Рішення № 56678591, 24.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2016 р.Справа № 922/381/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр технології металорізального обладнання", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№5 від 05.01.16);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр технології металорізального обладнання" про стягнення 32500,00 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 152 від 27.08.2015 року щодо виконання комплексу робіт передбаченого п.2.1. договору підряду, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 32 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01.03.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 24.02.2016 року від представника позивача супровідним листом (вх. № 6270) надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Разом з цим, 20.02. 2016 року до суду повернулась копія судової ухвали від 17 лютого 2016 року у справі № 922/381/16 з поштовою відміткою "за закінченням строку зберігання".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2016року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 24.03.2016року.

Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2016року підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи, станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 61075, АДРЕСА_1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

27.08.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ» (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ТЕХНОЛОГІЇ МЕТАЛОРІЗАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» (надалі - Виконавець) було укладено договір підряду № 152, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати , замовник зобов'язується прийняти та оплатити в установлений цим порядку комплекс робіт по ремонту, модернізації системи ЧПУ і пуско-наладку горизонтально розточувального верстату модель 2А622Ф2А, комплекс робіт передбачений п.1.2. договору.

Договір № 152 від 27 серпня 2015р. підписаний сторонами та скріплений круглими печатками підприємств, строк дії договору до 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.4. Договору).

Згідно до п.2.1. договору вартість товару складає 65000,00 грн.

Відповідно до умов п. 2.3 Договору замовник здійснює попередню оплату у розмірі 50% від вартості робіт, зазначеної у п.2.1. даного договору , на розрахунковий рахунок виконавця, протягом п'яти днів з моменту підписання даного договору та виставлення рахунку виконавцем .

На виконання умов Договору Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, перерахувавши на розрахунковий рахунок Відповідача попередню оплату у розмірі 50% вартості Товару, а саме 32500,0грн., що підтверджується платіжним дорученням № 781від 02.09.2015р.(а.с.10).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що строк поставки Товару за договором складає 45 (сорок п*ять) робочих днів з моменту перерахування 100% вартості товару.

Отже, строк поставки товару мав бути здійснений відповідачем до 05.11.2015р.

Свої зобов'язання за договором щодо виконання робіт так і не були виконані відповідачем, 28.11.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 722) з вимогою повернути суму попередньої оплати за договором в розмірі 32500,00грн.у зв'язку з прострочкою поставки товару та втратою інтересу до даного зобов'язання.

Дана претензія була отримана відповідачем 04.01.2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення з відміткою про вручення (а.с.13), але дана вимога залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду, з вимогою про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 32500,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що договір № 152 від 27.08.2015 року, укладений між сторонами, за своєю природою є договором підряду, а тому оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 837 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, врегульований нормами ст. 324 ГК України та ст. 887 ЦК України, згідно з яким та відповідно підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Предметом даного судового спору є, зокрема, вимога про повернення передоплати в сумі 32500,0 грн.

Зібраними по справі доказами підтверджуються доводи позивача про внесення в якості попередньої оплати замовлених робіт на виконання умов п. 2.1 Договору на рахунок відповідача 32500 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №781 від 02.09.2015р.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, визначене даною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 32500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611,693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр технології металорізального обладнання" (61075, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 39722789, ІПН 397227820362, р/р 26006500151644 в ПАТ "Креді ОСОБА_2", МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (61060, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 171, код ЄДРПОУ 37385017, ІПН 373850112347, р/р 26009500047971 в ПАТ "Креді ОСОБА_2", МФО 300614) суму попередньої оплати в розмірі 32500,00 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Повне рішення складено 25.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_3