Рішення № 56682222, 21.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/10105/15-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2015 року

встановила:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 812,13 доларів США, що еквівалентно 250 370,72 грн. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідно до кредитного договору № 014/0848/82/128763 від 05.02.2008 р. Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») було надано ОСОБА_2 кредит у розмірі 21 000 доларів США строком до 04.02.2018 року зі сплатою 14% річних. За умовами договору ОСОБА_2 зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом та комісію. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом не виконав, внаслідок чого станом на 26.06.2015 р. виникла заборгованість в розмірі 11 812,13 доларів США, що еквівалентно 250 370,72 грн. З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору було укладено договір поруки № 1 від 05.02.2008 р., відповідно до якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком по зобов'язаннях ОСОБА_2 Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України та умов договору поруки боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед банком. Враховуючи зазначене, просив позов задовольнити.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0848/82/128763 від 05.02.2008 р. у сумі 10 266,72 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 26.06.2015 р. еквівалентно 217 614 грн 11 коп та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та погашення відсотків у розмірі 32 756 грн 62 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у сумі по 1251 грн 85 коп з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 за безпідставністю.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

Як видно з матеріалів справи, 05.02.2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/0848/82/128763, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 21 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14,00 % річних та строком повернення до 04.02.2018 року.

Відповідно до пункту 16.3 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня після закінчення строку виконання зобов'язання, зазначеного в кредитному договорі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 05 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого у випадку невиконання боржником зобов'язань по кредитному договору поручитель несе солідарну відповідальність перед банком за невиконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_1 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов'язання за кредитним договором від 05.02.2008 р. виконав в повному обсязі та надавав ОСОБА_2 кредит в розмірі 21 000 доларів США (а.с.26).

У зв'язку з порушенням виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо повернення чергових частин кредиту та сплати відсотків за його користування, станом на 26.06.2015 р. утворилась заборгованість у розмірі 11 812,13 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становило 250 370,72 грн, в тому числі: заборгованість по кредиту - 9 387,22 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 198 972,16 грн), заборгованість по сплаті відсотків становить 879,50 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 18 641,94 грн) та пеня за несвоєчасну сплату кредиту та погашення відсотків становить 1 545,41 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 32 756,62 грн).

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обов'язків згідно цього договору кредитор має право вимагати дострокового виконання грошових зобов'язань згідно умов, викладених у статті 9 цього договору(п.16.2. договору).

31.07.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була направлена вимога про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, яка відповідачами не виконана.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.ст. 526, 1048, 1050, 1054, 553-554, 559 ЦК України та дійшов до обгрунтованого висновку про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 як позичальника та ОСОБА_3 як поручителя.

Доводи апеляційної скарги про те, що порука припинена, оскільки строк виконання зобов'язання за кредитним договором настав 05.08.2014 р., а з позовом до суду банк звернувся лише в серпні 2015 року, є безпідставними. Зазначаючи, що строк виконання зобов'язання настав 05.08.2014 р., ОСОБА_3 виходила з того, що саме з цієї дати банком без згоди поручителя була збільшена відсоткова ставка за користування кредитними коштами, внаслідок чого збільшилась відповідальність поручителя.

Проте з такими доводами погодитись не можна.

Так, з розрахунку видно, що заборгованість за відсотками обрахована банком, виходячи з процентної ставки, визначеної кредитним договором - 14% річних. Належних та допустимих доказів на спростування цієї обставини відповідачка ОСОБА_3 та її представник суду не надали.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України у п. 24 постанови №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи видно, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, 31.07.2015 р. банк направив боржнику та поручителю вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, відповідно до якої змінив строк виконання зобов'язання - протягом не більш ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги. Отже, останнім днем виконання зобов'язань за кредитним договором є 30.08.2015 р.

Оскільки з позовом про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 банк звернувся до суду 31.08.2015 р., тобто у межах шестимісячного строку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що порука не є припиненою.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спецільна позовна давність по вимогах про стягнення неустойки - один рік (ст.ст. 257, 258 ЦК України).

Частиною четвертою статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи видно, що банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по пені за період з 16.07.2012 р. по 26.06.2015 р.

У своїх запереченнях проти позову ОСОБА_3 порушувала питання щодо строку позовної давності (а.с.55-57).

Однак суд, на це уваги не звернув та стягнув з відповідачів в солідарному порядку на користь банку заборгованість по пені за період з 16.07.2012 р. по 26.06.2015 р., тобто поза межами річного строку.

За таких обставин, рішення в частині стягнення пені підлягає зміні. Колегія суддів зменшує розмір пені з 32 756, 62 грн до 23 268,10 грн. (за період 05.09.2014 р. по 26.06.2015 р.).

В решті рішення залишається без змін.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України колегія суддів також змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2015 року змінити, зменшити розмір пені, стягнутої солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», з 32 756, 62 грн до 23 268,10 грн. та судового збору, стягнутого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» з 1251 грн 85 коп. до 1204 грн. 41 коп. з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: