом не грунтуються на вимогах закону та положеннях кредитного договору. Стаття 10561 ЦПК України, яка забороняє зміну в односторонньому порядку процентної ставки, набрала чинності в січні 2009 року. З огляду на те, що відповідно до ст.58 Конституції України закон не має зворотньої сили в часі, зміна банком процентної ставки 12 вересня 2008 року з 11 % до 14,5 % (до внесення змін у ст.10561) не суперечить закону, та відповідає умовам кредитного договору, який надає банку право змінити процентну ставку в одностороньому порядку на власний розсуд.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що він добровільно продав квартиру та сплатив 6 серпня 2014 року в рахунок боргу 27000 доларів США безпідставні, поскільки даний платіж відображений у розрахунку боргу і врахований як банком так і судом при ухваленні рішення.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом, що він взяв кредит в розмірі 55000 доларів США, сплатив 84179 доларів США, а з нього ще вимагають 20000 доларів безпідставні.

Так, за умовами кредитного договору позичальник отримав кредит в розмірі 55000 доларів США на 15 років і з урахуванням щомісячного платежу на погашення кредиту в розмірі 625 доларів (включає як тіло кредиту, так і проценти) мав повернути банку кошти в розмірі 112558,15 доларів США, що у свою чергу свідчить про безпідставність таких доводів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: