Постанова № 56678829, 22.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р. Справа № 917/2433/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№311П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 22 грудня 2015 року у справі

за позовом Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, с. Вереміївка, Семенівський район, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський сироробний комбінат", м. Сквира, Сквирський район, Київська область

про стягнення 52052,30 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Миргородський сироробний комбінат" заборгованість за договором на закуплю с/г продукції (сировини) №01-01/01/15 від 01.01.2015 р. в розмірі 52 052,30 грн., з яких: 37576,53 грн. – основний борг, 5636,48 грн. – штраф, 7 556,64 грн. – пеня, 864,26 грн. – інфляційних втрат, 418,39 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.12.2015 р. у справі №917/2433/15 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному та не всебічному з’ясуванні обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати та повернути справу до господарського суду Полтавської області з метою подальшої передачі матеріалів справи за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області. Судові витрати просить покласти на позивача.

Позивач вимоги ухвал суду від 04.02.2016 р. та 23.02.2016 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, свого представника в судове засідання не направив, 09.03.2016 р. звернувся до суду із заявою (вх. №2606), в якій просить розглянути справу без участі представника позивача, в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити повністю.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію учасників процесу викладено в апеляційній скарзі та заяві, колегія суддів вважає, що нез’явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2015 р. між Веселоподільською дослідно-селекційною станцією ІБК і ЦБ НААН (продавець) та ТОВ “Миргородським сироробним комбінатом” (покупець) був укладений договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №01-01/01/15, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця с/г продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, надалі - товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар (а.с. 13-16).

Відповідно до п.1.4 договору перехід права на товар від продавця до покупця переходить після повного та фактичного закінчення процедури прийому товару за місцем знаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортних накладних.

Продавцем на виконання умов договору у власність покупця було передано товар - молоко і молочні продукти в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 06.04.2015 p., 13.04.2015 р., 20.04.2015 p., 27.04.2015 p., 04.05.2015 p., 11.05.2015 p. та податковими накладними від 30.04.2015 р., 17.05.2015 р. (а.с. 19-24, 25, 26).

Якість товару (густина, кислотність, масова частка жиру і білку, органолетичні показники) підтверджуються, відповідно до п.п.3.1.4 п.3.1 договору, висновками лабораторного аналізу, проведеного продавцем самостійно та за власний рахунок в присутності представника покупця, про що зазначено у товарно-транспортних накладних при передачі товару покупцю.

Покупцем претензій щодо якості товару, відповідно до п.п.3.1.10 п.3.1 договору пред'явлено не було, ані на момент одержання товару, ані на момент підписання акту звіряння взаєморозрахунків.

Згідно п.2.3 договору та протоколу врегулювання розбіжностей до договору №01-01/01/15 (а.с. 17-18) при проведенні розрахунку за товар покупець сплачує продавцеві аванс до 15 числа кожного календарного місяця, до 1 числа наступного календарного місяця проводиться решта оплати.

В порушення умов договору покупець оплату за поставлений та отриманий товар не здійснив, в зв’язку з чим у нього перед продавцем виникла заборгованість в розмірі 37 576,53 грн.

Про наявність боргу свідчить проведена між сторонами на підставі п.п.3.1.7 п.3.1 договору звірка по взаєморозрахунках, оформлена актом № 215 від 01.07.2015 р. (а.с. 29).

Продавець з метою отримання оплати за поставлений товар звернувся до покупця з претензією № 525-13 від 30.09.2015 р., в якій просив сплатити суму заборгованості за поставлену с/г продукцію в розмірі 37576 грн.53 коп. протягом 7 днів з моменту її одержання (а.с. 31).

Проте, покупець в добровільному порядку заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення Веселоподільською дослідно-селекційною станцією ІБК і ЦБ НААН до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "Миргородський сироробний комбінат" заборгованості в розмірі 52 052,30 грн., з яких: 37 576,53 грн. – основний борг, 5 636,48 грн. – штраф, 7 556,64 грн. – пеня, 864,26 грн. – інфляційних втрат, 418,39 грн. – 3% річних.

