Вирок № 56682913, 23.03.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1985/16-к

Провадження № 1-кп/369/187/16

В И Р О К

іменем України

23.03.2016 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гришка О.М.,

при секретарі Стрілецькій К.І.,

за участю потерпілої ОСОБА_1,

за участю прокурора Цисаренка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

08.12.2015 року о 08 годині 50 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «SUBARU IMPREZA PLUS 2.0 GL», реєстраційний номер AI7821EI, рухався на 8 км. автодороги «Київ-Боярка» між населеними пунктами с. Петрівське та м. Боярка Києво-Святошинського району, зі сторони м. Боярка в напрямку м. Києва. Рухаючись у вказаному напрямку, у правій смузі руху, водій ОСОБА_2, не впорався з керуванням, внаслідок чого змінив напрямок руху виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, котрий рухався в лівій смузі руху зустрічного напрямку. В результаті ДТП пасажир автомобіля марки «SUBARU IMPREZA PLUS 2.0 GL», реєстраційний номер AI7821EI, гр. ОСОБА_1, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закрита травма живота: розриви селезінки, внутрішнє-черевна кровотеча, геморагічний шок І-ІІ ступеня; синець лівої сідниці. Згідно висновку експерта №4/Д від 15.01.2016, закрита травма живота відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.: 1.5. (Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків); 2.3. «б» (Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі); 10.1 (Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху); 12.1. (Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5., 2.3. «б», 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному звязку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у інкримінованому йому злочині визнав у повному обсязі і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що 08.12.2015 року він разом з ОСОБА_1 їхав на автомобілі на роботу, при зміні напрямку руху, не впорався з керуванням, в наслідок чого виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з іншим автомобілем. В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати. Заявлений цивільний повністю визнав.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що 08.12.2015 року її наречений ОСОБА_2 віз її на своєму автомобілі на роботу, проте при зміні напрямку руху, автомобіль занесло та викинуло на поле, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження. Претензій до обвинуваченого не має, просила його суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, розяснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_1 давали суду правдиві, логічні та послідовні показання, які відповідають встановленим судом обставинам справи.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжке тілесне ушкодження потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує, що злочин за ч. 2 ст. 286 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, ОСОБА_2 раніше не судимий , негативних характеристик за місцем проживання не має( а.с.65 т.2 ), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с.66-67, т. 2).

Обставиною, що помякшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному злочині, що полягає у критичній оцінці підсудним своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки, повним визнанням своєї вини, висловленні жалю з приводу вчиненого та готовності нести покарання за вчинений злочин.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

У звязку з вищевикладеним, призначаючи необхідне та достатнє покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної статті, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого, його щире каяття, відсутність претензій з боку потерпілої, суд приходить до переконання про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання і на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи заявлений у справі цивільний позов, суд, виходячи з положень ст. ст.127,129 КПК України, дослідивши всі документи, надані на підтвердження заявлених до відшкодування сум, вважає, що позов прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі відділу охорони здоровя Києво-Святошинської районної державної адміністрації, підлягає повному задоволенню, в звязку з його документальним підтвердженням та визнанням цивільного позову обвинуваченим.

Долю речових доказів по кримінальному провадженні суд вирішує згідно п. 3 ч. 9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).

Судові витрати відповідно до ст.ст. 118, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортирними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2, від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов′язати ОСОБА_2 в період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави 982 (девятсот вісімдесят дві) гривні 08 коп процесуальних витрат. (а.с. 33,39 т.2).

Речові докази по справі, а саме: автомобіль марки «SUBARU IMPREZA PLUS 2.0 GL», реєстраційний номер AI7821EI, повернутий під зберігальну розписку ОСОБА_2 (а. с. 18, т.2) - залишити в його користуванні; автомобіль НОМЕР_2, повернутий під зберігальну розписку ОСОБА_3 (а. с. 22, т.2) - залишити в його користуванні.

Цивільний позов прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі відділу охорони здоровя Києво-Святошинської районної державної адміністраціїзадовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_2 на користь відділу охорони здоровя Києво-Святошинської районної державної адміністрації на розрахунковий рахунок № 35412001087853, код ЄДРПОУ 39108632, МФО 821018, призначення платежу: за лікування потерпілої ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12015110200004685, яке зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( три тисячі девятсот вісімдесят сім) гривень, 90 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілої.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення прокурором, потерпілою та обвинуваченим.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя Гришко О.М.