Постанова № 56678798, 24.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2016 р.Справа № 916/4110/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 7 від 03.07.2015)

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті

на рішення господарського суду Одеської області від 14 січня 2016 року, повний текст якого складено та підписано 19 січня 2016 року

по справі № 916/4110/15

за позовом Державної установи Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті

до Державного підприємства Адміністрація морських портів України

про розірвання договорів

В С Т А Н О В И В :

22.09.2015 року Державна установа Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті (далі по тексту Позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства Адміністрація морських портів України (далі по тексту Відповідач) про:

- розірвання договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 23.03.2015 року № 1058/П-ОДФ-15;

- розірвання договору про відшкодування експлуатаційних витрат, повязаних з водопостачанням від 10.03.2015 року № 1043-П-ОДФ-15, укладених між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені вище Договори були укладені всупереч вимогам діючого законодавства, у звязку з тим, що Державна установа звільнена від сплати витрат, повязаних з утриманням орендованого майна, а їх сплата повинна здійснюватись Міністерством інфраструктури України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2016 року (суддя Л.В. Степанова) у задоволенні позовних вимог Державної установи Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті про розірвання договорів відмовлено у повному обсязі.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем належним чином не доведено наявність порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів у відповідності до вимог ст.ст.32,33 ГПК України. Також судом першої інстанції зазначено, що Договір від 10.03.2015 року № 1043-П-ОДФ-15 припинив свою дію на підставі п.п.13.1, 13.5 Договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна установа Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 14.01.2016 року по справі № 916/4110/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарським судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права, а тому прийнято необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що право відмови від зазначених вище договорів встановлено законами, а саме п.3ст.11 ЗУ «Про морські порти України», Постановою КМУ від 17.08.2002 року № 1142, Постановою КМУ від 22.08.2011 року № 893 та Постановою КМУ від 22.02.1994 року № 100, оскільки на момент їх укладання вони суперечили діючому законодавству.

Крім того скаржник зазначає, що відповідач не виконує всупереч вимогам чинного законодавства покладений на нього обовязок безоплатного надання в оренду приміщень позивачу.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, та в судові засідання не зявлявся без поважних причин, хоча про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення.

21.03.2015 року від директора Державної установи Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги з додатковими документами.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та додаткові пояснення на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 15.12.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець, РВ ФДМУ) та Державною установою "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911229, відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення в Будівлі побутових приміщень, інв.№072502, реєстровий №38727770.10.АААИГА178, площею 193,30кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа,1/3, приміщення в Офісній будівлі ПКОС, інв.№060738, площею 49,40кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 та нежитлові приміщення, що розташовані в службовій двоповерховій будівлі у корені Військового молу, інв.№064588, реєстровий №38727770.10.АААИГБ004, площею 128,40кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/3 (загальна площа приміщень складає 371,10кв.м.), що обліковуються на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Одеська філія). (а.с.24-26).

10.03.2015 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (відповідач, Виконавець) та Державною установою "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" (позивач, Замовник) було укладено Договір №1043-П-ОДФ-15 про відшкодування експлуатаційних витрат, відповідно до умов якого Виконавець надає послуги з централізованого холодного і гарячого водопостачання на обєкти замовника, також з централізованого водовідведення (прийом стічних вод холодного і гарячого водопостачання, ненормативно-очищених стічних вод, що скидаються Замовником у систему каналізації Виконавця, теплопостачання відповідно до додатку №1 "Перелік обєктів Замовника", а Замовник своєчасно сплачує за надані послуги, забезпечує належну експлуатацію своїх водопровідно-каналізаційних мереж, мереж теплопостачання, приладів і пристроїв на них у відповідності з Правилами, перерахованими в п.2.1 Договору та діючого законодавства. (п.п.1.1., 1.2. договору 1, а.с.28-34).

Відповідно до п.1.3, загальна сума договору №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р. на 2015 рік складає 94500,00грн. у тому числі водопостачання та водовідведення - 7500,00грн., теплопостачання 84000,00грн.

За змістом п.7.7., договір укладається на строк до 31.12.2015р., набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено ні однією зі сторін про відмову від договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якою зі сторін у порядку, визначеному законодавством України.

23.03.2015 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Власник мереж) та Державною установою "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" (Споживач) укладено договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №1058/П-ОДФ-15 (далі договір 2) відповідно до умов якого Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок Споживача або інших субєктів господарювання, Споживач зобовязується своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з відшкодування витрат за спожиту електроенергію та інші послуги відповідно до умов договору, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії (п.п.1.1.1., 1.1.2., а.с.35-40).

Ціна договору №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р. по кошторису на 2015р. (оплата електричної енергії) складає 18000,00грн. Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (п.п.2.1., 2.4.).

Відповідно до п.п.13.1., п.13.5 договору, він вступає в силу з моменту його підписання, скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015р. включно. Договір продовжується додатковою угодою на кожний поточний календарний рік.