В обґрунтування позову підприємство посилається, зокрема, на умови п. 4.5 Протоколу врегулювання розбіжностей до договору №01-01/01/15, п.п. 4.2, 4.3 договору та приписи статті 625 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, вважаючи факт поставки товару доведеним належними доказами та не спростованим відповідачем, дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду Харківської області, виходячи з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріальна правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором на закуплю с/г продукції (сировини) №01-01/01/15 від 01.01.2015 р., який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.3 договору сторони узгодили, що приймання продукції покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно із п. 1.4 договору, перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 2.1 договору, оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору.

Загальна ціна на товар, поставлений за даним договором складається по закінченню терміну дії договору на підставі первинної бухгалтерської документації (п. 2.2 договору).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні за змістом вимоги щодо господарських операцій і первинних документів визначені і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., згідно якого первинним документом для підтвердження поставки товару є оформлена накладна (та/або акт приймання-передачі). Підставою для отримання товару є надання довіреності від підприємства-покупця на особу, яка отримує товар, за встановленою формою.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. за №99), відповідно до п. 2 якої сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей (п. 8 Інструкції).

Таким чином, первинними документами для підтвердження поставки товару є оформлена накладна та довіреність від підприємства-покупця на особу, яка отримує товар, за встановленою формою.

Проте, позивачем в підтвердження позовних вимог не було надано ані видаткових накладних, ані довіреностей на осіб, які отримували товар.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження факту передачі товару покупцю копії товарно-транспортних накладних, колегія суддів констатує, що вони не відповідають ознакам первинного документу, що підтверджує здійснення господарської операції з поставки (купівлі-продажу) товару за договором, в розумінні вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на підставі якого здійснюється господарська операція з поставки (купівлі-продажу) товару, нарахування податків і здійснення розрахунків за товар.

Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не містять власного номеру, реквізитів договору, реквізитів довіреності на особу, що приймала ТМЦ, інформації щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниць виміру господарської операції.

Виходячи з положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. за №363, товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, який повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1. Правил, товарно-транспортна накладна та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

Сама по собі товарно-транспортна накладна не дозволяє відобразити усі дані, які необхідні для здійснення господарської операції та її належного документального підтвердження.

Таким чином, товарно-транспортна накладна - є документом, що оформлює процес (послуги) перевезення вантажу, але не є підставою для здійснення оплати за перевезену продукцію у відповідності з умовами договору.

Надані позивачем приймальні квитанції та спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини, на підставі яких позивач просить стягнути заборгованість, також не можуть підтверджувати поставку товарів, не доводять факту отримання товару покупцем по вказаному вище договору.

Колегія суддів не приймає акт звірки взаєморозрахунків № 215 від 01.07.2015 р. в якості належного доказу на підтвердження наявності заборгованості у відповідача та неналежного виконання ним своїх договірних зобов’язань, з огляду на те, що вказаний документ в розумінні ст.ст. 9, 10 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансування звітність в Україні", є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов’язків сторін, в той час як зобов’язання сторін підтверджуються первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на наведене, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи первинних документів на підтвердження факту поставки (купівлі-продажу) товару за договором №01-01/01/15 від 01.01.2015 р., колегія суддів вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту поставки позивачу товару, що в свою чергу, свідчить про відсутність у нього права на стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 37 576,53 грн. та штрафних санкції за неналежне виконання ним зобов’язань за договором №01-01/01/15 від 01.01.2015 р.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 22 грудня 2015 року у справі №917/2433/15 господарський суд Полтавської області неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 2, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.12.2015 р. у справі №917/2433/15 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (38251, Полтавська область, Семенівський район, с. Вереміївка, вул. Селекціонерів, 1; код ЄДРПОУ 00497704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський сироробний комбінат" (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 14; код ЄДРПОУ 31575405) 1515,80 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Полтавської області на виконання постанови видати наказ.

Повна постанова складена 24.03.2016 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.