Постанова № 56678678, 23.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.03.2016 справа №908/5184/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засіданняОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_6 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Інмедсервіс-Плюс» м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від30.11.2015р.по справі№908/5184/15 (суддя Топчій О.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інмедсервіс-Плюс» м. Запоріжжядо Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжяпровнесення змін до договору оренди нерухомого майна №2278/д від 24.07.2007р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інмедсервіс-Плюс» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №2278/д від 24.07.2007р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.11.2015р. у задоволені позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити позов.

Підставою для скасування судового рішення апелянт визначає порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом при винесенні рішення в супереч нормам процесуального права не було зясовано в повній мірі обставини справи, питання істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору взагалі не досліджувалось та не вирішувалось, а постановлене рішення порушує закріплене законом та договором право на внесення змін до нього.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідач обґрунтував свої заперечення на пропозицію позивача щодо внесення змін до Договору виключно припиненням дії договору, принципово не заперечуючи проти внесення змін до договору або суті змін, що пропонується внести.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, заявив клопотання про залучення додаткових доказів.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував. Разом з тим, усно просив рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, з урахуванням виключення з мотивувальної частини рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2015р. абзац 13 сторінки 4 та абзаци 1,2 сторінки 5, щодо чинності договору оренди від 24.07.2007р. №2278/д. Розгляд клопотання позивача поклав на розсуд суду.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання позивача про залучення додаткових доказів розглянуто та виходячи, в тому числі, з позиції відповідача задоволено, з урахуванням приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2007р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець, далі - РВ ФДМУ по Запорізькій області) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інмедсервіс плюс» (орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна №2278/д (далі - Договір), згідно з умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - окремо розташовану двоповерхову будівлю (літера Б-2), загальною площею 817,90 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, буд. 18 (п. 1.1. Договору).

Орендоване майно знаходиться на балансі Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут «Укрдіпрогазоочистка» (надалі - Балансоутримувач).

Згідно з п. 10.1 договору, договір укладений з 24.07.2007р. по 24.06.2010р.

Пунктом 10.5 договору передбачено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; банкрутство орендаря; загибелі (знищення) орендованого майна; ліквідації юридичної особи, яка була орендодавцем та орендарем; за згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Договором про зміни №2 від 27.07.2012 до договору оренди № 2278/д від 24.07.2007р., термін дії договору було продовжено по 24.05.2015р. включно.

Даний договір за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, а спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», главою 58 Цивільного кодексу України та параграфом 5 розділу 6 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору є істотною умовою договору оренди.

Приписами частини 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. При цьому, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені договором. Аналогічну правову норму передбачає стаття 764 Цивільного кодексу України.

Відповідач вважає, що листом від 28.05.2015р. № 11-13-03103 РВ ФДМУ по Запорізькій області повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Інмедсервіс Плюс» про припинення терміну дії договору оренди від 24.07.2007р. № 2278/д державного нерухомого майна та повідомляло про необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу, який отриманий позивачем 02.06.2015р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідач вважає, що термін дії договору закінчився 24.05.2015р., оскільки Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут «Укрдіпрогазоочистка» не дали згоду продовження договору оренди № 2278/д, а також РВ ФДМУ по Запорізькій області направлено лист про припинення терміну дії договору оренди № 2278/д.

З матеріалів справи вбачається, що лист № 11-13-03103 від 28.05.2015р. який був надісланий відповідачем позивачу взагалі не має підпису, а отже не має юридичної сили, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Будь-яких інших доказів скоєння дій відповідачем, направлених на припинення договору останнім не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, лист № 11-13-03103 від 28.05.2015р. не є належним доказом припинення дії договору оренди № 2278/д, тому, станом на день розгляду справи договір є чинним.

Крім того, в матеріалах справи містяться квитанції на оплату орендованого нерухомого майна за договором № 2278/д від 24.07.2007р., а саме: №Ю117/3659/688/2 від 09.11.2015р., №Ю117/3573075/1 від 08.10.2015р., №Ю117/3488724/1 від 08.09.2015р., №Ю117/3410940/1 від 07.08.2015р., №Ю117/3333031/1 від 09.07.2015р., №Ю117/3255379/1 від 08.06.2015р. Тобто така оплата здійснена позивачем у період з 08.06.2015р. по 09.11.2015р. та є підтвердженням виконання умов договору після 24.05.2015р..

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про укладення договору про зміни № 6 до договору оренди № 2278/д державного нерухомого майна, яким викласти в новій редакції наступні пункти з 1.2. по 1.6. договору.

Відповідно до п. 10.6. Договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з п. 10.3. Договору зміни, доповнення, припинення або розірвання договору оренди можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються сторонами протягом двадцяти днів з дати їх подання до розгляду іншій стороні і оформлюються шляхом укладення відповідного договору про зміни. Одностороння відмова від договору не допускається.

Статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Саме посилання на зазначене, апелянт вважає порушене безумовне право на внесення змін до договору. Дійсно, як договір так і Закон України «Про оренду державного та комунального майна» містять приписи щодо права сторони на внесення змін до договору. Разом з тим, зазначене право кореспондується з нормами, які встановлюють безпосередні умови та підстави внесення таких змін.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Крім того, ч. 2 цієї ж статті передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність наявності одночасно умов, які перелічені у ст. 652 Цивільного кодексу України, що є підставою для зміни договору.

Не є належними та допустимими доказами наявності таких умов і лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м.Запоріжжя від 21.01.2016р. №11-13-00341 з додатком до нього, які є свідченням добровільних дій щодо укладення договорів оренди контрагентами і не впливає на судовий розгляд спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2015р. по справі №908/5184/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інмедсервіс-Плюс» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2015р. по справі №908/5184/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2015р. по справі №908/5184/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді:О.І. Склярук

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.