22.07.2015 року позивач направив на адресу відповідача та на адресу регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області пропозицію № 303/01 про розірвання договорів згідно ст.188 ГК України та ст.11 ГПК України, відповідно до якої просив розглянути питання про розірвання укладених між ДУ Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті та ДП Адміністрація морських портів України про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 23.03.2015 року № 1058/П-ОДФ-15, договору про відшкодування експлуатаційних витрат, повязаних з водопостачанням від 10.03.2015 року № 1043-П-ОДФ-15, як таких, які суперечать нормам чинного законодавства (а.с.16-21).

У відповідь на пропозицію, ДП Адміністрація морських портів України 10.08.2015 року за № 20А3/11-566 зазначило, що чинним законодавством на які і посилається Лабораторний центр у своїй пропозиції, не передбачено обовязку адміністрації Одеського морського порту здійснювати фінансування витрат будь-яких державних установ, підприємств на їх утримання та забезпечення провадження своєї діяльності, а тому як стверджує відповідач, правові підстави про розірвання Договорів відсутні (а.с.22-23).

Таким чином, враховуючи відмову Державного підприємства Адміністрація морських портів України у пропозиції Лабораторного центру про розірвання зазначених вище договорів у добровільному порядку, стало підставою для звернення Державної установи Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Державної установи Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, на підставі укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець, РВ ФДМУ) та Державною установою "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" (Орендар) Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911229 15.12.2014 року, між сторонами по даній справі були укладені Договори про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р. та договір про відшкодування експлуатаційних витрат, повязаних з водопостачанням №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015 року, орендованих позивачем приміщень.

Відповідно до п.2 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна",укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Укладені між сторонами Договори про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 23.03.2015 року № 1058/П-ОДФ-15 та про відшкодування експлуатаційних витрат, повязаних з водопостачанням від 10.03.2015 року № 1043-П-ОДФ-15 є типовими та у відповідності до п.4 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до п.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 651 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З наведених норм вбачається, що договір може бути розірваний двома способами: позасудовим та судовим.

Припинення правовідношення, як один із способів захисту цивільних прав, може бути пов'язаний з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення, наприклад, у зв'язку з порушенням його однією зі сторін (ст. ст. 651, 652 ЦК України). Зокрема, ця вимога може міститись у позовній заяві про розірвання договору у зв'язку з невиконанням або неналежним його виконанням іншою стороною.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Загальним правилом визначають три способи розірвання договору: 1) за згодою сторін; 2) за рішенням суду; 3) у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, якщо таке право встановлено договором або законом.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передбачене статтею 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Пунктом 7.7. договору №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015 року, сторони передбачили, що договір укладається на строк до 31.12.2015р., набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено ні однією зі сторін про відмову від договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якою зі сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п.п.13.1., п.13.5. договору №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015, він вступає в силу з моменту його підписання, скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015 року включно. Договір продовжується додатковою угодою на кожний поточний календарний рік.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на момент прийняття оскаржуваного рішення, Договір №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015 року припинив свою дію - 31.12.2015 року, оскільки в матеріалах справи відсутня Додаткова угода, яка б свідчила про продовження його дії відповідно до п.13.5 Договору, що також не спростовується сторонами

Згідно з ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст.907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

З встановлених судом обставин вбачається, що укладені між сторонами у справі договори, про розірвання яких Позивач звернувся до суду, за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, який відповідно до ст.907 Цивільного кодексу України може бути розірваний шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що підставою для розірвання договору у судовому порядку в порядку визначеному чинним законодавством, може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобовязань за ним або наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору.

Між тим позивачем, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вказаних підстав для розірвання Договорів №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015 року та №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015 року або одночасної наявності усіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, щодо обставин, які істотно змінились.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів також вважає, що зазначені позивачем в позовній заяві та в апеляційній скарзі обставини є недоведеними, не вбачається наявності встановлених законодавством підстав для розірвання договору в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, не приймаються судовою колегією посилання скаржника на та, що діючим законодавством, а саме п.3ст.11 ЗУ «Про морські порти України», Постанова КМУ від 17.08.2002 року № 1142, Постанова КМУ від 22.08.2011 року № 893 та Постанова КМУ від 22.02.1994 року № 100, передбачає звільнення Державної установи від обовязку сплати, повязаних з утриманням орендованого майна по відшкодуванню витрат повязаних зі сплатою за спожиту електричну енергію та водопостачання, оскільки зазначені витрати покладені Державою на Міністерства інфраструктури України, з огляду на наступне.

З наведених скаржником нормативно-правових актів не вбачається, що на адміністрацію Одеського морського порту покладено обовязок щодо оплати відшкодовування експлуатаційних витрат за споживання Державною установою Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті послуг з тепло та водопостачання та витрат по електроенергії. Також позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України звільнення його від сплати витрат за отримані послуги.

Таким чином, судова колегія погоджується висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Державної установи Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті про розірвання договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 23.03.2015 року № 1058/П-ОДФ-15 та договору про відшкодування експлуатаційних витрат, повязаних з водопостачанням від 10.03.2015 року № 1043-П-ОДФ-15.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2016 року по справі № 916/4110/15 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державної установи Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державної установи Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від « 14» січня 2016 року по справі № 916/4110/15 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „25 березня 2016 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров