Вирок № 56681119, 26.01.2016, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1534/15-к

Провадження № 1-кп/273/13/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Васильчук О. В. при секретарі Муравської В.Р., прокурора відділу прокуратури Житомирської області ОСОБА_1. потерпілих ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області 17.07.2014 року за ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 194, 75 КК України на 3 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки, 04.09.2014 року Баранівським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185, 70, 75 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки , -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 08.08.2015 року близько 01 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на території столярного цеху ФОП «ОСОБА_7Е.» за адресою вул. Тищика, 26, в м. Баранівка Житомирської області. У вказаний день, час та місці у нього виник умисел на незаконне повторне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем марки "VOLKSWAGEN Transporter" , реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7 та знаходився в гаражному приміщенні на вказаній території. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне повторне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_6, шляхом вільного доступу зайшов до вказаного вище гаражного приміщення, де підійшов до описаного вище автомобіля та через незачинені дверцята автомобіля потрапив до кабіни транспортного засобу, де скориставшись наявністю ключів в замку запалення, завів двигун автомобіля і таким чином незаконно повторно заволодів транспортним засобом, а саме автомобілем марки "VOLKSWAGEN Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_1, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди. Після незаконного заволодіння ОСОБА_6 виїхав вказаним автомобілем з території столярного цеху ФОП "ОСОБА_7Е."

Крім того, близько 05:00 год. вказаного дня, водій ОСОБА_6, в порушення вимог пункту 2.9.а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за кермом технічно справного автомобіля марки "VOLKSWAGEN Transporter", державний номер НОМЕР_1, яким незаконно заволодів, та рухаючись ним по вул. Першотравневій в м. Баранівка Житомирської області в напрямку м. Полонне Хмельницької області, поблизу будинку № 20, в порушення вимог пункту 2.3.6) зазначених вище Правил, в силу свого алкогольного сп'яніння проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог пункту 13.1. вказаних вище Правил в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливості вантажу що перевозиться, і стану свого транспортного засобу, при наближенні до попереду рухаючогося транспортного засобу не обрав безпечної дистанції та безпечного інтервалу, а в порушення вимог пункту 12.3. згаданих Правил, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій ОСОБА_6 об'єктивно спроможний був виявити негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого передньою правою частиною свого автомобіля скоїв наїзд на мопед «FAVORIT , без р/н, яким попереду у попутному напрямку керував водій ОСОБА_8. В результаті наїзду водію мопеда ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді уламкових переломів кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під оболонки головного мозку, розміжчення мозочка, крововиливів в речовину стовбурного відділу мозку та в речовину лобних та вискових долей, переломів 8 ребра зліва та 3 ребра справа, розрив селезінки, крововилив в навколо ниркову клітковину, крововиливи в м'які тканини спини та сідниць, потиличної ділянки голови, множинні садна на голові, тулубі та кінцівках, від яких останній загинув на місці пригоди.

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.3.6), 2.9.а), 13.1. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та з її наслідками.

Крім того, після здійснення наїзду на мопедиста ОСОБА_8, водій ОСОБА_6 в порушення вимог пункту 2.10. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, не вжив усіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_8, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілого до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган міліції, не вжив усіх можливих заходів для збереження слідів пригоди і з метою уникнення відповідальності за скоєне, на причетному до ДТП автомобілі з місця пригоди поїхав, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_8, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли ОСОБА_6 сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав повністю та пояснив суду, що неофіційно працював охоронником на підприємстві у ФОП «ОСОБА_7Є.» 08серпня 2015 року було його чергування. Після вживання спіртних напоїв на території столярного цеху, вирішив заволодіти транспортним засобом, який належить потерпілому ОСОБА_9 автомобілем марки "VOLKSWAGEN Transporter» та покататися на ньому по м. Баранівка. Близько 5 години ранку, вчинив наїзд на мопедиста ОСОБА_8, сам момент наїзду не памятає, лише зрозумів, що накоїв після зіткнення з потерпілим. Після чого з місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди втік, оскільки злякався. На даний час усвідомив наслідки таких дій, щиро розкаявся та просив суворо його не карати.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що дійсно по рекомендації родича обвинуваченого взяв працювати ОСОБА_10 до себе на фірму охоронником, без офіційно оформлення. 08 серпня 2015 року був день його чергування. Своїм працівникам довіряв, тому у обвинуваченого був вільний доступ до гаражів та автомобіля. На даний час матеріальних претензій до обвинуваченого не має, оскільки останній відшкодував йому нанесені злочином збитки. Вважає, що за вчинене обвинувачений повинен нести міру покарання визначену законом.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3В, пояснила, що її чоловік ОСОБА_8 08 серпня 2015 року близько 5 години ранку зібрався та поїхав на мопеді на рибалку з якої так і не повернувся. Близько 6 години ранку по телефону дізналася від матері свого чоловіка, що останнього збив автомобіль на смерть. Просила задовольнити її цивільний позов на суму 34 835 гривень, щодо матеріальної шкоди та моральну шкоду на суму 400 000 гривень, оскільки після трагічної смерті чоловіка у неї залишилося на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Потерпіла зазначила, що обвинуваченим відшкодовано матеріальну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_6, його захисник вважали недоцільним у відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України досліджувати інші докази стосовно фактичних обставин вчиненого діяння. Обвинувачений розуміє, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За згодою осіб, які беруть участь у справі в судовому засіданні ухвалою головуючого вирішено питання про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно та його дії кваліфікує за ч. 2 ст.289 КК України, також своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_6 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України.

