Ухвала суду № 56683214, 22.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9053/15-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/1210/16 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 46 22.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

22 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Семиволос І.І.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про припинення права користування земельними ділянками, визнання незаконним розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив припинити користування земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на підставі державних актів на право власності НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 16 листопада 2009 року шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення та визнати незаконним розпорядження Бориспільської РДА Київської області № 3365 від 03 листопада 2009 року; визнати недійсними державні акти НОМЕР_3 та НОМЕР_4, видані 16 листопада 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1997 року ОСОБА_2 є членом садового товариства «Акваланг». В користуванні позивача знаходиться земельна ділянка АДРЕСА_1. На прилеглій до ділянки позивача іншій земельній ділянці ОСОБА_4 встановлено огорожу, та останній стверджує, що земельна ділянка належить йому на праві власності. Однак, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 систематично не сплачували земельний податок протягом 2009-2013 років, що призвело до недоотримання коштів місцевим бюджетом та нефінансування втратних статей місцевого бюджету, реконструкцію, ремонт та утримання доріг в належному стані. Автомобільна дорога, до якої прилягає земельна ділянка позивача, знаходиться у жахливому технічному стані, що унеможливлює її використання при дотриманні безперервних, безпечних та зручних умов руху. Розпорядження Бориспільської РДА призвело до незаконного користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельними ділянками.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що внаслідок систематичної несплати земельного податку порушено його право щодо безперервних, безпечних та зручних умов руху як користувача автомобільною дорогою. Суд першої інстанції не дослідив зазначені обставини та не надав їм жодної правової оцінки. Серед прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як власників земельних ділянок є, зокрема, право користування, а тому суд прийшов до хибного висновку про те, що відповідачі не є землекористувачами. Суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 141 ЗК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА № 3365 від 03 листопада 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради.

16 листопада 2009 року ОСОБА_3 отримав державний акт НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,0784 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

16 листопада 2009 року ОСОБА_4 отримав державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,0593 га з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних доказів того, що він набув право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку. Відповідачі є власниками земельних ділянок, а не користувачами, а тому вимоги ст. 141 ЗК України не поширюються на спірні правовідносини.

Колегія суддів погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом - відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Звертаючись до суду з позовом про припинення права користування відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельними ділянками, які надані їм на підставі розпорядження Бориспільської РДА, та визнання недійсними державних актів, ОСОБА_2 не довів ту обставину, що він користується прилеглою земельною ділянкою на правовій підставі і його права як власника чи землекористувача внаслідок надання відповідачам земельних ділянок порушені, про що обґрунтовано зазначає суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Також матеріали справи не містять доказів, що саме виділення відповідачам у власність земельних ділянок та користування ділянками порушує права позивача щодо безперервних, безпечних та зручних умов руху, як користувача автомобільною дорогою.

Доводи позивача в частині не сплати податку відповідачами суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки визнання недійсними рішень про виділення земельних ділянок відповідачам, а також державних актів про право власності на землю ніяким чином не направлене на усунення зазначених позивачем порушень, а саме на сплату заборгованих коштів по податкам.

В даному випадку позивач не позбавлений права заявити вимогу про зобов'язання відповідачів сплатити податкові платежі, які мають бути використані на загальні потреби жителів даної місцевості, в тому числі і будівництво доріг.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив обставини, пов'язані з несплатою відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельного податку, обставини, пов'язані з порушеним правом позивача на безперервні, безпечні та зручні умови руху, а також не застосував норми Закону України «Про автомобільні дороги».

Однак, такі доводи апелянта є необгрунтовани виходячи з наступного.

Так, заявляючи вимоги про припинення користування земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на підставі державних актів на право власності НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 16 листопада 2009 року шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення та визнанняи незаконним розпорядження Бориспільської РДА Київської області № 3365 від 03 листопада 2009 року; визнання недійсними державних актів НОМЕР_3 та НОМЕР_4, виданих 16 листопада 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позивач не наводить належного обгрунтування своїх вимог в частині яким же чином зазначені рішення та державні акти порушували права позивача в момент їх видання і яким чином скасувавши зазначені акти та припинивши користування ділянками можливо поновити права позивача, які на думку останнього були порушені несплатою відповідачами земельного податку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не направлені на усунення порушень закону, з яким позивач пов'язує порушення його прав, а відтак суд першої інстанці обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Посилання ОСОБА_2 на безпідставне застосування судом першої інстанції ст. 141 ЗК України не заслуговують на увагу, оскільки відповідачі є власниками земельних ділянок, а не землекористувачами. Чинним земельним законодавством поняття права власності на земельну ділянку та право користування земельною ділянкою розмежовані та посвідчуються відповідними державними актами, а тому твердження ОСОБА_2 про те, що право власності включає в себе у даному випадку право користування є безпідставними та не спростовує висновок суду про відсутність підстав до задоволення позову.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду є законним та обґрунтованим, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.