Постанова № 56678850, 21.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2016 р. Справа № 917/69/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Литвин І.О., довіреність від 15 грудня 2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, витяг з договору прои надання правової допомоги №1/1/02/16 від 11 лютого 2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №606 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року у справі № 917/69/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЛ-ФАСТ УКРАЇНА",

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року у справі № 917/69/16 (суддя Пушко І.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЛ-ФАСТ УКРАЇНА" 90 068 грн. 43 коп. боргу, 1351 грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

10 березня 2016 року від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої останній просить доручити Крюківському районному суду м.Кременчука.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року було задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи № 917/69/16, яке відбудеться "21" березня 2016 р. об 11:30 год. у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Правди, 13, 1-й поверх, у залі судового засідання №131 в режимі відеоконференції. Доручено Крюківському районному суду м.Кременчука забезпечити проведення відеоконференції у справі № 917/69/16, розгляд якої відбудеться "21" березня 2016 р. об 11:30 год.

У судове засідання, яке відбулось 21 березня 2016 року, яке проводилось в режимі відео конференції, з'явились належні представники сторін, які підтримали свої правові вимоги по справі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

26 серпня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛЛ-ФАСТ УКРАЇНА" (замовник за договором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець за договором) було укладено договір №08.

У відповідності до п.2.1. Договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання по розміщенню та обслуговуванню рекламного матеріалу замовника на спеціальних конструкціях (рекламні конструкції із внутрішнім освітленням у темний час доби), у період і термін, а також відповідно до адресних програм, зазначених у відповідних Додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору.

На виконання вказаного договору позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти в сумі 92870,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням №839 від 27 серпня 2014 року.

Оскільки відповідач прийнятих на себе зобов'язань щодо надання послуг не виконав, сторони вирішили розірвати укладений між ними Договір, уклавши між собою 29 серпня 2014 року Договір про розірвання договору №08 від 26 серпня 2014 року.

Даний Договір про розірвання набув чинності з моменту його підписання - 29 серпня 2015 року.

19 лютого 2015 року відповідач повернув частину коштів у розмірі 2801,89 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Звертаючись з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛЛ-ФАСТ УКРАЇНА" просить суд стягнути з відповідача 90068,43 грн., як суму яка підлягає поверненню у зв'язку з розірванням договору через невиконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договірних зобов'язань.

Судом першої інстанції з огляду на доведеність та фактичність позовних вимог було задоволено позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною позицією суду відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає про:

1)перерахування самостійне (з власної вини) перерахування позивачем коштів в банк, який перебуває наразі в процесі ліквідації;

2)відсутності вини у неможливості повернення коштів, у зв'язку з перебуванням банку в процесі ліквідації;

3)порушення судом норм процесуального законодавства з огляду на незалучення судом в якості третьої особи ПАТ "Акта банк";

4)порушення судом норм процесуального законодавства з огляду на сплату позивачем судового збору в розмірі 1351,03 коп.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір від 26 серпня 2014 року №8 за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання гл. 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються за домовленістю сторін або законом.

Сторони розірвали вказаний договір, оскільки відповідач послуг не надав, а після його розірвання платіж у розмірі 90068,43 грн. позивачеві не повернув.

За таких обставин, грошові кошти в сумі 90068,43 грн. на момент подання позову перебувають у відповідача без належних правових підстав, оскільки відповідний договір, який був підставою для їх перерахування, припинив свою дію.

Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зі змісту цієї норми убачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У розумінні приписів п.3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України необхідність у поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору. Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належно виконала, таке виконання втрачає правову підставу.

При цьому, за приписами вказаної норми право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який уже втратив статус сторони договору. Аналогічно й обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, котрий мав такий статус у минулому проте, в подальшому, його втратив.

Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 15.08.2013 року по справі №922/568/13-г.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необхідність у поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі до строкового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належно виконала, таке виконання втрачає правову підставу. У випадках коли положеннями законодавства про окремі види зобов'язань передбачено обов'язок повернути отримане на виконання зобов'язання у зв'язку з достроковим припиненням зустрічного зобов'язання, повернення отриманого регулюється нормами інституту, що поширюються на відповідні зобов'язальні правовідносини. Якщо відпо відний правовий інститут не містить таких норм, повернення виконаного здійснюється відповідно до норм інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Зазначена правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року.

Приймаючи до уваги, що

1)Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не виконала зобов'язання за Договором про надання послуг №08 від 26 серпня 2014 року;

2)даний Договір розірвано;

3)правовий інститут договору про надання послуг не містить спеціальних норм, повернення виконаного за зобов'язанням;

колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність правових підстав у відповідача для збереження (набуття) переданих позивачем коштів на виконання Договором про надання послуг №08 від 26 серпня 2014 року. А відтак, наявності підстав для витребування вказаних коштів в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі жодним чином не спростовують правомірність такої позиції суду першої інстанції з огляду на наступне.

За твердженням відповідача, в задоволенні позову слід відмовити з огляду на перерахування позивачем коштів з власної вини в банк, який перебуває в процесі ліквідації, а також у зв'язку з перебуванням наразі банку в процесі ліквідації.

Разом з тим, по-перше, рахунок на який позивачем було перераховано суму коштів на виконання договору про надання послуг №08 від 26 серпня 2014 року, визначався самим відповідачем в умовах договору.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

За змістом статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" датою валютування є зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Матеріалами справи підтверджується, що переказ позивачем коштів на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 був завершений 27 серпня 2014 року, відтак починаючи з даного моменту сума коштів перешла у власність отримувача.

По-друге, слід зазначити, що виключно Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 несе обов'язок повернення коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору. Відтак фактори, які ускладнюють реалізацію відповідачем даного обов'язку не можуть бути підставою для звільнення останнього від виконання зобов'язання.

Не вбачає колегія суддів також порушень судом першої інстанції норм процесуального законодавства.

На думку відповідача, судом першої інстанції порушено норми процесуального законодавства з огляду на незалучення до розгляду в справі в якості третьої особи ПАТ "Акта банк"

В силу приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Таким чином обов'язковою підставою залучення третьої особи до участі у розгляді справи є встановлення судом можливості впливу рішення на права та обов'язки особи- ПАТ "Акта банк"

В той же час, предмет позовних вимог спрямований на стягнення виключно коштів з відповідача, як суб'єкта, який мав статус сторони договора у минулому, та який безпідставно утримує кошти перераховані позивачем на виконання договору.

Оскільки ПАТ "Акта банк" не має жодних зобовязань перед позивачем, і судом було визначено виключно відповідача особою яка має обов'язок повернути суму коштів, вказане рішення жодним чином не може вплинути на права та обов'язки особи- ПАТ "Акта банк".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає на відсутності жодних порушень процесуального законодавства судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Помилковим є також доводи апелянта про порушення судом норм процесуального законодавства з огляду на сплату позивачем судового збору в розмірі 1351,03 коп.

Як вбачається з матеріалів справи предмет спору полягає у стягненні 90 068 грн. 43 коп. боргу.

У відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви майнового характеру особа повинна сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки 1.5 відсотка від ціни позову складають 1351,02 грн.,позивач повинен оплатити один розмір мінімальної заробітної плати -1378,00 грн.

Згідно матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір платіжним дорученням №1003 від 14 грудня 2015 року в сумі 1351,03 грн. та платіжним дорученням №89 від 15 січня 2016 року в сумі 26,97. Тобто, позивачем було оплачено судовий збір усього в сумі 1378,00 грн.,а відтак в належному до оплаті розмірі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року у справі № 917/69/16 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року у справі № 917/69/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25 березня 2016 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий