Ухвала суду № 56678478, 23.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"23" березня 2016 р.Справа № 916/2911/15

За скаргою: Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства на дії відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області у справі №916/2911/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз;

до відповідача: Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства;

про стягнення 1 367 594,53 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 21/17-129 від 03.02.2016р.

від відповідача (скаржника): ОСОБА_2 - довіреність від 04.01.2016.;

ОСОБА_3 - спеціальний витяг з ЄДР від 03.09.2015р.

від субєкта оскарження: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.11.2015р. позов Публічного акціонерного товариства „Одесагаз задоволено частково; стягнуто з Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства (67667, Одеська область, Біляївський район, селище міського типу Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 22, код ЄДРПОУ 30342904 ) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) основну заборгованість у розмірі 705 739 /сімсот пять тисяч сімсот тридцять девять/ грн. 58 коп.; 3% річних у сумі 13 463 /тринадцять тисяч чотириста шістдесят три/ грн. 39 коп.; пеню у сумі 150 000/сто пятдесят тисяч/грн. 00 коп.; інфляційні нарахування у розмірі 400 560 /чотириста тисяч пятсот шістдесят/ грн.14 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 27 351 /двадцять сім тисяч триста пятдесят одна/грн. 89 коп. В решті позову відмовлено.

Розстрочено виконання рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2015 року по справі № 916/2911/15 наступним чином:

- до 28.11.2015р. 317 440, 78 грн.

- до 28.12.2015р. 317 440, 78 грн.

- до 28.01.2016р. 317 440, 78 грн.

- до 28.02.2016р. - 317 440, 77 грн.

27.11.2015р. на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2015р. був виданий відповідний наказ.

22.02.2016р. Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою (вх.№ 2-894/16) на дії відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області у справі №916/2911/15, в якій, з урахуванням уточнень (т.2 а.с.46-48), просить суд поновити йому строк на оскарження дій державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2016р. ВП №49670401; визнати протиправними та незаконними дії старшого виконавця вищевказаного відділу ДВС ОСОБА_4 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2016р. ВП № 49670401; скасувати вищевказану постанову, а також зняти арешт з коштів, які містяться на поточному рахунку №26002619949880 в обласному відділенні ПАТ "Промінвестбанк" в м. Одеса (МФО 300012, код ЄДРПОУ 00039002), які належать скаржнику та призначені для виплати заробітної плати працівникам, розрахунків з бюджетом та для соціальних виплат, та зняти арешт з поточного рахунку №26002619949880 в обласному відділенні ПАТ "Промінвестбанк" в м. Одеса (МФО 300012, код ЄДРПОУ 00039002), які належать скаржнику та призначені для виплати заробітної плати працівникам, розрахунків з бюджетом та для соціальних виплат.

В обґрунтування зазначеної скарги Скаржник вказує, що він не отримував постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2016р. ВП №49670401, згідно якої було накладено арешт на кошти, що містяться на усіх рахунках в банківських установах, в тому числі і в ПАТ „Промінвестбанк, а про її існування йому стало відомо з листа ПАТ „Промінвестбанк від 09.02.2016р. за вих. №116/32/34 (т.2 а.с.14), внаслідок чого вона була роздрукована ним з офіційного сайту Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Таким чином, відповідач був позбавлений права на своєчасне оскарження постанови.

При цьому, Хлібодарське ВУЖКГ стверджує, що органом ДВС були порушені приписи ч. 1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження, а також норми ч. 4 ст. 57 вказаного Закону.

Водночас, скаржник зазначає, що кошти, які знаходяться на рахунку, на який було накладено арешт, використовуються підприємством для виплати заробітної плати, а також для здійснення обовязкових платежів до бюджету та соціальних виплат, тому накладення арешту на такі кошти є порушенням конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Крім того, відповідач вказує, що накладення арешту на його кошти позбавляє можливості підприємству сплачувати податки та інші обовязкові платежі, що тягне за собою нарахування штрафних санкцій та пені, а також притягнення посадових осіб до відповідальності за невиконання вимог законодавства України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2016р. скаргу Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства було прийнято до розгляду із призначенням в засіданні суду 16.03.2016р.

Ухвалою суду від 16.03.2016р. у звязку із неподанням відділом державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області матеріалів виконавчого провадження, розгляд скарги було відкладено на 23.03.2016р.

У судове засідання 23.03.2016р. зявилися представники відповідача, які в повному обсязі підтримали вимоги, що містяться у скарзі, наполягали на їх задоволенні.

Представник позивача проти задоволення скарги заперечував, вважав дії державного виконавця правомірними, оскільки, на його думку, у звязку із наявністю заяви про накладення арешту, яка була надана одночасно із заявою про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець у відповідності до ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження правомірно наклав арешт на грошові кошти боржника.

Представник субєкта оскарження - Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в судові засідання не зявлявся, витребуваних судом доказів не надав, при цьому про місце та час розгляду скарги повідомлявся належним чином шляхом направлення на його адресу ухвали суду від 25.02.2016р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.44), а також шляхом наручного отримання ухвали суду від 16.03.2016р., що підтверджується відповідною відміткою на заяві від 18.03.2016р. (т.2 а.с.55).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки про існування постанови про накладення арешту коштів боржника від 22.01.2016р. Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства дізналося 10.02.2016р. із листа ПАТ „Промінвестбанк від 09.02.2016р. за вих. №116/32/34 (т.2а.с.14), і орган ДВС, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не надав доказів своєчасного відправлення постанови про арешт на адресу боржника, суд доходить до висновку, що відповідач, звернувшись до суду із скаргою 19.02.2016р. (а.с.16), дотримався встановленого законом строку, у звязку з чим суд не розглядає клопотання про його поновлення.

За змістом п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, зокрема, визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними та зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Крім того, за змістом ст.2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, завданням суду при здійсненні правосуддя, є, зокрема, захист гарантованих ОСОБА_5 України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Таким чином, підставою для задоволення скарги на дії державного виконавця є, в будь-якому випадку, факт порушення вказаними діями прав та охоронюваних законом інтересів скаржника.

Оцінюючи доводи скаржника щодо неправомірності дій органу ДВС, суд вказує наступне.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до статті 6 Закону України Про виконавче провадження Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст.19 ОСОБА_5 України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та Законами України.

Чинним законодавством, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження встановлено, що арешт на кошти боржника може бути накладено в порядку ч.2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження, згідно з якою за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова, а також в порядку ст.ст. 52, 57 вказаного закону.

Як встановлено судом, 18.12.2015р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 27.11.2015р. (т.2 а.с.11).

У відповідності до ч.2 ст.25 Закону України „Про виконавче провадження, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаною постановою від 18.12.2015р. строк для самостійного виконання рішення боржнику встановлений не був.

При цьому, як встановлено судом, постановою про арешт коштів боржника від 22.01.2016р. ВП № 49670401 (т.2 а.с.12), винесеною в порядку ст.52 Закону України „Про виконавче провадження, внаслідок ухилення боржника від подальшого (після часткової сплати 10000 грн.) виконання своїх зобовязань, було накладено арешт на кошти боржника, що містяться на усіх рахунках у банківських установах.

Згідно ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження, заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений главою 4 вказаного Закону, зокрема, ч.1 ст. 52 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Пунктом 8 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 57 вказаного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

При цьому постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Виходячи зі змісту положень ст.27 Закону України „Про виконавче провадження (ст.27), примусове виконання рішення суду розпочинається на наступний день після закінчення строку на самостійне (добровільне) виконання рішення.

Приймаючи до уваги, що строк для добровільного виконання рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2015р. у справі № 916/2911/15 постановою від 18.12.2015р. встановлено не було, суд доходить висновку про те, що державний виконавець не мав права розпочинати примусове виконання вказаного наказу.

Приймаючи до уваги, що арешт в порядку ст. 25 Закону накладено не було, суд, з урахуванням вищевказаних висновків щодо відсутності підстав для початку примусового виконання рішення, вважає неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови про накладення арешту в порядку ст.52 Закону України „Про виконавче провадження, внаслідок чого відповідну постанову слід визнати недійсною.

Водночас, відповідно до ч.5 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" до компетенції суду належить зняття арешту з майна чи коштів у випадках незавершеного виконавчого провадження.

Приймаючи до уваги вищенаведені висновки, суд, з урахуванням меж скарги, вважає вимоги про зняття арешту з коштів, які містяться на поточному рахунку №26002619949880 в обласному відділенні ПАТ "Промінвестбанк" в м. Одеса (МФО 300012, код ЄДРПОУ 00039002), які належать скаржнику та призначені для виплати заробітної плати працівникам, розрахунків з бюджетом та для соціальних виплат, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки чинним законодавством передбачено накладення арешту саме на кошти, які містяться на рахунках, а не на самі рахунки, а також з огляду на визнання недійсною постанову про накладення арешту, суд вважає цілком достатнім для відновлення прав боржника зняття арешту з його грошових коштів. За таких обставин, вимоги Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про зняття арешту з поточного рахунку №26002619949880 в обласному відділенні ПАТ "Промінвестбанк" в м. Одеса (МФО 300012, код ЄДРПОУ 00039002), які належать скаржнику та призначені для виплати заробітної плати працівникам, розрахунків з бюджетом та для соціальних виплат, задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.ст. 8, 9 ОСОБА_5 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ст. 43 ОСОБА_5 України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Як встановлено судом з матеріалів справи (т.2 а.с.14), і це не спростовано в ході судового розгляду, поточний рахунок №26002619949880 в обласному відділенні ПАТ "Промінвестбанк" в м. Одеса (МФО 300012, код ЄДРПОУ 00039002), використовується, зокрема, для сплати заробітної плати працівникам підприємства.

За таких обставин, суд погоджується з доводами заявника щодо необхідності зняття арешту з коштів, призначених на оплату заробітної плати, а також бере до уваги пояснення представника управління щодо необхідності соціального забезпечення працівників.

Проте, враховуючи, що судом знято арешт з коштів, які містяться на поточному рахунку та визнано недійсною постанову про накладення арешту, суд вважає, що права працівників скаржника на отримання заробітної платні повністю відновлено.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства на дії відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області у справі №916/2911/15 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та незаконними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2016р. ВП № 49670401.

3. Визнати недійсною постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 про арешт коштів боржника від 22.01.2016р. ВП № 49670401.

4. Зняти арешт з коштів, які містяться на поточному рахунку № 26002619949880 в обласному відділенні ПАТ "Промінвестбанк" в м. Одеса (МФО 300012, код ЄДРПОУ 00039002), що призначені для виплати заробітної плати працівникам, розрахунків з бюджетом та для соціальних виплат.

5. У задоволенні решти заяви відмовити.

Ухвала набирає законної 23.03.2016р.

Копію ухвали надіслати відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Заводська, 19).

Суддя Ю.М. Щавинська