Також суд кваліфікує дії обвинуваченого, як умисні дії, які виразилися у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, особою, яка мала змогу надати допомогу та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, ОСОБА_6 скоїв злочин, пердбачений ч.1 ст.135 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст.64 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів (які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами та злочином невеликої тяжкості), особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також позицію потерпілих.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання, суд враховує повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, повне відшкодування збитків завданих злочином для потерпілого ОСОБА_2, та часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_3

Обставинами, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, є вчинення злочинів в стані алкогольного спяніння та рецедив злочинів. Щодо повторності як обтяжуючої обставни, суд виключає з обвинувачення, оскільки дана обставина є кваліфікуючою ознакою злочину.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_6, згідно рішення Баранівського районного суду від 04.09.2014 року перебуває на іспитовому строці та вчинив нові злочини, має постійне місце проживання, за адресою реєстрації характеризується негативно, схильний до крадіжок, зловживає спиртними напоями на обліку лікарів нарколога, психіатра не перебуває, офіційно не працює, проте неофіційно працював охоронником.

На підставі зазначених обставин суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.135, ч. 2 ст.286, ч.2 ст.289 КК України, з урахуванням конкретних обставин справи, без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки з матеріалів провадження встановлено, що такого майна у обвинуваченого не має та без позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки в обвинуваченого не має водійських прав.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 на суму 34 835 гривень ( а.п. 90-93) суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судовим розглядом встановлено і зазначені обставини визнані обвинуваченим в судовому засіданні, що потерпіла ОСОБА_3 понесла матеріальні витрати, обумовлені похованням чоловіка, в розмірі 17 495 грн., на виготовлення надгробного памятника 13920 гривень та визнання обвинуваченим 5 920 гривень автотоварознавчої експертизи мопеда та 1500 гривень за експертизу та у зв'язку з чим, враховуючи відшкодування обвинуваченим потерпілій 5 000 гривень, позов потерпілої підлягає задоволенню частково на суму 33 835 гривень.

Між тим, вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченого 3000 гривень за надання правової допомоги задоволенню не підлягають з підстав передбачених ч.2 ст.120 КПК України.

Вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченого на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 266 грн.96 коп. щомісячно задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до норми ЦК України даний спір вирішується в цивільному порядку.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності з п.5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні встановлено неправомірність дій ОСОБА_6 відносно потерпілого та цивільного позивача по справі в наслідок порушення ним правил дорожнього руху України та завдання потерпілому та цивільному позивачу по справі моральної шкоди.

Разом з тим моральна шкода, в зазначеному потерпілим та цивільним позивачем розмірах, в судовому засіданні не доведена, оскільки потерпілим, цивільним позивачем та їх представником не надано доказів на заподіяння моральної шкоди саме в заявлених розмірах.

Тому, залежно від характеру вчиненого злочину, фактичних обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, майнового стану обвинуваченого, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої, яка після смерті чоловіка стало вдовою та на утриманні якої залишилися двоє неповнолітніх дітей, ступеня вини обвинуваченого, яка встановлена під час розгляду даної справи, а також із урахуванням вимог розумності та справедливості, а також доведеності розміру моральної шкоди потерпілим та цивільним позивачем, суд вважає необхідним стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.

Відповідно до ст.124 КПК України, судові витрати на проведення судових експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Речовий доказ по справі: мопед «FAVORIT , без р/н , який знаходиться на збереженні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Баранівського ВП в Житомирській області - слід передати потерпілій ОСОБА_3

Як видно з матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід щодо ОСОБА_6 обирався у вигляді - тримання під вартою, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення кримінального провадження до вступу вироку в законну силу, слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 128,373,374,376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286, ч.2 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у виді :

- за ч.1 ст.135 КК України- 1рік та 6 мімяців позбавлення волі ;

- за ч.2 ст. 286 КК України 4 роки позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортним засобом;

- за ч.2 ст.289 КК України 5 років позбавлення волі, без кофіскації майна.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, без кофіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КК України, суд до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Баранівського районного суду Житомирської області області від 04.09.2014 року та призначає остаточне покарання 6 (шість) років позбавлення волі без кофіскації майна.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну сили залишити попередній утримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з моменту його фактичного затримання з 8 серпня 2015 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь ОСОБА_3 33 835 (тридцять три тисячі вісімсот тридцять пять) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, та 200 000 грн. ( двісти тисяч) моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз, а саме: судово-дактилоскопічної експертизи-491 грн.04 коп., експертизи технічного стану автомобіля- 920 грн.-07 коп, експертизи технічного стану транспортного засобу - 920грн.07 коп, судово трасологічної експертизи- 306 грн.90 коп., судово-одорологічної експертизи-491 грн.04 коп., судово-автотехнічної експертизи- 738 грн. судово- автотоварознавчої експертизи 491 грн.04 коп., судової транспортно-трасологічної 920 грн.70 коп.

Речові докази:

- мопед «FAVORIT , без р/н, передати потерпілій ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, які утримується під вартою, у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя: О.В. Васильчук